Труднощі переробки
Як на Харківщині вирішується проблема сміття?
«Розумне споживання», «дбайливе ставлення до природи», «сортування відходів»… Як часто ми чуємо ці слова? І чи багато з нас впроваджує їх у життя? За даними Міністерства регіонального розвитку, в 2018 році утворилось 9 мільйонів тон побутових відходів. Частину з них, за наявності необхідних потужностей, можна було б переробити, тим самим зменшивши забруднення навколишнього середовища. Але чи просто це зробити? Яких заходів треба вжити, щоб реалізувати ці ідеї на практиці? За відповідями на ці питання ми поїхали до Харківської області.
Потрібно, але складно
Реалізація Національної стратегії з управління відходами в Україні вимагає врахування багатьох факторів. Треба запустити в роботу необхідні потужності, організувати посередників. І, найголовніше, необхідно привчити людей до роздільного збору відходів. З такою проблемою зіштовхнулися представники місцевого самоврядування на Харківщині. У Нововодолазькій ОТГ, щоб заохотити місцевих жителів до порядку, навіть запровадили безкоштовний вивіз сміття. Її очільник Олександр Єсін зазначає, що причина цьому проста – громада може собі це фінансово дозволити.
Доєднується також людський фактор. Подекуди вигідніше централізовано зібрати сміття, ніж вирішувати проблему захаращених посадок. На жаль, не всі люди дбайливо ставляться до навколишнього середовища. Чимало з них викидають сміття до лісосмуг. А комунальні служби громади потім все одно вимушені його прибирати власним коштом. І добре, якщо там до того часу не спалахне пожежа, як це часто буває. Коли ж всі умови організовані – людям вже соромно щось таке робити.
На такі пільги можуть розраховувати не всі. В приватних будинках сміття вивозять безкоштовно, а в багатоповерхівках – за платню. Бо в останніх робляться капітальні ремонти за кошти громади, люди ж в приватних будинках забезпечують себе самі. Тому їм і роблять такі послаблення. У Новій Водолазі розуміють, що треба шукати нових підходів для сортування та переробки, але на це поки що в громади не вистачає технічних можливостей. І, на жаль, ця проблема актуальна не тільки для них.
«Роздільний збір сміття ми не впроваджували. Їздили в польські міста, аналогічні нашим, і бачили, що запровадити такий підхід у нас доволі таки складно. Якби це було б тільки в нас – то можна було б казати, що це ми робимо щось не так. Але переробка сміття це глобальна проблема для всіх регіонів України, навіть для міст-мільйонників. За розрахунками спеціалістів потрібно об'єднуватись чи не цілими районами, щоб така переробка була вигідною», - зауважує голова Нововодолазької громади Олександр Єсін.

Олександр Єсін
З іншого боку, у керівництва громади є розуміння, що постійно так бути не може. Рано чи пізно доведеться запроваджувати штрафи чи вживати інших заходів, щоб привести систему до ладу. Однак поряд з покараннями, варто продумати, як заохотити людей. Роз'яснювальну роботу слід поєднувати з позитивними стимулами. Одним з них, в перспективі, може стати безкоштовний вивіз сміття для тих громадян, що займаються сортуванням відходів. Ледачі ж будуть платити незалежно від місця проживання.
На рівні місцевого самоврядування важко донести кожному окремому жителю важливість тих чи інших кроків. А самостійно вирішувати проблему сортування та переробки фінансово й організаційно складно. Виходом може бути співпраця з бізнесом, який виробляє продукцію зі вторинної сировини. Тим паче що в Україні вже є приклади успішної діяльності таких підприємств.
Переробити та зберегти
Щоб познайомитись з одним із них, ми поїхали за 50 кілометрів від Нової Водолаги – до містечка Зміїв. Населений пункт, де проживає півтора десятки тисяч жителів, може послужити взірцем екологічного підприємництва. Місцева паперова фабрика орієнтована на переробку використаних паперових виробів для виробництва власної продукції. Підприємству вже понад 100 років, але поважний вік не заважає йому працювати за європейськими стандартами.
Технологія виробництва вирізняється використанням вторинної сировини, макулатури. Зміївській паперовій фабриці вдалось реалізувати сучасний проект з переробки комбінованих залишків відходів на кшталт TetraPack. Потужності підприємства дають можливість переробляти більше ніж півтисячі тон на місяць вторинної сировини. Бонусом до цього йде запобігання забрудненню навколишнього середовища та збереження лісів від вирубки.
«Ми єдині в Україні переробляємо тетрапаки та отримуємо продукцію – бурий папір. В розвинених країнах такий папір цінується більше, ніж звичайний білий, бо він виготовлений із вторинної сировини. Ми не працюємо з окремими фірмами, а працюємо централізовано з пунктами збирання. Ми маємо близько п'ятдесяти регулярних постачальників, однак збираємо менше, ніж можемо переробити. Тому щоб фабрика працювала на повну потужність, закуповуємо тетрапаки в Польщі», - каже директор Зміївської паперової фабрики Юрій Калініченко.

Юрій Калініченко
На підприємстві задіяно близько двохсот людей, кожному з яких є робота. Може здатися, що паперових виробів у нашому житті стає менше. Книжки читаються в електронному вигляді, документообіг і той переходить в режим онлайн. Проте в побуті з'явилось багато інших речей, створених на основі цього матеріалу, просто ми цей момент не завжди можемо відслідкувати.
Насправді попит на папір щорічно збільшується, адже книгодрукування – це його відносно невеликий відсоток. Левову частку складають обгортковий та мішочний крафтовий папір. В нього загортають подарунки, його використовують для пакування харчових товарів. Десять років тому Зміївська паперова фабрика виробляла 400 тон такого паперу на місяць, а зараз – 1000 тон. Тобто, попит за цей період зріс вдвічі й тенденцій до його скорочення не спостерігається.
Юрій Калініченко демонструє блокнот, вироблений із вторинної сировини.
Сьогодні Україні та багатьох інших державах йде мова про обмеження пластикових пакетів , тому потреба в папері тільки зростатиме. Вторинної сировини для виробництва потрібно буде більше. Юрій Калініченко вважає, що самі люди морально готові до роздільного збору відходів. Основна проблема, на його думку, полягає в економічному факторі. Ніхто не стане цілеспрямовано займатися сортуванням та переробкою, якщо це не буде фінансово вигідно.
Організація пунктів збирання, логістика, створення сміттєпереробних потужностей… Проблема сортування та переробки побутових відходів потребує комплексного рішення. Відсутність якоїсь однієї ланки у системі зводить нанівець всю роботу. Роз'яснювальна робота з населенням має зводитись не тільки до нотацій «смітити це погано», а й до демонстрації успішних прикладів роботи підприємств та громад, які працюють зі вторинною сировиною. Тим паче, що вони є й в Україні.
Текст та візуалізація
Марія Шевчук
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО "Інститут політичної інформації".