Кажуть, що один із найбільших компліментів, який людина може зробити іншій людині , - запитати її думку та уважно вислухати. А якщо ця думка ще набуде розголосу та експертної ваги? Українські жінки сьогодні «мають право мати право», проте в загальному «хорі» їхню «партію» не так просто почути. І в Україні загалом, і конкретно на Одещині присутність жінок у інформаційному полі значно скромніша, ніж це могло б бути.

Минулого 2019-го року в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», який реалізовували Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині та мережею прес-клубів України, в кожній області було проаналізовано журналістські матеріали 5 друкованих та 5 інтернет-видань, які пишуть на суспільно-політичні та соціальні теми. До уваги бралися такі фактори, як залучення експерток, кількість жінок як героїнь матеріалів та вживання фемінітивів. Загальні результати одеських медіа були середніми по країні - 32 % (для порівняння – найвищий показник продемонстрували вінницькі медіа – 41%, а найнижчий – київські – 24%). Моніторинг здійснювався у кілька етапів, дані дещо коливалися. Однак фемінітиви (наприклад, «фахівчиня», «координаторка») однозначно стали більш уживаними.

Цього року Informer.od.ua також робить свій внесок для забезпечення гендерного балансу в одеських ЗМІ. Це – перший із циклу майбутніх матеріалів. Починаючи новий відлік, ми вирішили поцікавитися думкою одеських журналісток, редакторок і фахівчинь із питань комунікації (тобто тих, хто не лише споживає «інформаційний продукт», а й добре знає цю «кухню» зсередини).

Отже суб`єктивна думка п`яти наших землячок про те, як зазвичай представлені жінки в одеських медіа, наскільки аудиторія готова прислухатися до них, та що каже власний досвід про силу стереотипів та можливість реалізації.

Ольга Баклаженко, головна редакторка сайту УСІ ( Українська служба інформації)

Це, може, дрібниця, але я часто обурююся, коли читаю якісь новини на зразок «жінка за кермом потрапила в ДТП». Так підкреслювати некоректно. Особисто я вже понад 10 років керую автомобілем. Вважаю, що здорове суспільство не має загострювати на цьому увагу. Або пишуть: «Мати кинула шестимісячну дитину». При цьому питанням «де ж її батько?» ніхто не задається. У наших медіа все ще багато сексизму, а серйозно приділяти увагу гендерним питанням мало хто хоче.

Молоді жінки часто стикаються з проблемами у своїй професійній діяльності. Розповім про особисте: почала зустрічатися із майбутнім чоловіком. У газеті, де тоді працювала, одразу почали цікавитися, чи збираюся іти в декрет із цієї посади. Я тоді відповіла, що не буду нікого обтяжувати, але, зрештою, не самому ж роботодавцю оплачувати цей декрет. То в чому проблема? Я там пропрацювала ще рік, і весь цей час до мене пильно «придивлялися». Потім, на іншому місці, я таки двічі була в декреті: щось 2 та 4 місяці.

Жінці справді важко одночасно реалізуватися професійно та як матері. Тут дуже важлива підтримка чоловіка, загалом родини. Адже, якби я «просиділа в декреті» 5 років, то була б, як риба на березі. На щастя, на новому місці роботи некоректних запитань ніхто мені не ставив. Зараз у моїй сім`ї троє мужчин і повна рівноправність. З іншого боку, мало хто може уявити практику, щоб батько в суді при розлученні виборов право лишити дітей собі.

Мені здається, що від гендерних стереотипів страждають обидві статі. Але жінки більше готові говорити на цю тему, чоловікам поки що складно.

Євгенія Генова, журналістка, редакторка сайту «Ізбірком»

Жінок-експерток справді набагато менше, та й журналісти не завжди переймаються тим, щоб їх шукати. Можливо, інколи справа тут не в сексизмі, а у вироблених звичках. Журналіст чи журналістка знає, що цей контакт перевірений, експерт точно дасть коментар, нащо перейматися? Традиційно чоловіки частіше коментують «серйозні» теми, очолюють певні інституції та комісії. Це – наслідки тієї ї політики гендерної нерівності, з якою ми стикалися багато років поспіль.

Що стосується роботи одеських медіа, то мені важко пригадати якийсь великий негатив щодо жінок. А от сексизму вистачає. Хоча здебільшого він такий … прихований , коли тебе начебто хвалять. От наприклад: «Ця мила, тендітна жінка стала водійкою трамваю». Здається, щоб такого? Але ж хіба ви скажете: «Такий красивий чоловік, а працює у таксі». Такі приховані речі постійно впливають на свідомість.

Хотілося б згадати одеську газету «Порто Франко »– там систематично публікують матеріали з гендерної тематики. А ще – про наш проект «Місцеві депутати. Атестація»( наш - обласної організації Комітету виборців України). Там теж приділяється увага цьому аспекту.

