Рік тому в Києві вперше відбулася голлівудська вечірка SNCTM, яка викликала багато шуму в українських ЗМІ. Вхід на цю вечірку коштував $2500, і організатори не приховували, що можна відкрито займатися сексом з іншими учасниками за бажанням. Як з'ясувалося, в різних містах України регулярно проводяться кінк-вечірки, BDSM-паті, костюмовані маскаради для аудиторії 21+ років. Тут можливий будь-який контакт між гостями: починаючи з простої розмови, частування, поцілунків, обіймів і, звичайно, закінчуючи сексом. Зацікавившись подібними заходами, я вирішив запитати у своїх підписників Instagram, чи буде тема сексу в Україні взагалі цікава для широкої аудиторії та чи достатньо вона висвітлена у ЗМІ. Хоча, насправді, я знав відповідь на це питання заздалегідь. Звичайно, що ні. І це у часи, коли, за статистикою Pornhub, Україна увійшла до топ-20 країн світу за переглядом порно у 2019 році. Україна також стала єдиною серед 20 країн, де слово "секс" використовується у пошукових запитах. Це може означати, що багато українських користувачів лише починають свою подорож світом порно сайтів. І, відповідно, шукають відомі їм слова. Хоча це здається трохи дивним: зайти на порноресурс і використовувати "секс" як пошуковий запит. І це при тому, що середній вік українських користувачів Pornhub - 34 роки. А найпопулярнішими запитами у 2019 році були секс, аніме, BDSM та MILF. Отож, тому мені стало ще цікавіше розібратися в цій темі.


В Україні повільно розвивається тенденція до покращення сексуального життя та отримання задоволення від сексу. Це все частина глобальної дискусії, яка доходить і до нас. Але всередині цієї теми існує дуже багато табу. Жінкам і чоловікам все ще важко говорити про своє сексуальне здоров'я та задоволення. Я можу сказати, що для українців на підсвідомому рівні секс — це щось, пов'язане із соромом чи хіттю. Більшість людей досі не знають, що гелі-змазки, наприклад, роблять секс із презервативом більш чуттєвим і якісним, і були створені не лише для спільноти ЛГБТ+. Мало хто хоче про це знати. Але жага до знань завжди була основною рушійною силою людства. Але, на жаль, сприйняття українцями сексу все ще досить примітивне. В кращому випадку ми аналізуємо сам процес, але не сексуальне життя в цілому. Щось схоже на те, як їздити до Єгипту в тур "все включено" і називати себе мандрівником. Люди уникають будь-яких сексуальних пригод та огляду свого тіла. З одного боку, ситуація в Україні змінилася у порівнянні з тим, що ми мали пару десятиліть тому. З іншого боку, секс досі залишається нашим «слоном в кімнаті» (тема, якою всі цікавляться, але на яку не наважуються говорити — прим. ред.). Процес навчання — дуже повільний, хоч і прогресивний. Йому заважають тяжка спадщина радянських часів, релігійні догми, відсутність сексуальної освіти.


Щоб зрозуміти природу "сорому та незручності" в розмовах про секс у нашій культурі, з моєї точки зору, ми повинні звернутися до української історії та православної релігії. У східному православ'ї саме наше тіло вважалося гріховним, а духовність — позитивною, спрямованою до благодаті. У християнстві секс має репродуктивну функцію і не призначений для задоволення, як відомо. "Місіонерська поза" вважалася єдиною прийнятною. Довгий час любовні задоволення засуджувались, таких людей називали "брудними", "содомітами" тощо. У СРСР також було особливе ставлення до сексу. Ось чому в більшості сімей та в українському суспільстві ніколи не було прийнятним чесно говорити про це. Наприклад, терміни, пов'язані із сексом, сексуальною орієнтацією та статевою фізіологією, все ще часто уникають у публічних розмовах, тоді як навіть лайливі слова є більш допустимими. Це свідчить, зокрема, про негативне ставлення як до сприйняття статевих органів, так і самого сексу.


В Україні офіційно звільнити людину через її сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність за законом наразі не можна. У 2015 році Верховна Рада із "запеклими боями" за рекомендацією ЄС внесла поправки до КЗпП (Кодексу законів про працю), які ввели перелік ознак, за якими заборонена дискримінація, в тому числі сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність. Варто зазначити, що європейська спільнота не нав'язує ніяких обов'язкових «правил» іншим країнам, існують тільки рекомендації, які сприяють зміцненню добросусідських відносин з країнами ЄС - наприклад, прийняття антидискримінаційного законодавства, що забезпечує захист всіх людей від дискримінації та нерівного ставлення. Бо навіть у країнах Євросоюзу, на жаль, є із цим проблеми. Так, згідно з результатами опитування Агенції ЄС із питань основних прав людини, 40% представників ЛГБТ+ спільноти зазнавали цькувань за останній рік. Тому варто пам'ятати, що права людини – одна з найважливіших умов дотримання миру у світі та реалізації гуманізму, що проходить становлення у європейській і світовій спільноті, і, як усе нове, імплементується через правову та соціальну боротьбу.


