Минулого тижня Україна підписала безпекові угоди з Євросоюзом, а також з Естонією та Литвою. Відповідний документ ухвалили в рамках саміту лідерів ЄС у Брюсселі, який стартував 27 червня. Укладання договору стало однією з ключових зустрічі, яка засвідчила, що питання оборони не є внутрішньою проблемою України, а стосується всього європейського континенту. Аналогічні угоди Євросоюз підписав в травні 2024 року з Молдовою. Це був перший документ такого формату, який Євросоюз підписував з іншими країнами.
« Дeякі кpаїни-члeни вжe підпиcали угoди, алe цi безпекoві зобoв’язання оxоплюють вiйськову, фінaнсову, диплoматичну сфеpи. І, зoкрема, цe будe спoсіб спpямування реcурсів, щo нaдходять iз замoрожених Рoсією активiв. Дoбре, щo ми мoжемо взяти цi грoші i надaти більшe військoвої пiдтримки Укрaїні. Тpeнувати солдaтів, розвивaти обoронну прoмисловість i надaвати бiльшу вiйськову пiдтримку. Я думaю, щo сьогоднi хорoший момeнт для тoго, щoб ми прoдовжували демoнструвати непoхитну прихильнiсть пiдтримці Укpаїни », – прокоментував підписання угоди голова Європейської дипломатії Жозеп Боррель.
Згідно цих домовленостей, всі держави-члени Європейського Союзу (наразі їх 27), зобов’язуються надавати Україні широку підтримку протягом десяти років. Майбутня допомога охоплює ключові державні сфери, такі як оборону, економіку, гуманітарні та політичні реформи. Раніше ЄС цілеспрямовано не працював в галузі безпеки з країнами, які не є членами спільноти. Однак наразі біля кордонів ЄС точиться війна, в країнах Європи перебувають мільйони біженців, які потребують підтримки, тому це стимулює шукати нові шляхи співпраці. А Україні сподіватись, що вона протримається у цій війні ще трохи.
Затримка допомоги у сухих звітах відображається зруйнованими будівлями, загиблими людьми та пошкодженою інфраструктурою. Це на собі відчуває Одеса, портове місто на березі Чорного моря. Якщо вона та прилеглі населені пункти з перемінним успіхом відбивають ворожі атаки, то віддалені райони Одещини дуже потерпають від обстрілів. Одеська область найбільша в Україні, видовжена від півночі на південь, тому таку велику ділянку дуже важко захистити засобами протиповітряної оборони. Особливо сильно страждають південні районні області, які, з одного боку, віддалені від обласного центру, з іншого, мають чимало інфраструктурних об’єктів, які росіяни собі обирають за військові цілі.
«Проблема півдня Одеської області полягає в тому, що він дійсно менш захищений, ніж власне Одеса та прилеглі райони. Другий момент, були зафіксовані випадки, коли при атаках Ренійського та Ізмаїльского району росіяни використовували повітряний простір Румунії. Україна не має права знищувати об’єкти на тій ділянці, тому в таких випадках дрони пересувались вільно. Також були випадки, коли російські «калібри» залітали до повітряного простору Молдови. Вона майже не прикрита системою протиповітряної оборони і ракети через неї коротким шляхом потрапляли до центральних та західних областей України», – говорить військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Жителі прикордонних регіонів, які мають сусідство з Україною, особисто відчули, як це жити під час обстрілів. Зокрема це стосується держав, які межують з Одеською областю, а саме Румунії та Молдови. В минулому році Одещина стала однією з пріоритетних цілей ворожих атак. Після виходу із «зернової угоди» РФ намагалась всіляко завадити експорту українського зерна за кордон, руйнуючи портову інфраструктуру як на Чорному морі, так і на річці Дунай. Такі обстріли хоч і не завадили вивозу агропродукції, однак створили чимало проблем для людей, які жили поблизу місць прильотів.
Одеська область має спільні кордони з Молдовою та Румунією, їхня загальна протяжність суходолом становить 1362 кілометри. Теоретична окупація Одещини росіянами дозволила б їм впритул наблизитись до меж інших держав, а у випадку Румунії, до кордонів НАТО та Євросоюзу. Хоча найбільша загроза в той час була для Молдови через те, що на її території знаходиться невизнана Придністровська Молдавська республіка. Ніхто не знає що було б, якби російським військам вдалось пробити «коридор» до Придністров’я, яке де-факто знаходиться під контролем РФ.
На початку повномасштабного вторгнення українська армія не дала прорватись окупантам до Одещини, а без неї шлях до молдовських та румунських кордонів виявився закритим. Наразі нашим сусідам пряма військова агресія не загрожує, хоча гібридні загрози тут серйозні, як ніколи. Російська пропаганда намагається втримати Молдову в зоні свого впливу і в деяких регіонах їй це вдається. Бували ситуації, коли на прикордонних територіях падали російські дрони і ракети. В Молдові перший такий випадок стався восени 2022 року. Обійшлося без жертв, власне, як і без наслідків для країни-агресорки.
«Коли ракети падали на території Молдови, уряд виражав протест послу Росії, однак про інші юридичні наслідки мені нічого невідомо. Публічно молдовські політики неодноразово використовували ці приклади, щоб пояснити нашим громадянам, що ця війна дуже близька до наших кордонів. І щоб люди, які мирно та тихо живуть в Молдові, не забували, що робить Україна для себе та для всіх нас. Ми маємо чітко розуміти та говорити про це. Російські війська точно мають намір окупувати Молдову і вони не дійшли сюди тільки тому, що нас захищає Україна», – переконаний депутат та член постійно комісії з питань національної безпеки, оборони та громадського порядку парламенту Республіки Молдова Андріан Кептонар.
Прикордонники держав, які межують з Україною, з перших днів повномасштабного вторгнення моніторять факти російського агресії. Румунія взяла на себе контроль за територією в дельті Дунаю та акваторією Чорного моря в прикордонних регіонах. Вона активно обмінюється інформацією з Молдовою, Болгарією та Туреччиною. Військові кораблі та повітряні засоби постійно моніторять обстановку, координуючись з силами Північноатлантичного альянсу. Серед іншого, ці дані збираються для міжнародного трибуналу, який буде висувати обвинувачення російській стороні.
Співпраця з Євросоюзом в галузі оборони тільки починається, однак окремі країни вже почали запроваджувати заходи безпеки як особисто, так і в координації з іншими країнами. Так з першого липня Румунія, Болгарія та Туреччина (яка є членом НАТО, однак не входить до складу ЄС) розпочали спільну операцію з розмінування Чорного моря. Дрейфуючі міни й уламки боєприпасів загрожують цивільному судноплавству й безпеці людей, тому загрозу було вирішено ліквідовувати поступово, не очікуючи повноцінного завершення військових дій.
Після початку повномасштабного вторгнення країни Євросоюзу виділили на підтримку України 108 мільярдів євро. Ці кошти пішли на вирішення фінансових, гуманітарних, бюджетних та військових питань. Зокрема на оборону було витрачено 39 мільярдів євро. Також Євросоюз розробив спеціальний фінансовий інструмент, який допоможе додатково залучити 50 мільярдів. В планах використання заморожених російських активів, які знаходились на території ЄС. Підтримка для України дуже важлива, але тут Євросоюз працює і в своїх інтересах. Гібридні загрози дуже швидко можуть перерости в реальні, тому західні партнери безпосередньо зацікавлені в стабілізації безпеки.
Марія Шевчук
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de developpement medias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