Інформації навколо багато. Нещодавно я отримала сертифікат після завершення двомісячних онлайн-курсів «Про гендер простою мовою для громад». Авторка – Наталя Черемошенцева, котра працює в громадській організації «Нова генерація». Там, крім теорії, було багато корисних методик та порад: як робити гендерний паспорт, як проводити анкетування у громаді, приклади вже ухвалених рішень місцевих рад із гендерного бюджетування. Курси вже завершилися, але я сподіваюся, що їх зможуть організувати знову, бо це був дуже корисний досвід.

Ганна Кравцова, головна редакторка «7 каналу», письменниця

Коли ви питаєте про жінку в новинах, то мені насамперед, спадають на думку «соціалка» та кримінал (на зразок «забрали дітей в п`яної матері»). Я зараз не про нашу редакцію кажу, ми дотримуємося балансу думок в матеріалах , досить велика кількість експерток.

Я – бодіпозитивна активістка, тому чутлива до будь-якого шеймінгу та дискримінації (зокрема, гендерної). На жаль, досі існують такі поняття як «жіноча логіка», «жіноче щастя», «жіноча доля». Чому це небезпечно? Тому що відкидає нас у прогресі, зачіпає особисті кордони жінки, не дає їй повноцінного права на самореалізацію.

Багато досліджень підтверджують різницю зарплат у чоловіків і жінок. Коли мені запропонували посаду головного редактора на телебаченні, ми обговорювали з інвестором всі умови роботи та перспективи. Але я зіткнулася з тим, що після появи в інформаційному просторі мене почали називати «дівчинкою з приймальні». Перші два роки своєї кар`єри я стикалася з постійним знецінюванням. Не буду розповідати, чого це мені коштувало, якого ресурсу. Але саме це підштовхнуло створити фільм про жінок plussize.

Це – болючі історії: півтора роки не дивитися на себе у дзеркало, два роки не відвідувати пляж, бути звільненою через «зайву» вагу, відчувати презирливі погляди та відразу – не лише незнайомців, а й близьких людей. Це був складний шлях. Настільки, що я рік не могла продовжувати монтаж. Я стежила за долею своїх героїнь. Знаю точно, що одна з них після нашого інтерв`ю пішла до терапевта і пізніше розповідала про те, що почала любити себе. У подальшому теж хочу вивчати цю тему. Хтось здивується, але щастя (помада, обійми, прогулянки) – поза розміром. Наші тіла – то наша справа.

Оксана Піднебесна, регіональна консультантка в Асоціації міст України

На мою суб`єктивну думку, в одеських новинах немає особливої різниці в позитивному чи негативному представленні жінок чи чоловіків. Ось перед Новим роком затримали голову Державної податкової служби в Одеській області, яка намагалася дати хабар прокурору. Так, дехто пробував іронізувати з «гламурної леді», але корупція – це серйозно. Те, що ти жінка, тут не врятує. А от хороших публікацій, де героїнями є жінки, справді малувато.

Вважаю, що в сучасному світі в жінок є безліч можливостей, щоб себе реалізувати. В Одесі жінки інколи заробляють стільки, що чоловікам і не снилося. Я сама колись приїхала в це місто з однією валізою та дитиною на руках, тому вважаю, що кожна людина – творець свого щастя. Треба розвивати критичне мислення, шукати можливості, брати відповідальність за свої вчинки. Жінки – різні. Навіть якщо не всі вони бійці за натурою, головне – робити власний вибір і бути щасливою.

Минулого року я стала учасницею Першої гендерної медіа-школи, познайомилася з багатьма цікавими та сильними жінками. А ще, завдяки своїй роботі, багато спілкуюся з головами місцевих ОТГ. Десь третина із них – жінки. Нещодавно у п`яти громадах були місцеві вибори. Я дуже рада, що у двох випадках перемогли наші землячки.

Юлія Сибір, керівниця прес-центру Paritet

У роботі нашого прес-центру бере участь чимало експертів та експерток. Чоловік чи жінка – не має значення. Головне, щоб зналися на темі та могли доступно донести думки до аудиторії. Одеські ЗМІ, на мій погляд, не дуже заморочуються висвітленням ролі жінки, її участі у суспільному житті. Ця тема не є топовою. Гадаю, нам ще довго працювати з такими стереотипами як-от: «лише жінка має брати декретну відпустку» чи «жінки не дуже тямлять в політиці та техніці».

Журналістам треба шукати нові імена експерток та героїнь для своїх матеріалів. В Одеській області багато професіоналок в різних галузях, але в медіа роками експертками виступають (хоч і фахово) одні й ті самі.

Серед подій минулого року, які запам`яталися – Гендерна медіа-кав`ярня та підбиття підсумків Всеукраїнського гендерного моніторингу, який вже кілька років поспіль проводить Волинський прес-клуб серед ЗМІ всіх обласних центрів країни.

Учасниці дискусії – одеські журналістки, депутатки місцевих рад, керівниці громадських організацій різних напрямків обговорювали роль жінки в суспільно-політичному житті Одещини. Зійшлися на тому, що соціально активним жінкам Одеси та області треба об'єднуватись – небайдужих багато, і такі спроби є. А Одесі на цьому історичному етапі необхідна жінка-мер. До речі, тоді пролунало побажання (від чоловіків) більше запрошувати їх на такі зустрічі.