Ви знаєте, для багатьох іноземців і досі є новиною, що українська мова в Україні використовується далеко не всюди і не завжди. І от 16 липня виповнюється рік, як в Україні запрацював закон про функціонування державної мови, і експерти вже відзначають позитивні тенденції. Але останнім часом навколо мовного закону знову спалахнула дискусія.

Нагадаю, що мовний закон був ухвалений в Україні навесні минулого року на тлі бурхливих суперечок, політичних та громадських обговорень. У підсумку тривалих дискусій та численних правок документ підтримав парламент та підписав тодішній президент Петро Порошенко. З 16 липня 2019 року чинною стала низка норм. Відповідно до закону, виключно українською в Україні мають бути реклама, діловодство, написи та афіші, обслуговування пасажирів, проведення спортивних заходів. Державною мовою повинні спілкуватися під час виконання службових обов'язків політики, чиновники, військовослужбовці, працівники медичної та освітньої сфери.

Також з 16 липня цього року у кінотеатрах дозволено демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, але із субтитрами українською та у разі, якщо кількість таких сеансів не перевищує 10% від усіх сеансів в кінотеатрі. У такому випадку про демонстрацію мовою оригіналу має бути повідомлено завчасно.

З 16 липня українські видавці зобов'язані видавати державною мовою не менше половини усіх виданих упродовж року книжок, а книгарні - мати у продажу не менше 50% книжок українською мовою.

До речі, за даними Книжкової палати України, у 2020 році українською мовою в Україні було видано 78% загальної кількості назв і 87% загального тиражу книжок та брошур. А за опитуванням Українського інституту книги, українською мовою друковані книжки читали 74% читачів, електронні - 65%, і 67% слухали аудіокнижки українською мовою. І це вже перемога!

На українську мову навчання поступово має відбутися перехід в усіх школах країни, а детально регулює цей процес окремий закон про освіту. Уже з вересня 2020 року низка російськомовних шкіл мали би перейти на навчання українською. Але критики вважають такі рішення дискримінаційними для нацменшин та вимагають його перегляду.

Попри певні політичні перепони українська мова стає дедалі поширенішою у різних галузях, переконують фахівці. Соціологічні дослідження також підтверджують цю тезу, запевняє у свою чергу аналітик фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Сергій Шаповалов. За його словами, громадяни здебільшого позитивно оцінюють норми мовного закону, як-от обов'язкова українська для держслужбовців чи збільшення україномовного контенту у ЗМІ.

"Маємо позитивні тенденції у громадській думці стосовно мови, вона стає популярнішою, багато людей переходять на українську. Українською стає престижніше спілкуватися в університетах, на роботі тощо", - говорить Шаповалов. Він також звертає увагу на те, що ще на початку 2000-х років близько 50 відсотків українців виступали за надання російській мові статусу офіційної. А відповідно до останніх опитувань у 2019 році, таких прихильників уже 27 відсотків. Навіть якщо громадяни у повсякденному житті говорять російською, вони можуть вважати українську рідною, а її розвиток важливим для розвитку України, про що також свідчать чисельні опитування. Така тенденція ще більше увиразнилася після 2014 року, коли відбулася анексія Криму та розпочалися бойові дії на Сході України.

Тож Закон про мову: що він регулює зараз і як це працюватиме далі? Головний зміст цього об'ємного закону можна звести до простої формули: він гарантує, що кожна людина в Україні може отримувати інформацію та послуги українською мовою в усіх публічних сферах. Власне, це випливає з вимоги статті 10 Конституції, де прямо сказано: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Документ докладно визначає, як саме захищається право на українську мову в кожній публічній сфері, як громадянин може оскаржити порушення цього права і які санкції чекають на порушників. Крім того, він вносить зміни в 45 інших законів, узгоджуючи їхні норми з новоприйнятим документом.

Тож від липня 2021 усі культурно-мистецькі заходи мають проводитися українською мовою, але застосування інших мов також можливе, якщо це виправдано творчим задумом. Концерти чи інші заходи мають справді вестися лише українською, але мову пісень закон, звичайно, не регулює. Якщо театральна вистава в державному або комунальному театрі йде не українською мовою, її мають перекласти або субтитрами (як це давно роблять під час іншомовних опер), або в інший зручний для організаторів спосіб. Для приватних театрів узагалі нічого не зміниться.

А вже від січня 2022 майже вся преса повинна друкуватися українською. Кожна всеукраїнська газета чи журнал повинна буде мати українську версію. За бажанням можуть бути версії й російською чи будь-якими іншими мовами. Закон ніяк не регулює розмірів і співвідношення тиражів, але визначає, що україномовна версія має бути доступною за передплатою, а в місцях продажу преси україномовні видання мають становити не менше половини асортименту.

Далі від липня 2022 веб-сайти органів влади, державних та комунальних установ і підприємств, українських ЗМІ, магазинів інтернет-торгівлі тощо повинні мати україномовну версію, не меншу за обсягом та змістом інформації, ніж версії іншими мовами. Комп'ютерні програми, встановлені на товарах, що реалізуються в Україні, повинні мати україномовний інтерфейс. В роботі державних та комунальних підприємств, установ та органів влади використовуються лише програми, що мають український інтерфейс. Якщо для певної програми український інтерфейс ще не створено, на час його створення можна використовувати англійський.

Липень 2024. Вимоги щодо української версії остаточно поширюються на регіональну й місцеву пресу. Мінімальна частка української мови в ефірі загальнонаціональних телеканалів на радіостанцій становитиме 90%, місцевих та регіональних – 80%. Тут йдеться про програми і ведучих, квоти на пісні залишаються незмінними.

Тож keep calm and communicate in Ukrainian!