Пандемія коронавірусу вплинула на наше життя в усіх сферах і це, на жаль, стосується і ринку зайнятості. Кількість безробітних почала зростати на Одещині ще навесні, що співпало із запровадженням суворого локдауну. Щоб зменшити катастрофічні зміни, Урядом були внесені зміни до законодавства. Зокрема, роботодавці могли отримати допомогу з часткового безробіття тим працівникам, яких вони не скоротили у зв'язку з жорстким карантином. Для людей, працевлаштованих легально, соціальна підтримка хай і трохи, але полегшила кризові обмеження.

Механізм отримання такої допомоги зазнавав постійних змін, щоб адаптувати його до нових умов. Станом на листопад 2020 року, часткову допомогу отримали майже 13 тисяч громадян Одеської області. Це 570 великих підприємств, які таким чином зберегли робочі місця для 6200 своїх працівників та 6700 фізичних-осіб підприємців. Не всі, хто мав таке право, ним скористались через особисті причини. Люди не вірили, що держава їх чимось підтримає. Деякі підприємства довелось фактично «за руку» приводити до центрів зайнятості, щоб вони змогли допомогти собі та своїм співробітникам.

За критичних умов виникла потреба прилаштовуватись та змінюватися. З'явилось питання, як вижити представникам малого бізнесу. Адже дуже часто дрібні підприємці не володіють серйозними активами, які дозволяють тривалий час пережити кризу. Ця проблема є більш глобальною, ніж констатація факту того, що люди залишились без роботи та засобів до існування. Дрібні підприємці є основними наповнювачами місцевих бюджетів, які наприкінці року не отримають необхідних коштів.

Остання річ дуже актуальна для приміщень магазинів та закладів харчування. Проте без складнощів не обходилось на всіх етапах. Незважаючи на те, шо дежава дала можливість підприємцям використовувати цей механізм, але відпустила його на саморегуляцію. Були складнощі з ринками на кшталт "Сьомого кілометру", торгівельними центрами, було чимало скарги з отриманням довідки торгово-промислової палати, адже ті карантинні обмеження, що є сьогодні, форс-мажорні.

Будь-який механізм вимагає доробок, а той що є зараз живий та постійно адаптується під нові умови. Доопрацювання нормативних документів завжди потрібні, просто хтось вимагає їх у більшій кількості, а хтось – у меншій. Найважливіше, щоб впроваджувані зміни йшли на користь тим, заради кого були реалізовані.

Великі проблеми мали сільськогосподарські підприємства, на яких звалились не тільки карантинні обмеження, а й кліматичні проблеми. Через засуху віддалені райони області втратили врожай, що обов'язково відчують на собі місцеві та обласний бюджети. Чимало підприємств виявились збитковими й не змогли скористатися доступними кредитами, бо за умовами повинен був бути прибуток.

Через проблеми з кліматом чимало аграрних підприємств опинились в скруті. Вони мали гарну кредитну історію, банки були готові піти їм назустріч, але не могли цього зробити через законодавчі обмеження. Зараз вимогу про прибутковість було прибрано, тепер вона йде на власний розсуд банку.

В багатьох випадках механізми саморегуляції серед бізнесу працюють краще, ніж державні підтримки. Представники різних сфер послуг намагаються між собою шукати компроміси, щоб вижити в коронакризу. Хтось зменшує орендну плату, деякі бізнес-проекти кооперуються між собою, намагаючись зекономити кошти та розвинутись.

Мова йде не про прибуток, а про те, щоб зберегти зароблені кошти й не прогоріти остаточно. Чимало підприємців не витримали простою і в першу хвилю, а майбутній нокдаун не пророкує нічого хорошого. В більш-менш пристойному становищі продуктові магазини, але і з ними не все так просто.

Попри бажання піти колегам назустріч, одні бізнесмени не можуть працювати собі в збиток заради інших. Чимало витрат, попри всі карантинні обмеження, нікуди не зникли. Торгівельним центрам потрібна охорона, оплата комунальних послуг (тарифи на які останнім часом значно зросли). Не всі великі підприємства йдуть на поступки, але навіть за лояльного ставлення не всі підприємці витримують навантаження, з яким зіштовхнулись. Чимало з них вимушені закривати свій бізнес, залишаючи власників приміщень без будь-якої підтримки.

За таких обставин потрібні реформи не тільки зі спрощення соціальних виплат. Потрібно створювати робочі місця, адаптовані до нових умов. Але в ситуації що склалася, це проблема світового масштабу, а не тільки України та Одещини. Всі країни, що зіштовхнулись з COVID-19, шукають можливостей для розвитку та підтримки економіки. Віддалена робота стає все популярнішою, проте існують професії, які не можна повною мірою адаптувати до цього формату. Особливо це стосується сфери послуг, яка за своєю суттю передбачає близький контакт однієї людини з іншою.