Одесити кажуть, що цього року росія вкрала у них не лише мир та спокій, а ще й море. Про який нормальний курортний сезон можна говорити, коли з неба будь-якої хвилини може прилетіти ракета, а морські хвилі – прибити до берега російську міну? Звичайно, окремі відчайдухи не здавалися та ігнорували всі застереження, але й смертельні випадки від підривів були не поодинокими.
Чорне море – одна з опор у житті та економіці нашого регіону. Це не тільки туристична перлина, шлях для зернових караванів та сонячний літній відпочинок. Це ще й величезний природничий світ, у збереженні якого має бути зацікавлене все людство. Натомість ми весь час дізнаємося про згубні наслідки, які несе екології військова агресія рф.
Україна ретельно документує всі військові злочини сусідньої країни-загарбниці. Потребуватиме своїх репарацій і Чорне море. Докладніше про цю тему ми поспілкувалися з директором Українського наукового центру екології моря Віктором Коморіним.
«Хочеш розсмішити бога – розкажи йому про свої плани?» На жаль, буває і так. У 2022-му році працівники УНЦЕМ, розташованого в Одесі, планували дуже багато справ. Зокрема – здійснити кілька наукових дослідницьких виходів у море відповідно до Програми природоохоронного моніторингу морських вод України (ухваленої Міндовкілля на початку січня та загалом Морської природоохоронної стратегії України.
В Одеському порту вже стояло науково-дослідне судно, подароване нашій державі Бельгією. Колишня «Belgica» отримала нову назву – Борис Александров, на честь екс- директора Інституту морської біології НАН України, який трагічно загинув під час пожежі у 2019-му.
Після низки технічних та документальних заходів (дотримання норм національного законодавста та Правил регістру судноплавства) судно було готове до подорожей, – розповів Віктор Коморін. – Першу експедицію із дослідження північно-західного шельфу та доступних відкритих ділянок Чорного моря планували у березні-квітні, згодом – на початку літа та н початку осені. Окремо збиралися досліджувати Азовське море. Але від 24 лютого всі плани різко змінилися.
Почну з того, що у зв’язку із військовим станом 34,5 млн гривень передбаченого державою фінансування були перераховані ЗСУ. В зв`язку з цим виникли певні проблеми – наприклад утриманням згаданого вже судна Борис Александров на стоянці. Але нам пощастило домовитися з керівництвом Одеського порту, що з боргами будемо розбиратися вже після завершення військових дій.
Зарплатню працівники (а їх у нас 110) продовжували отримувати, але про якусь наукову роботу годі було говорити, адже у експедицію ми вийти не можемо. Та, враховуючи тісні зв`язки з європейськими колегами, кілька наших дівчат-співробітниць побувала на тренінгах у лабораторіях Італії, Франції, Болгарії, Молдови та Румунії.
Декому поміч пропонували самі партнери, хтось розшукував грантові програми самостійно. Як правило, такий контракт розрахований на три місяці, тож хтось вже повертається, а хтось тільки вирушає за кордон. Програми, в яких вони брали участь, досить різноманітні. Це, наприклад, вивчення біології китоподібних, дослідження фітопланктону, питання з перевищенням кількості біогенних речовин у воді, що призводить до дефіциту кисню та масової загибелі риби …
Що стосується фахівців, які залишилися на батьківщині, то в нас теж є свої завдання. Одразу скажу, що на початку весни на рівні Держекоінспекції України було створено оперативний штаб для оцінки збитків, які завдані навколишньому природному середовищу України в результаті воєнних дій. Є кілька підгруп. Я очолюю ту, що стосується морського довкілля. І зараз ми зайняті розробкою нової методології, яка дозволить розрахувати збитки по завданій шкоді.
Ті методики, які існували раніше, просто не пристосовані до нинішньої ситуації – війни. Там прораховуються аварійні розливи нафти в мирний час, скид забруднюючих речовин від очисних споруд тощо. Зараз масштаби та загрози дещо інші.
Після відпрацювання нової методики Україна зможе обгрунтовано розрахувати завдані збитки. Після завершення війни – подати у Міжнародний суд та отримати компенсації . Росія має оплатити ці збитки.
Наприклад, не сприяла екологічній стабільності загибель крейсера Москва та деяких інших суден біля острову Змійний. Ще одне потенційно загрозливе питання – чутки про резервуари Азовсталі, які утримували речовини, відпрацьовані при процесах обробки металу. Вони досить токсичні навіть у малій концентрації та могли потрапити у води Азовського моря.
“На жаль поки ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію. Потрібно поїхати та відібрати проби води, але наразі це неможливо” – розповідає експерт.
Окремо необхідно зазначити, що велику роль у цій моніторинговій роботі відграє супутникова інформація від NASA. Загибель судна, збиті літаки чи ракети, нафтові плями на поверхні моря – все це прекрасно фіксується. Загалом міжнародні організації, платформи, бібліотеки надають зараз українським ученим дуже широку підтримку. Раніше була можливість користуватися частиною сервісів безкоштовно, частиною – платно. Зараз практично все у вільному доступі.
Війна серйозно перекроїла частину наших планів. Наприклад за одним з проєктів EMBLAS Україна мала отримати високоточне хімічне обладнання вартістю близько 1 млн доларів. Фінансування здійснювалося ЄС спільно з UNDP. Зараз цей напрямок проєкту з очевидних причин завис. Тут і військові загрози, і проблеми логістики-доставки, і необхідність викликати міжнародних експертів для налаштування (в Україні фахівців такого класу просто немає).
“Але з іншими міжнародними проєктами в рамках програми Горизонт-2020 ми все ще працюємо. Це, наприклад, Emodnet-biology ConnectBlackSea, Bridgeblacksea” – відзначає Віктор Коморін.
За словами спеціаліста, Еmodnet-biology – це розблокування даних про морське біорізноманіття Європи. Портал біологічних даних EMODnet надає вільний доступ до даних про часовий і просторовий розподіл морських видів і ознак видів з усіх європейських регіональних морів. EMODnet Biology є частиною фінансованої ЄС Європейської мережі морських спостережень і даних і побудована на основі Всесвітнього реєстру морських видів і Європейської інформаційної системи біорізноманіття океану.
Це дозволяє українським фахівцям тісніше вливатися в загальноєвропейський науковий процес.
“Розповідати можна дуже багато, але більшість з цього – досить вузькоспеціалізовані речі. Та я переконаний, що наша робота матиме величезне значення для подальшого відродження Чорного моря”.
Автор – Наталя Шевчук.
