Повномасштабна військова агресія з боку РФ стала серйозним викликом для реформи місцевого самоврядування. Децентралізаційні процеси уповільнились та спровокували кризову ситуацію в багатьох громадах. Тим, хто знаходиться на лінії зіткнення, складніше, тиловим громадам – простіше. Однак війна тим чи іншим чином зачепила абсолютно всіх.

У Раді Європи вважають, що ВВП України цьогоріч знизиться на 45 відсотків, а надходження з основних місцевих власних джерел (плата за землю, рента за землю тощо) скоротяться на 38 відсотків. Через це місцеві бюджети, які вчились розраховувати на себе та самостійно заробляти, стали залежнішими від трансфертів з центрального бюджету.

Одеська область знаходиться на віддаленні від лінії фронту, в жодних територіальних громадах регіону наразі не ведеться бойових дій. Лунають повітряні тривоги, є загрози ракетних обстрілів, які подекуди бувають фатальними для мирних людей, як от після прильотів в багатоповерхівки Одеси та Сергіївки. Проте масштаби обстрілів не порівняти з сусіднім Миколаєвим, тому ОТГ Одещини ведуть відносно мирне життя. Яке, на жаль, не позбавлене своїх складнощів.

Життя в громадах з початку війни, за словами представниці Асоціації міст України Оксани Піднебесної, змінилось кардинально. В них забрали фінансування, освітню субвенцію, наприклад, значно скоротили. Вчителі не отримують доплат, у відпустки пішли без оздоровчих. Деякі громади, які й до війни не мали потужного бюджету, переводять працівників апаратів працювати на півставки, або мотивують брати відпустки за власний рахунок. І це в той час, коли додалося так багато соціальних проблем.

Ситуація ускладнилась тим, що місцеві бюджети фінансують потреби армії, тероборони, добровольчих формувань, деякі годують прикордонників, військових, які розміщені на їх територіях, і це все - часто власним коштом. Звичайно, і фермери долучаються, і місцеві жителі, багато волонтерів, бо ж з перших днів війни розселяли внутрішньо переміщених осіб, збирали допомогу на схід, і досі саме українські громади першими підставляють плече своїм захисникам.

Тому всі опитані нами експерти й місцеві мешканці відзначають, що реформи останніх років, особливо децентралізація, позитивно вплинули на єднання населення в громадах. Люди стали ближчими один до одного й почали нести відповідальність за свої землі й країну.

Зараз багато громад отримують допомогу від міжнародних партнерів, міст-побратимів, Асоціація міст активно цьому сприяє, дехто сам знаходить, але всі разом - протистоять ворогу. На Одещині зразковим взірцем гуманітарного фронту виступає Доброславська об'єднана територіальна громада. Протягом восьми років голова Доброславу активно допомагає військовим, й з початком повномасштабного вторгнення РФ теж не лишилась осторонь.

Місцеві волонтери збирають не лише харчі, а й необхідні речі для вояків на схід. Навіть пральні машинки, старі «малютки», які в людей десь зберігались по гаражах, знайшли і відвезли, бо елементарно, - у хлопців не було чим попрати речі. Їх внесок такий великий, що на 220-ту річницю Доброслава громаду прийшли привітати особисто командири ЗСУ. Збройні сили та громаду поєднують дружні та партнерські зв'язки, які дуже виручали за багатьох обставин.

В Доброславі військовим допомагають з 2014 року, бо бачили, в якому стані армія. На території колишнього Лиманського (Комінтернівського) району дислокувалась 28 бригада, спочатку допомагали їм.В 2015 році Доброславі створили свою волонтерську організацію «Ватра-2015» - допомога була більш суттєва, більше людей долучилось. Перші роки війни, починаючи з 2014, було необхідно все, але потім ситуація поступово покращилась.

Зараз ситуація набагато серйозніша, всі розуміють, які відбуваються події, та бачать, що українській армії дуже потрібна підтримка. Навіть попри те, що йде зброя із-за кордону, що ленд-ліз скоро має запрацювати і наша армія не така, яка була в 2014 році. На жаль, жорстокі бойові дії пов'язані з великими втратами, не тільки людськими. Багато втрат у техніці, в усьому необхідному, що є. Тому з перших днів мешканці Доброславської ОТГ включилися в роботу та почали забезпечувати потреби наших військових. Вони купували автомобільну техніку, в ній була велика потреба особливо в перші місяці війни.

Кожну п'ятницю делегація від громади виїжджає на передову та привозить допомогу. Багато людей підключились до роботи, кількість волонтерів зростає, а з ними збільшується об'єм наданої допомоги. Проте складнощів, викликаних воєнним станом, звісно, вистачає.Найскладніше в ситуації, що склалася, дістати речі, які треба закуповувати за кордоном, ті ж квадрокоптери. Але за бажання можна все знайти, головне щоб були кошти. Волонтерська спільнота за всі роки розрослась, тому коли чогось не мають волонтери Доброславської громади, так обов'язково буде у когось іншого, всі один одному допомагають.

Серед усіх регіонів півдня Одеська область опинилась у найкращому становищі. Вона не окупована, як Херсонщина, й не страждає від щоденних обстрілів, як Миколаївщина. Проте був період часу, коли на території області точилися бої. Мова йде про острів Зміїний, підпорядкований Ізмаїльскому району Одеської області. Відома фраза про російський воєнний корабель прозвучала саме тут.

Наприкінці червня острів був деокупований, проте громадам Одеської області, розташованим на півдні, і досі набагато складніше, ніж на півночі. Найбільше «дістається» приморським ОТГ, куди сягають ракети: Сергіївська, Лиманська, Дивізійська, Татарбунарська. Особливо коли йшли бої за Зміїний, ракети летіли з моря, сягали Арциза, били по електропідстанціям.

В травні після масованої ракетної атаки місто Арциз і вся Павлівська громада сиділи без світла тиждень. Але для інших громад це стало уроком. Одразу після ракетного обстрілу в Тарутино, наприклад, купили електрогенератори на випадок небезпеки. Часто біди одних громад дають безцінний досвід сусідам. Останні ж, в свою чергу, завжди готові простягти руку допомоги тим, кому пощастило менше.

Коли Арциз залишився без світла, з навколишніх громад прибуло близько двох сотень людей. Вони цілодобово працювали на підстанції, щоб якомога скоріше відновити людям доступ до електроенергії. Руйнування від російських ракет були такими значними, що спочатку прогнозували відсутність світла в людей строком на місяць. Потім термін «скоротився» до двох тижнів, але зрештою ремонтники впорались за сім днів.

В умовах воєнного стану територіальні громади Одещини демонструють неабияку злагодженість в роботі. Багато в чому органам місцевого самоврядування тут допоміг досвід роботи в умовах децентралізації. Коли, з одного боку, надані великі повноваження, а з іншого – збільшена відповідальність за ухвалені рішення. Такий підхід дозволяв успішніше працювати за мирних часів, а в умовах війни допомагає стійкіше тримати тил та допомагати тим, хто на фронті.