09.10.2022
Лиманська територіальна громада
Як курортна ОТГ виживає під час війни?
Днями ми вперше, з початку повномасштабної війни, поїхали побачити, як живуть громади в регіонах. В минулорічних поїздках кожна з них готова була похвалитись успіхами та планами на майбутнє. Децентралізація для багатьох стала поштовхом до змін на краще. Не стала винятком й Лиманська ОТГ в Одеській області. Єдине, основні досягнення на кшталт ремонтів об'єктів інфраструктури припали на минулі роки, а з нового – з'явились бомбосховища в освітніх закладах. І хоча Лиманська громада не відноситься до територій, де відбуваються бойові дії, війна безпосередньо вплинула на неї.
Лиманська об'єднана територіальна громада з'явилася у листопаді 2017 року. До її складу, крім власне Лиману, того року увійшли Трапівка, Новоселиця та Зарічне. В 2020 році, під кінець реформи місцевого самоврядування, долучились села Приморське і Трихатки. Загалом, в ОТГ мешкає близько п'яти тисяч жителів, які через війну залишились без засобів до існування. Різні ОТГ мають різні джерела надходження бюджетів. У Лиманській громаді, на жаль, таких тільки два – туристичний та сільськогосподарський. Жоден курорт ОТГ цього року не працював.

Два курорти на території громади, Катранка і Росєйка, залишились порожніми. Були офіційні заборони, бо люди не їхали, та й хто поїде, коли пляжі заміновані. Та й коли у країні війна, мало хто має можливості та настрій відпочивати. Через війну та пов'язані з нею обмеження громада недоотримує до бюджету близько 500 тисяч гривень щомісяця. Так планові показники по туристичному збору виконані в обсязі нуль гривень. У фінансовому відділі вже порахували, що до кінця року громада не отримує до бюджету близько п'яти мільйонів гривень.
Загальний бюджет громади з державними трансфертами та субвенціями складає п'ятдесят мільйонів гривень. Ці гроші, на щастя отримуються в повному обсязі, хоча обсяг освітньої субвенції зменшився на два мільйони. Пляжні куророти Катранка і Росєйка, розташовані на території громади, привертали увагу відпочивальників з усієї України.

Більша частина жителів Лиманської громади на початку весни влаштовувались працювати на бази відпочинку, до міні-готелів, де працювали до глибокої осені. Хтось продавав на ринку, хтось прибирав. Загалом, 80 % мешканців заробляли в туристичній галузі і зараз вони опинились в дуже скрутному становищі. Немає за що жити, платити податки, реалізовувати проекти розвитку.
Василь Резніченко.
«Ситуація критична, але я гадаю, вона такою є не тільки в нашій громаді. Більшість ОТГ просто поки що не дуже розповсюджуються про це. Голови громад зазвичай не люблять розказувати, де в них недовиконання бюджету та які проблеми. Місцевій владі треба великі кошти, щоб виконати всі планові показники. Проте якщо у нас відсутні надходження до бюджету, то як це зробити? Звісно, в кожній конкретній ОТГ ситуація може відрізнятись, але така ситуація як в нас, на жаль, досить типова. На початку війни всі проекти, які були заплановані від початку, були призупинені. Однак попри все, хочу подякувати нашим людям. На початку війни вони дійсно об'єднались, надавали велику підтримку військовим, волонтерили. Не злякались, а допомагали, хто чим міг», - каже голова Лиманської територіальної громади Василь Резніченко.
Від Лиману до острова Зміїний, що був окупований з перших днів, відстань по прямій сягає близько сімдесяти кілометрів. І місцеві жителі були свідками боїв, що відбувались за нього. На території громади було кілька прильотів, але це не злякало місцевих мешканців. Коли на островом піднявся український прапор, тут стало тихіше. Але маленька громада продовжує страждати від війни, через неможливість розвиватись. Нині стоїть питання про те, щоб зберегти громаду такою, яка вона є, а проекти розвитку залишити на потім.

Бази відпочинку простоюють, бо можуть бути небезпечними. Один з ракетних ударів потрапив на дитячий табір «Зорька», людських жертв допомогла уникнути відсутність відпочивальників. Заклад був заснований в 1962 році, це перший рік, коли він не працював. В минулому році тут відпочивали діти з усієї України. Крім Одеської області, приїжджають діти з Житомира, Києва, Чернівців, Харкова, Кропивницького…Тут приймають звичайних дітей, з соціально-незахищених категорій, спортсмени сюди приїжджають на збори. Але зараз всі оздоровчі заклади на півдні України не працюють, бо це небезпечно.
Навіть під час коронавірусу були відпочивальники, бо табір влітку три тижні пропрацював, коли дали дозвіл. Тоді «Зорька» прийняла 560 дітей, а в минулому році було 960 відпочивальників. Планувались кошти на ремонт, були проекти, обіцяні кошти на їх реалізацію, але почалась війна, та все зупинилось. Тут дуже чисті пляжі, одні з найкращих в Україні, було куди рости, але це поки не на актуально. В морі плавають міни, на узбережжя прилітають ракети, а людям зараз не до курортів.

Цього року, на жаль, нікого на оздоровлення не було. На початку липня на території табору «Зорька» впала ворожа ракета. На щастя, ніхто не постраждав. Працівники табору досі не розуміють, обстрілювали цю територію й досі займаються ліквідацією наслідків прильотів. Пошкодження були отримані дуже серйозні, але зараз є можливості полагодити хоч трохи приміщень до перших холодів.
Андрій Казанжі.
«Я не бачу взагалі ніякого раціонального пояснення, чому вони сюди стріляли. Тут немає жодних військових об'єктів, на території табору був тільки охоронець. Він в цей час сидів на сходах й вибухова хвиля, що винесла вікна, пройшла над ним, а сам чоловік відбувся переляком. В нас шістнадцять корпусів й кожен був пошкоджений. То адмібнубудівля, то їдальня, то душові. Вікна повибивало, вилетіли шматки стін, дахи поз'їжджали, нині ми їх полагодили. Найбільше постраждала їдальня, першу ударну хвилю вона прийняла на себе. Тут великі вітражні вікна та їх дорожче за все оновлювати. Зараз ми лагодимо все, що можемо, щоб до зими все перекрити й запобігти подальшим руйнуванням», - говорить директор дитячого закладу Андрій Казанжі.
Лишати табір в тому вигляді, що він є, ніхто не збирається. Готується кошторис на те, щоб вставити вікна, зробити всі роботи, на які вистачить коштів. 200 тисяч гривень було виділено з бюджету Татарбунарської міської ради, бо табір перебуває на балансі громади. А ще 800 тисяч гривень коштів будуть виділені з державного бюджету. Їх теж виділили Татарбунарам, на будівництво стадіону, але зрештою, кошти в екстренному порядку переспрямували на табір.
Були обговорення, чи ставити звичайні вікна та двері, чи може перекрити їх фанерою до завершення військових дій. Але зрештою, було прийняте рішення, щоб відновити все, як було.В ситуації, що склалась, складно проявляти навіть стриманий оптимізм. Проте громада продовжує жити та працювати заради кращого майбутнього.

Чимало мешканців громади воюють на фронті зі зброєю в руках, є й такі, що вже загинули. Але війна відбувається не тільки на лінії зіткнення, а й в тилу. Щоб країна вистояла, потрібна потужна економіка, щоб всі люди працездатного віку були максимально задіяні в мирному житті. Це зробить державу стійкішою, та дасть їй змогу швидше відновитись після війни. А вона, колись, обов'язково закінчиться.
Текст та візуалізація
Марія Шевчук
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".