«Сьогодні діти по всій країні мають велике свято – День Знань». «День Першого Дзвоника»… «День, коли щасливі учні радісно біжать до школи після довгих літніх канікул». Зазвичай такими помпезними словами характеризують Перше вересня. І байдуже, що в деяких школярів обличчя виглядають більш похнюпленими, ніж у пересічного дорослого, якому наказали вийти працювати у вихідний понаднормово. Однак яким би хорошим чи поганим цей день не був, він настає. До шкіл приходять діти, яким треба вчитися , і дорослі мають забезпечити їм для цього всі необхідні умови. У великому місті їх створити простіше легальними (а інколи й не дуже) шляхами. А що робиться у сільській місцевості?
(територія школи в громаді)
Одеська область найбільша в Україні, тому нереально відвідати всі населені пункти та зробити загальну характеристику. Однак зосередитися на конкретних досягненнях окремих сіл виглядає цілком реальним. Тому ми нещодавно відвідали Розквітівську об’єднану територіальну громаду, щоб дізнатися, як вона дбає про якість освіти майбутніх поколінь. У ній наявні сім освітніх закладів: три школи та чотири дитячих садочки. Вони розташовані у найбільших селах ОТГ та отримують левову частку бюджету громади.
«Зараз ми зробили ставку на покращення інфраструктури наших шкіл. Наприклад в Анатоліївці, одному з сіл нашої громади, було проведено капітальний ремонт системи опалення вартістю понад 100 тисяч гривень. Також ми змогли забезпечити безкоштовне харчування дітей молодших класів та пільгових категорій. Нами робиться все можливе, щоб організувати цікаве дозвілля для дітей громади. В нас є асоціація спорту, яка проводить змагання із багатьох дисциплін, починаючи від футболу та закінчуючи шашками. Ми продовжуємо працювати і на досягнутому спинятися не збираємось», – обіцяє начальник відділу освіти, молоді та спорту Розквітівської ОТГ Наталя Нікітчук.
Розквітівська громада є однією з найменших в області та чи не найбідніших в Україні. Проте навіть тут, за скрутних фінансових умов, розуміють важливість підтримки освітньої системи. Хоча «затягувати пояси» й доводиться, адже грошей на все необхідне не вистачає. В основному, заощаджувати доводиться на дошкільнятах. Зокрема, на зиму дитсадки закривають і діти лишаються під наглядом батьків. Більшість з них зайняті на сільськогосподарських роботах, тому в холодну пору року можуть дозволити собі подібну розкіш: провести час із власними дітьми. Хоча наївно думати, що подібний крок продиктований прагненням укріпити родинні стосунки.
« Ми не маємо достатньо коштів на опалення, тому взимку діти до дитячого садочка не ходять. Однак все одно відчувається велика допомога сільської ради, завдяки якій ми чи не вперше за довгі роки змогли зробити ремонт. Адже більшість наших батьків просто не мають можливості матеріально допомогти. Цього року за державний кошт завезли ліжка, матраци, повністю замінили вікна та двері у приміщеннях. Раніше ми собі такого не могли дозволити. Наші вихователі стараються підтримувати належні умови, знаходити щось цікаве. Проблем стало менше, хоча їх і вистачає. Багатьом нашим дітям, наприклад, потрібен логопед, однак штат закладу просто не передбачає такої посади», – говорить завідувачка Розквітівського дитсадка «Сонечко» Ніна Попчук.
Як і всюди, розширення можливостей вимагає фінансових надходжень. Підтримка інфраструктури, зарплати педагогічним працівникам, навчальні стенди: це далеко не єдині речі, які потребують грошей. Однак навіть коли їх не вистачає, люди знаходять можливості зробити життя красивішим. Власними зусиллями розмальовують паркани, висаджують квіти та, головне, підтримують чистоту навколишнього довкілля. Дітям є де навчатися і проводити час. Не кожна міська школа може похвалитися такими великими ділянками, які мають в розпорядженні сільські. Можна багато казати про те, що в провінції земля дешевша, однак у дітей, де б вони не жили, потреби однакові. Їм потрібен простір – як для якісного навчання, так і для того, щоб побігати на перервах, не ризикуючи покалічити себе чи когось.
Можливо, в порівнянні з іншими може здатися що Розквітівська громада не досягла ніяких успіхів. Мовляв, що тут такого, щоб полагодити підлогу в дитячому садочку чи обладнати ігровий майданчик. Проте така оцінка була б несправедлива, адже стартові умови у різних громадах кардинально відрізнялися. Не можна сказати, що життя Розквітівської ОТГ виглядає забезпеченим та безхмарним. В неї, власне, для цього й не було ніяких передумов. Є громади географічно близькі до обласного центру і це дає їм великі можливості для розвитку . Існують ОТГ, на території яких розташовані ключові підприємства регіону. Розквітівська громада не відноситься ні до тих, ні до інших. Проте вона стала на шлях реформ, прагнучи покращити реалії життя місцевих жителів, зокрема і дітей.
« Якщо порівнювати сільраду та громаду, то за останньої нам стало простіше вирішувати ключові питання. Передусім, ми забули, що колись були проблеми зі шкільними автобусами, які підвозять дітей. Витрати на запчастини, бензин та заробітню плату водієві громада виплачує в повному обсязі та без затримок. У школі проводяться внутрішні роботи, планується перенесення санвузла з вулиці до приміщення. І, найголовніше, все це робиться за державний кошт. Винятком є лише тринадцять кабінетів, закріплених за окремими класами. Саме батьки тих учнів вирішують, які ремонтні роботи потрібні та фінансують їх. Школа ж в обмін на це бере зобов’язання не передавати ці кабінети іншим», – розповідає директор Ставківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Людмила Бодянюк.
Відвідати свято Першого дзвоника в будь-якій із шкіл Розквітівської ОТГ нам не вдалося. Однак те, що ми побачили напередодні, дає надію, що школярам постараються надати всі умови для навчання та дозвілля. Звісно, щоб досягти рівня міських навчальних закладів, школам Розквітівської громади доведеться пройти довгий шлях. Можливо, покоління сьогоднішніх дітей, коли виростуть, продовжуватимуть відчувати цю різницю. Адже не секрет, що в «глибинці» не вистачає педагогічних кадрів, а це негативно впливає на освіченість місцевих дітей. «Прірва» між містом та селом розросталася десятиліттями, і наївно очікувати, що за кілька років все кардинально зміниться на краще.
Реформа місцевого самоврядування дала більше можливостей на фінансування шкіл для Розквіту та сусідніх сіл. І хоча децентралізація не може порушити ту систему освіти, що склалася, проте здатна навчити людей відповідальності. Якщо окремі села чи громада бажають для себе кращого майбутнього, вони повинні вкладатися у дітей, наймолодших жителів. Потрібна тісна співпраця батьків, педагогів та органів місцевої влади. У випадку, коли одна з цих ланок зруйнується, годі й очікувати позитивних результатів. Однак думається, що люди у Розквітівській ОТГ це чудово розуміють і готові працювати заради блага дітей.
Марія Шевчук