Але легкий доступ до інформації, що може просвітити сексуальне життя українців, та бажання збагатити загальний сексуальний досвід, наразі впливають на сексуальну культуру в цілому та роблять людей більш обізнаними. Ще три роки тому заходи для дорослих, на яких можна було прийти напіводягненими або в костюмі з латексу та відшмагати свого партнера в присутності інших, навряд чи можна було б назвати вечірками. Це могли бути лише приватні зустрічі для невеликої групи людей. Місце і час знали лише обрані, а випадковий перехожий не мав би туди доступу. Але сьогодні такі заходи стають все більш масштабними, — каже Юлія Васильєва, засновниця студії Bondage Studio, майстриня шибарі та організатор Fetish Dance Party. Крім того, у Києві успішно працює Cherry Twins - готель з рольовими декорованими кімнатами, де можна розмістити себе в будуарі королеви чи кімнаті для тортур. Наприклад, у Львові також давно працює відоме кафе «Мазох» та славиться як туристична пам'ятка. Його меню, крім їжі, складається також з інтимних вистав.

Минулого року на вебсайті NV - одному з головних ЗМІ України, було проведено велике інтернет-опитування, що містило понад тридцять п'ять питань на різні теми — починаючи з сексуального здоров'я, оргазму, подружніх зрад, та закінчуючи питаннями сексуального виховання та сприйняття людьми власної сексуальності. Близько 6 000 осіб старше 18 років заповнили анкету. Більшість заявили про гетеросексуальність - 85% респондентів. Люди бісексуальної орієнтації склали 10,4%, гомосексуальної - 3,9%. У цьому пункті можна було також скористатися полем "Інше", щоб респонденти могли вписати свій варіант, якщо його не було в списку. Серед інших варіантів були такі, як пансексуали [сексуальний потяг до людей незалежно від їх статі та гендерної ідентичності], гетерофлікси [переважно гетеросексуальні люди, які періодично вступають у гомосексуальні контакти], асексуали [люди, які взагалі не відчувають сексуального потягу]. Це може бути цікавим фактом, оскільки раніше такі питання навіть не згадувалися в більшості опитувань. І людина, яка не відносила себе до традиційних варіантів, могла відчувати себе виключеною з теми обговорення. Тепер люди хочуть і можуть експериментувати. Все більше людей намагаються реалізувати себе в поліаморфних стосунках, нехтуючи традиційними форматами. В Україні взагалі ЛГБТ+ і квір-дослідження є досить новою цариною суспільних знань як для наукової, так і для правозахисної чи ЛГБТ+-спільноти. Поодинокі студії про геїв, лесбійок, бісексуальних і трансгендерних людей тільки починають з'являтися протягом останнього десятиліття.


Поодинокі дослідження, проведені ЛГБТ - організаціями, наводять показник від 100 до 200 тис. одностатевих пар в Україні. Такі оцінки говорять радше про саму наявність ЛГБТ-сімей в країні, аніж про їхню точну кількість. Відсутність державного визнання тягне за собою невизнання одностатевих сімей і на суспільному рівні. В Україні зареєстровано понад 35 ЛГБТ-організацій, правозахисною та інформаційно-просвітницькою діяльністю серед яких займається лише частина. Зважаючи на обмежені ресурси цих організацій та небажання політичних партій підтримувати права сексуальних меншин, здебільшого такі організації існують за підтримки структур ЄС. Депутатка Європейського парламенту Ребекка Гармз два роки поспіль відвідувала Марш рівності в Києві, який минулого року зібрав близько 9000 учасників. «Дуже важливо, що в демократії ви захищаєте плюралізм і різні точки зору. Як і в попередні роки, так і цього року, поліція готується захищати Прайд. Пишаюсь тим, наскільки Україна готова захищати права. Що я хочу додати — тут є дипломати з інших країн, і влада Києва, і Мінохорони здоров'я», — зазначила Гармз.

