30.11.2022
Шлях на південь
Переселенці з Херсонщини знайшли прихисток в Одесі.
Станом на листопад, в Одесі зареєструвалися понад 54 тисячі внутрішніх переселенців. Більше третини з них – діти. Таку інформацію оприлюднили в мерії під час спілкування з делегатами Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), які з робочим візитом прибули до Одеси. Місто стало логістичним хабом для людей з південних окупованих територій. Хтось брав тут перепочинок і рухався далі, а хтось так і залишився, в пошуках кращої долі.
Ліана Куюн нещодавно переїхала до Одеси з Херсонщини. Каланчак, місто в якому вона жила, з перших днів повномасштабного вторгнення опинився під російськими військами. Спочатку жінка з сім'єю нікуди не їхала, думала, що війна швидко скінчиться. Але згодом жити в Каланчаку стало все важче, ілюзії про швидке закінчення війни розвіювались. Ворожі солдати безпосередньо Ліану не чіпали. Однак вона бачила, як окупанти знущаються над місцевими чоловіками, підозрюючи їх у співпраці із ЗСУ чи з якихось інших, тільки їм відомих мотивів.

За словами жінки в окупації не було роботи, ніякого доходу, при тому що ціни на всі продукти були просто космічні. Гуманітарної допомоги з України не надходило, від росіян її багатодітна родина нічого брати не хотіла. Хоча були люди, які залишали свої паспортні дані, в обмін на гуманітарку, але й вони не завжди отримували те, чого хотіли. Лишатись вдома ставало нестерпніше, тому сім'я вирішила виїхати. Спрочатку вони вирушили до Києва, а після того, як дізнались про звільнення Херсону, вирішили перебратись туди.
Ліана Куюн з дітьми.
Спочатку це здавалось доброю ідеєю. Знайомі поділились ключами від квартири, де було все необхідне. Зв'язку з обласним центром не було, тому Ліана не знала про умови, які залишили по собі окупанти. Була велика ейфорія від того, що українська армія звільняє Херсонщину. Та й десь в глибині душі жевріла надія, що може ЗСУ підуть далі і можна буде повернутись до рідного Каланчака. Проте швидко стало зрозумілим, що з поверненням додому доведеться зачекати.

В Херсоні виявилось дуже важко для родини з трьома маленькими дітьми – восьмирічною Ксенією, п'ятирічним Тимуром та чотирирічною Кірою. В місті не було води, тепла, електрики. За водою та гуманітарною допомогою можна простояти кілька годин на холоді. Жінка стояла з дев'ятої ранку до третьої дня, щоб отримати в руки дві баклажки води. Трохи рятувала ситуація газова плита в квартирі, на якій готували та біля якої грілися. Побут викликав багато складнощів, діти почали хворіти, а з огляду на прийдешню зиму, Херсон поки що був не найкращим місцем для малечі. Ліана звернулась до волонтерів, які допомогли дістатись Одеси.
«В Херсоні я пробула недовго, там зараз дуже складно. Воду підвозять, але черги за нею захмарні, з благ великого міста тільки газ, якого в половини будинків немає. Багато людей виносить на подвір'я мангали і прямо на них готують їсти, бо по-іншому не виходить. Коли були дощі, люди набирали дощову воду, щоб змити в унітаз. Хто ближче до берегів Дніпра живе, то набирають воду прямо там. Адже тільки дві п'ятилітрові баклажки води дається на людину, а нас в родині п'ятеро – двоє дорослих та троє дітей, що нам з цієї води? Чисто попити та приготувати їсти», - говорить Ліана Куюн.
Діти Ліани захворіли в холодному місті.
За словами голови благодійного фонду «Пліч-о-пліч» Олега Михайлика, в Херсоні зараз дуже важко. Волонтерські організації регулярно їздять на деокуповані території. Привозять гуманітарну допомогу, забирають людей, які бажають виїхати в безпечніші регіони. Черга за водою , коли волонтери «Пліч-о-пліч» приїхали до Херсону в один з останніх разів, стояла на цілий квартал. Людей там назбиралось до півсотні. Багато херсонців виїхали з міста ще в період окупації, проте перевізники прогнозують, що кількість переселенців з настанням холодів буде зростати.

З перших тижнів війни благодійний фонд «Пліч-о-пліч» став надавати гуманітарну допомогу біженцям, з квітня місяця вдалось організувати евакуацію цивільного населення, зокрема з окупованих територій Херсонської області та Маріуполя. Тисячі людей змогли виїхати з окупації та зони бойових дій в безпечніші місця як в Україні, так і за кордоном. Евакуація складний процес, який вимагає врахування багатьох факторів. А враховуючи те, що погоджених «зелених коридорів» з окупованої Херсонщини не було, кожна така поїздка була небезпечною. Люди виїжджали на свій страх і ризик.
«Дуже багато чого змінилося з перших днів війни. Спочатку все робилось українськими відчайдухами, які вивозили людей з Чорнобаївки, Каховки… На жаль, були постраждалі серед цих водіїв. На щастя, всі залишились живі, одного навіть вдалось направити на лікування за кордон. Потім робота стала більш системною, коли завдяки німецьким партнерам були передані автобуси, на яких евакуювали людей. За цей час багато чого пережили, зокрема було заблоковані чотири автобуси окупантами. Їх шукаємо, на жаль, є ймовірність, що їх втратимо. За цей час евакуювали більше чотирьох тисяч людей. Вони переїхали з окупованих територій та зон бойових дій», - каже Олег Михайлик.
Волонтери допомогли переїхати родині в безпечніше місце.
Ситуація на деокупованих територіях, за словами Михайлика, надзвичайно складна. Волонтери проводять наради з представниками місцевого самоврядування і дізнаються, що окупанти при відстані вивезли буквально все. Рентгенівське обладнання та апарати УЗД з медичних закладів, кухонне обладнання з барів та ресторанів. Загарбниками спустошені всі госпіталі, лікарні, водоканали, знищено фактично все. Тому питання з постачанням всього необхідного для життя херсонців ще має вирішитись в майбутньому.

Херсонщина з перших днів війни показала приклад справжньої незламності. Проукраїнські спонтанні мітинги проти окупантів, радісні зустрічі воїнів ЗСУ вже увійшли до трагічних, але й величних сторінок новітньої української історії. Про відновлення мирного життя в Херсоні, на жаль, поки говорити не доводиться. Обласний центр перейняв сумну естафету прифронтового міста від Миколаєва, і тепер знаходиться на лінії зіткнення, потерпаючи від обстрілів. Не кажучи вже про те, що окупанти при відступі встигли зруйнувати чимало об'єктів критичної інфраструктури, на відновлення яких знадобиться багато часу.
Текст та візуалізація
  • Марія Шевчук
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".