Державний контроль над громадами: необхідність чи загроза децентралізації?

Багато говориться про роль місцевого самоврядування в державі. Мовляв, які керівники на місцях, так і буде щасливо жити громада. Однак поняття щастя та благополуччя дуже індивідуальне. Для когось програма максимум – регулярне водопостачання та робота електрики без перебоїв. Комусь потрібні якісні сервісні послуги від державних органів влади.

Стартові умови в населених пунктах України різні і великі обласні з віддаленими селами порівнювати не можна. Головний показник – покращення якості життя в порівнянні з тим, що було раніше. І щоб співставити «до» та «після», необхідні функції державного контролю.

Нещодавно в Одесі відбулася конференція «Формування державного контролю в сфері місцевого самоврядування». Цей захід був однією зі складових  XIII Українського муніципального форуму,  що проходив з 18 по 20 вересня. На обговорення були запрошені експерти з Канади, Польщі та Норвегії, які поділилася досвідом роботи в своїх країнах. Адже в сфері державного регулювання вкрай необхідно зберегти баланс між власне контролем та свободою рішень в регіонах.

На жаль, подекуди контроль стає способом тиску на місцеву владу в просуванні тих чи інших інтересів. Зокрема, таким інструментом може стати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного контролю за відповідністю рішень органів місцевого самоврядування Конституції та Законам України».

Проект цього документа був розроблений Мінрегіоном і викликав об’єктивні причини для невдоволення громад. Хай наразі не йде мова про прийняття цього законопроекту, однак його поширення стало тривожним дзвіночком, який може сигналізувати про сповільнення демократичних перетворень.

«Якщо подивитися на існуючий порядок, то можна зупинити будь-яке рішення міськради через прокуратуру. Проте дія указу не припиняється протягом розгляду справи. Новий закон передбачає зупинку рішення. І ця заборона буде продовжуватися стільки, скільки буде йти суд. А як повільно працює наша судова система, думаю, говорити й не доводиться. Тому ми будем всіляко протестувати проти цього закону, бо він суперечить самій суті децентралізації», — заявив мер Сум та Голова Сумського регіонального відділення АМУ Олександр Лисенко.

У місцевих рад немає інструментів для здійснення неупередженого загального контролю за органами місцевого самоврядування. Зате відкриваються можливості для відстоювання «конфлікту інтересів» на ту чи іншу користь. До того ж, прийняття цього законопроекту суперечило б Європейській хартії місцевого самоврядування, яка передбачає домірність державного нагляду до важливості охоронюваних інтересів. Ну а «вишенькою на торті», до всього вищезазначеного, є той факт, що законопроект не передбачає ніякої відповідальності міських голів за зловживання зупиненнями актів органів місцевого самоврядування.

Під час обговорень багато  уваги приділили задачам, які постають перед об’єднаними територіальними громадами. Передусім, діяльність місцевих органів влади повинна працювати на добробут місцевих жителів. Система розподілення бюджетних коштів має бути прозорою та ефективною. Саме так намагаються працювати в західних державах, які сьогодні є передовими та на які рівняється Україна. Звісно, бездумно копіювати закордонний досвід не потрібно.

Перенесення чужих ідей, без урахування ментальної та економічної складової, може зробити більше лиха, ніж користі.  А ось запозичити чужі позитивні напрацювання та розвинути їх на власному ґрунті нікому не завадить. Адже в системі місцевого управління існують універсальні речі, які не залежать від країни чи регіону.

«У Канаді дуже сильний рівень довіри до муніципалітетів. Коли трапляється якесь стихійно лихо, на кшталт снігопаду, люди не телефонують до столиці із скаргами. Перш за все, вони звертаються за допомогою до органів місцевої влади, бо знають, що за ту чи іншу сферу відповідає вона. Муніципалітети ж, в свою чергу, швидко реагують на ситуацію, що склалася, та запроваджують відповідні заходи. Громада відчуває результати роботи тих, кого поставила над собою, а керівники в свою чергу можуть розраховувати на підтримку місцевого населення,» — розповідає директор з адвокації та комунікацій Асоціації муніципалітетів Манітоби (Канада) Денис Волков.

Найсучасніший спосіб прослідкувати за діяльністю влади – запровадити систему електронного контролю. Подібне програмне забезпечення вже давно функціонує в країнах Америки та Європи.

Його функціонування дало можливість місцевим громадам відслідковувати діяльність поставлених керівників. Люди в режимі он-лайн могли побачити, скільки коштів надійшло до місцевих бюджетів та як їх використали. Також вони могли брати участь в обговореннях тих чи інших проектів.

Життя в провінції вважається менш престижним, ніж життя у великих містах. Тому молоді люди, отримавши ту чи іншу освіту, намагаються покинути рідні домівки. Передусім через те, що у маленьких містечках та селах часто бракує елементарних робочих місць. Крім цього, молоді хочеться розваг, мати можливість кудись сходити крім сільського клубу (і то подібні заклади лишилися не всюди). Однак все кардинально змінюється, якщо в провінції з’являється робота.

Для сіл це, в основному, відкриття фермерського господарства, що поставляє продукцію за кордон. Таких прикладів в Україні з кожним роком все більшає і наші об’єднані територіальні громади мають звернути на них увагу. Хай всі й однаково успішними будуть, однак люди мають бачити роботу органів місцевого самоврядування. Тоді й будь-яка система державного контролю стане показником успіху, а не «дошкою ганьби».

Марія Шевчук

Даний проект виконується за підтримки проекту USAID «У-Медіа», що реалізується міжнародною організацією Інтерньюз.