За даними Світового банку, повномасштабна війна завдала Україні шкоди орієнтовно на 486 мільярдів доларів. 152 мільярди з них – пряма шкода від військової агресії. Інші гроші припадають на загальні потреби відновлення. 334 мільярди – опосередкована втрати через зміни в економічних потоках через війну, втрати доходів різних галузей економіки, додаткові збитки, пов’язані з відновленням та майбутні втрати, які економіка зазнає внаслідок воєнного стану.
За цими масштабними цифрами – долі мільйонів українців, які зіштовхнулися з, напевно, найбільшим випробуванням у своєму житті. Кожен тією чи іншою мірою зазнав втрат від російського повномасштабного вторгнення. Кожен ракетний обстріл, кожне влучання дронів наносить серйозну шкоду довкіллю, руйнує інфраструктуру і, найстрашніше, забирає людські життя. Чимало наших співвітчизників виїхало з України, побоюючись за свою безпеку та безпеку своїх дітей.
«За офіційними даними, від шести до восьми мільйонів українців покинули свої домівки. При тому, що за деякими розрахунками ці цифри можуть бути значно вищими. Зрозуміло, що немає жодного сенсу повертати людей туди, де все зруйновано. Людям треба забезпечити їхні базові потреби, це житло, в першу чергу. Але крім житла потрібно створювати інфраструктуру в місті, робочі місця. Під робочі місця треба організувати транспортну логістику, і так далі. Одне за собою тягне інше, й до відновлення необхідно підходити комплексно», – говорить представник пресофісу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури Владислав Грузинський.
Тисячі підприємств вимушені були залищити частину своїх потужностей на тимчасового окупованих територіях. Деяким з них вдалось вивести обладнання в безпечніші місця та відновити роботу. Якщо взяти, для прикладу, Закарпатську область, то на сьогодні більше ніж тисячі підприємств є релокованими. Тобто, вони виїхали до регіонів, де немає щільних обстрілів. Ці підприємства можуть змінити в в найближчому майбутньому взагалі економіку області і регіон може почати розвиватися зовсім по-іншому.
Кожна громада, яка починає працювати над програмою комплексного відновлення, має враховувати багато чинників. Проаналізувати, що в неї відбулося взагалі з бізнесом на території, хто до неї переїхав, хто не збирається повертатися назад. Вона повинна собі поставити питання, як використати наявні можливості. В когось є логістичний вузол, хтось має залежі сировини, хтось володіє територією для розвитку індустріального технопарку.
Громади мають стати максимально привабливими для того, щоб бізнес захотів розвиватися саме у них, їхній території. Тому аналіз економічних чинників і взагалі всього інвестиційного потенціалу для програм комплексного відновлення стоять на першому місці. Наступний пріоритет – людський капітал, бо наша демографічна ситуація наразі катастрофічна. Близько 20% українського населення сьогодні знаходиться за кордоном, і це переважно молоді люди. Зокрема, жінки працездатного віку та діти.
Південнні та східні області України потерпають від наслідків російських атак чи не найбільше. Навіть відносно тилова Одеса страждає від ракет та дронів, що вже говорити про райони, які перебувають на лінії зіткнення, знаходились чи знаходяться в безпосередній окупації. Так наразі Херсонська область залишається однією з найбільш замінованих, а Миколаївська після обстрілів 2022 року досі відчуває проблеми з питною водою. Не кажучи вже про інші, масштабні воєнні злочини, які здійснили окупанти проти України.
«Такі речі, як руйнація Каховської ГЕС серйозним чином впливають на екосистему регіону. В нас надзвичайно величезна кількість замінованих територій, і це стосується не тільки земельних ділянок, але й водойм. Деякі території ми будемо розмінувати не одне десятиліття і це дуже погано, тому що ці землі ми не зможемо використовувати жодним чином. Кожна громада вона повинна вже зараз планувати та розуміти свої потреби і потрібно буде шукати або власників, або говорити про це з міжнародними партнерами і взагалі усвідомлювати, скільки часу потрібно буде витратити на розмінування», – говорить голова Комітету державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.
Наразі міжнародні партнери допомагають Україні з проектами відбудови там, де це наразі можливо. Так на 2024 рік на програми першої необхідності нашій державі потрібно близько 15 мільярдів доларів. Частину цих коштів взято з українського бюджету, однак більшість мають забезпечити інші країни. Принаймні, таку готовність виразили уряди США, Великобританії, Японії та інших держав. Однак знайти гроші це половина справи. Важливо, щоб вони були використані ефективно.
Плануючи відновлення громад, перш за все потрібно думати, яким чином люди можуть повернутися додому, і що Україна їм може запропонувати. Для цього повинні бути організовані три речі. По-перше – це безпека, яка буде гарантована тільки після завершення військових дій. Друга –наявність роботи, щоб людина могла себе забезпечити. Третє – гідна оплата праці, щоб людина не шукала альтернатив. Кожній територіальній громаді потрібно вже зараз проаналізувати демографічний чинник, скільки людей було, скільки виїхало, скільки приїхало, скільки може повернутись.
Звісно, цей показник не є сталим, він постійно змінюється, але органи місцевого самоврядування повинні чітко усвідомлювати, на що можуть розраховувати. В нинішніх умовах потрібно боротися за людей і є громади, які цей факт вже зрозуміли. Наразі вони входять в здорову конкуренцію зі своїми сусідами. Однак лишається багато територіальних громад, які розглядають внутрішньопереміщених осіб, як тимчасових гостей, що приїхали пересидіти війну і яких не треба інтегрувати.
Кожен переселенць, який виїхав до іншого регіону, це додаткові можливості для розвитку громади і до цього потрібно відноситись з розумінням. Органи місцевого самоврядування мають бути зацікавлені, щоб людина залишалась на території, бо деяким повертатись просто немає куди. Для цього нових мешканців важливо працевлаштувати та надати можливості, щоб він професійно розвивався. Щоб вони не хотіли їхати кудись в інше місце за кращою долею, а залишилась там, де осіли.
Марія Шевчук
