Мешканці Арцизу опинились в скрутному становищі. Воно ускладнилося тим, що більшість «цивілізаційних благ» забезпечувала саме електроенергія. Адже у місті не проведене централізоване газопостачання, тому навіть приготувати гарячу їжу виявилось для людей неможливим. Виникли перебої з водою, її давали за графіком, а до одного з районів навіть довелося організувати централізоване підвезення. На щастя, люди самоорганізувалися, за підтримки волонтерів створили для себе умови, щоби пережити цей час гідно.

Місцева жителька Людмила Пішта теж вимушена була пристосуватись до нових умов. До звичайних домашніх та робочих клопотів додались питання, як жити за відсутності електрики. Для того, щоб менше розряджати телефон, вона значно обмежила користування соціальними мережами З повідомлень читала тільки те, що присилають знайомі, а загальні новини дізнавалась від сусідів. Загалом, за її словами, місто застигло в очікуванні до повернення нормального життя. Спочатку людям казали, що місяць не буде електрики, потім казали, що два тижні, а останніми днями анонсували її появу до кінця тижня.

Електрика тими днями залишилась в одиничних щасливчиків. До тих, в кого вона була, знайомі приїздили зарядити гаджети, також по самому місті досі працюють центри підзарядки, в спеціальних пунктах видають кип'ячену воду, стоять газові плити, куди люди приходять готувати їжу. З Ізмаїлу до Арцизу прислали волонтерів, близько двох десятків електрогенераторів. З усіх навколишніх міст прислали людей для роботи на електричній підстанції. Близько двох сотень чоловік цілодобово працюють над тим, щоб зробити в місті стабільне електропостачання.

Міська влада Арцизу зіштовхнулась з серйозними викликами. Спочатку, в умовах дефіциту електрики, треба було забезпечити об'єкти критичної інфраструктури. Насамперед, електрогенератори отримали водоканал, центральна районна лікарня та Арцизький хлібозавод. Коли потужностей останнього перестало вистачати, місцева влада організувала доставку хліба з інших районів. Пізніше було створено умови для того, щоб звичайні городяни отримали доступ до електроенергії. Нехай і в обмеженому обсязі.

Кілька днів продовжувались роботи з відновлення системи електропостачання міста, до цього залучена велика кількість бригад. Вода в Арцизі подається за графіком, стабільно. По місту розгорнули вісімнадцять точок для підзарядки гаджетів. В дворі міської школи № 1 організували точки для приготування їжі, де також можна було отримати гарячу кип'ячену воду. Мешканці Арцизу, в яких була така потреба,могли ними скористатись. За всіма іншими питаннями громада продовжувала працювати в звичайному режимі.

За умов військового стану ніхто не може бути впевнений, що його містечко чи село не постраждає. Навіть коли лінія фронту далеко, російські крилаті ракети можуть подолати відстань сотні й тисячі кілометрів. Частину їх збивають українські засоби ПВО, частина просто не долітає до цілі, гублячись в лісах чи полях, але й навіть ті, що є, завдають значних клопотів населенню. Саме вони залишили Арциз без електроенергії, змусивши комунальників працювати в авральному режимі. За таких обставин дуже важливо, щоб місцева влада адекватно реагувала на виклики й намагалась усувати проблеми якомога швидше.

Найбільша ефективність досягається там, де органи місцевого самоврядування прислухаються до людей, взаємодіють з підприємцями та громадськими організаціями. Власне, такий приклад продемонстрував Арциз, об'єднавши спільні зусилля навколо однієї мети. Поки комунальники робили все можливе,щоб полагодити знищений трансформатор, бізнесмени надавали генератори, волонтери забезпечували місто гарячою водою, щоб допомогти місцевим мешканцям пережити цей складний період. Саме завдяки злагодженим діям в оселях арцизців засяяло світло раніше, ніж вони очікували.

Найближчими днями Арциз забуде про свій майже тижневий "блекаут". Проте про закінчення війни говорити ще рано, крилаті ракети продовжують літати, з метою вразити об'єкти критичної інфраструктури. Тому, на жаль, лишається ймовірність, що схожа ситуація може повторитись в інших українських містах. Можливо, ці руйнування не порівняти з тими, яких зазнає інфраструктура в зоні активних бойових дій, де крім далекобійної зброї руйнувань завдають артилерія та авіація. Проте там, де не йдуть бої, важливо максимально зберегти мирне та спокійне життя. Бо без надійного тилу будь-яка перемога неможлива.