Отож повернемося до даних опитування. Основним джерелом отримання знань про секс для більшості респондентів виявилися їхні ровесники - 30%, фільми та телесеріали - 28%, книги та журнали - 20%, старші друзі - 12%, і лише на останньому місці батьки - 9 %. Оксана Єфремова каже, що на таку ієрархію відповідей сильно вплинула радянська культура мовчання. По-перше, секс вважався предметом табу, який не обговорювався «публічно», як вже було зазначено. По-друге, моногамні стосунки розглядалися як єдиний варіант існування сексуального життя. Дошлюбний секс був чимось непристойним, і саме тому багато людей ніколи не чули про методи контрацепції.

Що ж, подивімося, що українські діти знають про секс? Нині основним джерелом знань для них є Інтернет. Більш ніж половина вказали Інтернет-джерела як місце, де вони шукають необхідну інформацію про секс. Вже потім вони йдуть до друзів та однолітків — такий варіант вказали 41,0% респондентів. Для кожного третього батьки та вчителі стали важливим джерелом знань про сексуальні стосунки. Тому можна сказати, що діалог старшого покоління з молодшим починає вдосконалюватися. Майже кожен п'ятий український підліток заявив, що вже займався сексом (20% тих, хто ще не досягли 16 років). Близько 35% українців сказали, що мали перший секс у віці 16–18 років. Інша половина респондентів - 45% - мали перший секс у віці 18+ років. Під час першого сексу лише 65% опитаних підлітків використовували презервативи. Отакої!


Можливо, безпечний секс — чи не найгостріший момент у цій темі. Про необхідність використання презервативів та інших контрацептивів нібито говорять в школі, на телебаченні, пишуть на рекламних щитах і розповідають лікарі. Але все ще мало хто сприймає це серйозно в Україні, як виявилося. На запитання про методи контрацепції 59,2% респондентів сказали, що вони віддають перевагу використанню презервативів; 27,4%, однак згадали про передчасне завершення статевого акту; 8% - про оральні контрацептиви для жінок, як то протизаплідні пігулки. Але останні два методи — взагалі не контрацептиви. Ймовірність того, що жінка все-таки завагітніє, досить висока. Крім того, вони не захистять від ВІЛ та будь-яких венеричних захворювань. На те, що українці недостатньо обізнані з питань контрацепції, вказують й інші варіанти, запропоновані респондентами. Наприклад, хтось сказав, що вони вважають за краще захищати себе анальним чи оральним сексом, або приймаючи гормони тощо.


Що ж, автори опитування також попросили всіх респондентів назвати способи передачі ВІЛ. І більшість цих відповідей були правильними. Майже всі вказували три основні шляхи: через кров, від матері до дитини та через секс. Але в наступному запитанні 43% респондентів відповіли, що ніколи в житті не тестувались на ВІЛ / СНІД. І лише 7,2% регулярно проходять експрес-тестування. Було багато тих, хто проходив тестування лише один раз у житті: жінки — під час вагітності, бо це обов'язково, і чоловіки — під час медичного огляду у військкоматах. Зазвичай будь-хто може безкоштовно пройти тестування на ВІЛ у спеціалізованих офісах по всій Україні. На жаль, за цими даними ховаються й інші цифри: Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ. За статистикою UNAIDS, в Україні близько 240 000 людей, які живуть з ВІЛ, і лише кожен другий знає про свій ВІЛ-позитивний статус. З 2008 року українці найчастіше заражаються ВІЛ саме через небезпечний секс.


За даними Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності, у Східній Європі на кожні 100 тисяч людей припадає понад 51 новий випадок зараження вірусом імунодефіциту людини. Для порівняння, у західних країнах ЄС на таку ж кількість людей припадає близько шести заражень, а у центральній Європі — всього три. Реалізація політики запобігання ВІЛ / СНІДом в Україні здійснюється в рамках програми Євросоюзу в галузі публічного здоров'я. Виконавче Агентство у справах Здоров'я передбачає розробку проєктів в країнах Євросоюзу та у сусідніх з ними країнах щодо профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу.


Як свідчить статистика, більшість випадків зараження ВІЛ-інфекцією в Україні трапляються у віці від 15 до 30 років. На запитання про профілактичні огляди 50,6% українців відповіли, що вони відвідували спеціалізованих лікарів, таких як гінекологи чи урологи, тільки коли вони почували себе нездоровими; 24,7% відвідують лікаря раз на рік; 13,4% - раз на пів року; 8,9% ніколи не відвідували таких лікарів.

