17.01.2022
Куяльницький лиман
Зберегти не можна знищити
На початку 2022 року в Одеській області з'явився ще один національний природний парк. Так згідно указу №3/2022, в межах Березівського та Одеського районів був утворений НПП «Куяльницький», який охоплює територію площею понад десять тисяч гектарів. Мешканців Одеси та прилеглих населених пунктів Куяльник давно приваблює лікувальними грязями, видовищними заходами сонця та цілющою сіллю. В минулі часи ця земля з однойменним санаторієм була відома далеко за межами сучасної України. Проте зараз вона перебуває в ненайкращому стані.
Головна мета створення національного парку, як об'єкта, полягає в збереженні цінних екосистем, зменшенні засмічення навколишнього середовища, нейтралізації негативного людського впливу на ті чи інші території. Тому якщо мова йде про захист рідкісних видів, які зустрічаються на обмеженій території, то створення національного парку приносить значну користь та дозволяє реалізувати додаткові природохоронні ініціативи. Проте для збереження Куяльнику, як екосистеми, тільки цього недостатньо.
« Для збереження Куяльницького лиману важливо нормалізувати водний та сольовий баланс, щоб не відбувалось пересихання водойми. Проблема водного балансу полягає в тому, що в нас засушливий регіон . Більша частина лиманів Одеської області страждає через те, що вони були утворені малими річками. Так щорічна кількість опадів в нас тримається на рівні близько 440 міліметрів. А от випарів за аналогічний період часу спостерігається близько 700 міліметрів. Малі річки навіть за звичайних умов в спекотний період можуть пересихати. На Одещині ситуація ускладнюється ще й негативним антропогенним впливом », - пояснює старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Євген Соколов.

Євген Соколов
Найбільша проблема Куяльницького лиману полягає у стані водно-сольового балансу. У водному балансі видаткова частина перевищує прибуткову, а в сольовому навпаки. Збереження цієї природної пам'ятки в якомусь сенсі екологічне питання, а в якомусь — політичне. Так реформи в галузі охорони довкілля передбачені в екологічній складовій Угоди про асоціацію Україна-ЄС. У випадку Куяльнику рішення вжити заходи для збереження водойми було ухвалене задовго до підписання цього договору.

Якщо лиман зникне — на його місці утвориться велика засолена ділянка. Це може призвести до екологічної катастрофи, бо суховії перенесуть сіль на всі землі навколо, на ґрунті нічого не буде рости. Для прийняття комплексних заходів треба провести дослідження водозбірного басейну річки Куяльник, подивитись, які дамби можна зняти, очистити гирла, визначити, які земельні ділянки не можна розорювати, створити навколо притоків природохоронні зони. Це дуже складне завдання, що вимагає серйозного фінансування.
Куяльницький лиман в 2020 та 2021 році. Знімок зі спутника.
З 2014 року, для порятунку водойми, була налагоджена подача морської води. В результаті протягом семи років до лиману потрапило близько мільйону тонн солі. Вона осідає і треба придумати, як її звідти діставати. Поки ж Куяльник відданий на милість мінливої природи, яка може принести як засуху, так і дощі.

В позаминулому році ситуація з пересиханням Куяльницького лиману виглядала катастрофічною, однак вже в 2021 році водно-сольові показники водойми стабілізувались. Це було пов'язано з помірними кліматичними умовами. Так вдвічі виросла кількість атмосферних опадів, а середня температура влітку була на 2 °С в порівнянні з аналогічним періодом 2020-го.

Останніми роками лиман штучно наповнюється морською водою, проте це не є ефективним кроком до збереження природної пам'ятки. Порушується водно-сольовий баланс, починаючи з 2014 року, кількість солі в Куяльницькому лимані зросла на 20 відсотків. Такі дані наводить Інститут морської біології НАН України.
Лимани це специфічні озера, які утворились внаслідок впливу моря на гирлову частину річки. Щоб вони не зникли, їм потрібен регулярний доступ до прісної води, з яким через господарську діяльність людини виникають великі складнощі. Багато земель, через які до Куяльнику стікають річкові води, розорені. При розорюванні підвищується температура поверхні ґрунту, через що кількість випарів збільшується. Сільськогосподарські поля в літній період прогріваються на 5-10 градусів більше, ніж, прилеглі рослинні угіддя.
В гирлах річок створена багато ставків — штучних водойм для ведення господарства. Вода з них використовується для орошення земель, розведення риби та багатьох інших видів людської діяльності. Так в гирлі річки Великий Куяльник, що наповнювала лиман, створено близько ста таких ставків. Ставиться дамба в районі гирла та притоків річки — й з'являється штучна водойма.

На Одещині кількість опадів значно менша за кількість випарів, а ставки ще додатково забирають на себе водні ресурси. Від річки Великий Куяльник вода не доходить до лиману вже багато років. Природний об'єкт виявився фактично відрізаним від прісноводного наповнення, що ставить під загрозу його нинішній стан.
« Такі унікальні природні об'єкти, на кшталт Куяльнику, в усьому світі оцінені та освоєні. Для них розроблені програми, стратегії розвитку, які не тільки пишуться й приймаються, але ще й виконуються. Вони приносять віддачу, бо перед нашими очима з покоління в покоління буде проект стійкого розвитку. Проект екологічний, соціальний та економічно значущий. В контексті реформи децентралізації існує поняття природних дестинацій. У випадку Куяльнику ми маємо справу з комплексним активом, безцінною природною екосистемою, ресурсами, які варто розвивати », - говорить старший науковий співробітник Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Олександр Лайко .

Олександр Лайко
Поки що Куяльницький лиман найбільше популярний серед жителів Одеси та передмість. Саме вони переважно приїжджають сюди на відпочинок, влаштовують професійні та любительські фотосесії, приймають грязьові ванни та збирають сіль. Куяльник може бути цікавий для мешканців інших українських регіонів, що приїжджають на відпочинок до Чорного моря. Проте не варто розглядати цей лиман тільки в якості туристичного об'єкту. Він, передусім, унікальна природна пам'ятка, збереження якої важливе для уникнення екологічної катастрофи на півдні України.
Текст та візуалізація
Марія Шевчук
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".