Сьогодні в сучасній Україні формується зовсім інша сексуальна культура. Є багато секс-блогерів та журналістів, які пишуть про секс та сексуальну освіту. Цікаво, що майже 38% українців також заявили, що використовують секс-іграшки, а 8,5% регулярно відвідують секс-шопи, згідно з опитуванням. Крім того, 36,5% респондентів сказали, що нічого не мають проти занять анальним сексом і роблять це при нагоді. Засновниця першого українського секс-шопу «Насолода» Тетяна Юрченко прокоментувала цю тему, вказавши, що лідерами українського ринку, як і 20 років тому, залишаються вібратори та фалоімітатори. При цьому найпопулярнішим розміром серед українців є 18 см, а довжина найбільшого придбаного фалоімітатора склала 90 см. Але протягом останніх 20 років різноманітність гаджетів для сексу стала значно ширшою: виробники пропонують вібратори різної форми та виготовлені з нових еластичних матеріалів. З кожним роком ці моделі стають ще більш технологічними — зараз, я думаю, ніхто не здивується здатності керувати своїми сексуальними іграшками зі смартфона. Українських жінок часто цікавлять вагінальні кульки з металу або силікону, що виправдано ставить їх на третє місце в рейтингу най вподобаних секс-іграшок серед українців. До того ж, наразі багато жінок піклуються про якість сексу та займаються самовдосконаленням, тому популярність сексуальних курсів та тренінгів значно зростає. А вагінальні кульки дозволяють не тільки покращити здоров'я жінки, але й доставити максимум задоволення її партнеру, зміцнивши її внутрішні м'язи.


Номером чотири за популярністю на українському ринку стали анальні іграшки: пробки та кульки, а п'яте місце в рейтингу займають спідня білизна, костюми та аксесуари для рольових ігор та атрибути BDSM. Після випуску «П'ятдесяти відтінків сірого» в Україні попит на аксесуари BDSM виріс більш ніж на 20%, вірите чи ні: ремені, кляпи, наручники. І, звичайно, костюм господині! Іграшки преміум сегменту також мають попит серед заможних українців. Одним з найпопулярніших товарів для них є якісні секс-ляльки. Їх ціна починається від $1000 і не обмежується будь-якими рамками, адже виробники можуть виготовити індивідуальну ляльку, щоб задовольнити найпотаємніші бажання замовників.

Гаразд, повернемося до цифр. Отже, майже 90% українців сказали, що вони регулярно мастурбують, 9,1% - що ні, 0,8% - ніколи цього не робили. Щобільше, 70,8% респондентів відповіли, що вони завжди досягають оргазму під час сексу, а 22,2% - рідко, 2,1% обрали варіант "Ніколи". 42% українців сказали, що хоча б раз у житті вони імітували оргазм. У наступному питанні, адресованому жінкам, автори запитали, за яких умов їм легше досягти оргазму. 36,9% сказали, що вони завжди кінчають так чи інакше, 27,9% - лише при мастурбації, 12,6% - ніколи. Я знаю, що піонером у вивченні цього питання стала американка Бетті Додсон. Зараз їй 89 років, більшу частину свого життя вона вивчає таку тему, як жіноча мастурбація. Додсон розповідає іншим жінкам, як важливо відчувати власне тіло, і проводить семінари з практики мастурбації. Вона написала книгу, запустила вебсайт та, навіть, вела власне телешоу.


Водночас, 17,2% українців зізналися, що хоча б один раз у житті зраджували своїм партнерам, а 15,3% роблять це постійно. Однак 61,2% сказали, що ніколи не зраджували своїм партнерам. Але, виявляється, в інших 40% випадків невірність часто відбувається не через надмірний сексуальний потяг партнерів, а через незадоволення та несумісність сексуальних типів. До речі, 85% українців все ж таки вважають секс однією з головних складових міцних стосунків. Тому, наприклад, маніпулятивні заклики релігійних консерваторів «захищати сім'ю та дітей» і створення моральної паніки навколо дотичних до сексу тем, наприклад, ставлення до гомосексуальності, не мають ніякого наукового підгрунтя. Стале зменшення кількості шлюбів, зростання кількості розлучень, тенденція серед старших чоловіків повторно одружуватися з молодшими жінками, зменшення показників народжуваності – це не унікальність України, а загальні тенденції багатьох європейських країн, до яких ЛГБТ+ спільнота не має ніякої причетності. Досвід країн ЄС, де легалізовані лесбійські й гей-партнерства (в Данії з 1989 року, в Угорщині — з 1996, у Франції — з 1999) демонструє відсутність будь-яких доказів того, що надання права узаконювати сімейні відносини одностатевим парам якимось чином впливає на кількість гетеросексуальних шлюбів, розлучень або позашлюбної народжуваності.


Тож таке уявлення про гомосексуальність не є чимось новим чи унікальним, але в українських реаліях суттєво обмежує правове становище цілої спільноти людей. Наприклад, у 2011 році Україною було ратифіковано Європейську конвенцію про всиновлення дітей, яка передбачає, окрім іншого, право на адопцію одностатевими партнерствами. Це могло суттєво покращити становище тих дітей, які перебувають у дитячих будинках, взагалі не маючи батьків. Але Україна ратифікувала Європейську конвенцію про всиновлення дітей з «умовою» подальшого невизнання такого права. Підставою для такої «умови» з боку України була «невідповідність практики одностатевих сімей національним традиціям». Інші умови Європейської конвенції про усиновлення дітей Україною прийняті.

Не секрет, що наше уявлення про те, яким саме має бути секс та оргазм, значною мірою формується порнографією. Наприклад, якщо ви переглядаєте багато порно, швидше за все ви знаєте, що усі сюжети будуть розгортатися за схожим сценарієм. Майже у всіх порно сценах зображається візуальний оргазм чоловіка та гучні стогони жінки, які, здається, сигналізують про те, що все йде добре. Тож, за даними опитування, 79,9% українців дивляться порно, 14% не дивляться, але вважають його перегляд загалом нормальним, а 3,2% - не дивляться, оскільки це "суперечить моральним принципам". Також, 0,9% респондентів сказали, що не дивляться порно, тому що це "непристойно".


До речі, згідно зі статистикою, що публікується на Pornhub щорічно, Україна потрапила до топ-20 країн за переглядом порно у 2019 році! Неймовірно! Так, у запитах українського Pornhub у 2019 році "секс" виборов першість у "аніме" та став найпопулярнішим пошуковим терміном, тоді як "BDSM" залишився третім. Пошукові запити на кшталт 'MILF' завоювали +12 позицій за популярністю, тоді як 'femdom' отримали +86, а 'lesbian' набули +30 позицій. У порівнянні з 2018 роком пошуки 'gangbang' зросли на 778%, 'public' виросли на 571% і 'JOI' (інструкції з мастурбації) зросли на 563%. У порівнянні з рештою світу, відвідувачі з України на 686% частіше переглядають відео в категорії «russian», на 197% більше в «фістинг» і на 162% більше в категорії «бісексуальні» відео. До речі, у 2018 році Pornhub виявив, що в Україні частка використання мобільних телефонів для перегляду порно зросла на 40%. Ще на 14% відбулося зростання у 2019 році, що наблизило Україну до середньосвітового показника. Але все ж більшість українців дивиться порно зі своїх ПК або ноутбуків.


Порно трафік — одна з небагатьох сфер, яка майже не постраждала від коронакризи у всьому світі. Все більше і більше людей проводять час, переглядаючи відео для дорослих, не маючи змоги ходити на побачення або вступати в сексуальні стосунки із реальними людьми. 25 березня 2020 року трафік Pornhub сягнув нового рекорду — цього дня вебсайт відвідало більше людей, ніж у лютому 2020, до пандемії. Так, у квітні 2020 року 3% українців сказали, що вони займалися сексом набагато частіше, ніж зазвичай, а 9% заявили, що їхнє сексуальне життя стало менш активним, ніж у березні. Більшість українців, а саме 35%, не помітили жодних змін у своєму сексуальному житті за останній місяць через загальнонаціональний карантин. Опитування також показало, що 19% українців зазвичай займаються сексом кожні два-три дні, 9% - раз на тиждень, 5% - кожен день, 5% - раз на три-чотири тижні або рідше, 3% - раз на два тижні. Ще 14% не займалися сексом протягом останнього місяця, а 45% респондентів відмовились або не змогли відповісти на це запитання.


Чому трафік порносайтів збільшується під час пандемії? Гадаю, для цього є і соціальні, і психологічні причини. Соціальні причини включають зниження ділової активності та будь-яку взаємодію з навколишнім середовищем: люди мають менше можливостей для спілкування, і це призводить до того, що вони не можуть реалізувати свій сексуальний потенціал, який включає також дружнє та професійне спілкування. Така можливість зникла через самоізоляцію. Люди також опинилися усунутими від будь-яких заходів, пов'язаних з роботою, спортом, новими знайомствами тощо. Навіть Тіндер, який здебільшого використовується для пошуку нових контактів і сексуальних стосунків, перестав бути корисним. Тому, переглядаючи порно, люди використовують компенсаційний механізм, намагаючись задовольнити свої соціальні потреби в інший спосіб.


Так чи інакше, я сподіваюся, що сексуальне життя українців після карантину тільки покращиться, і сексуальна культура в нашій країні з часом буде відповідати світовим показникам. Тож я хотів би завершити цю розмову фразою, яка для багатьох українців за останні 20 років стала однією з найбільш життєствердних: Кохаймося, бо ми того варті!