Днями ми поспілкувались з лікарями мобільної гінекологічної бригади, які від початку минулого року об’їздили тисячі кілометрів дорогами та бездоріжжям Одеської області. Попри те, що останніми роками якість надання медичної допомоги у віддалених населених пунктах покращилась, тут набагато менше можливостей, ніж в обласних та районних центрах. Тому ми вирішили на власні очі побачити, як в селах лікарі мобільної гінекологічної бригади допомагають пацієнткам.
Разом з лікарями бригади UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, ми поїхали в село Сербка, що в 70 км від Одеси.
Під час таких виїздів місцеві мешканки, переселенки, люди з інвалідністю, а також ті, хто постраждав від гендерного та сексуального насильства можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу.
Дорогою до села Сербка
Білий автомобіль з написом UNFPA стартує від Одеси о дев’ятій ранку. Для мобільної бригади це досить пізній виїзд, зазвичай все відбувається раніше. Цього разу медики поїхали відносно недалеко, до села Сербка, за сімдесят кілометрів від Одеси.
Напередодні бригада їздила до Кодимського району, за 200 кілометрів від міста. Одеська область фактично є найбільшою за територією областю України. Охопити найвіддаленіші куточки тут вкрай важливо – не у всіх людей, що живуть у віддалених населених пунктах є можливість приїхати до Одеси та пройти необхідні обстеження.
На Одещині працівники бригади навіть помітили кореляцію між віддаленістю обласного центру та кількістю людей, що приходить на обстеження. Чим далі від міста – тим більше охочих проконсультуватись з одеськими лікарями.
Сербка, куди ми їдемо, знаходиться відносно близько до Одеси. Частина шляху проходить автомобільною трасою, але зовсім скоро ми з неї з’їжджаємо і дорога перетворюється на “напрямок”, їдемо значно повільніше. Поки прямуємо до місцевої амбулаторії, є можливість поспілкуватись з працівниками мобільної бригади.
Виїзна «делегація» складається з водія, гінеколога, лікаря-терапевта та медсестри. Їздять позмінно, але за час роботи всі вже спрацювалися. Медсестра мобільної гінекологічної бригади Наталя Зубко поєднує виїзди з основною діяльністю в Одеському обласному пологовому будинку. На роботу вийшла після початку повномасштабного вторгнення, якраз тоді в неї завершилась відпустка по догляду за дитиною. Пізніше долучилась до мобільної гінекологічної бригади UNFPA: для Наталі це не тільки додатковий підробіток, але й можливість урізноманітнити робочі будні, довідатись щось нове. А ще можливість допомогти людям, яким з тих чи інших причин важко отримати кваліфіковану медичну допомогу.
Наталя Зубко
«Мені подобається їздити в села, спілкуватись з місцевими жителями. Бо коли ти постійно працюєш в кабінеті, в лікарні, випадки здебільшого одноманітні, а на виїзді завжди щось нове. Люди нас чекають, приходять зі своїми турботами. Багатьом, хто живе далеко від лікарень, дуже важко виділити час прийти, обстежитись. А коли приїжджає мобільна бригада фахівців з Одеси, люди кидають свої справи, охоче приходять до нас. Для когось це можливість дізнатись думку стороннього спеціаліста, для когось це буде приводом обстежитись далі та ретельно подбати про своє здоров’я», – говорить про свою роботу Наталя Зубко.
На питання, чи фіксувались медичною бригадою випадки насильства щодо жінок, відповідає заперечно. Однак, на жаль, дуже часто жінки про такий досвід воліють нікому не розповідати. Тож є сенс працювати на випередження – проводити роз’яснювальну роботу. Це завдання мобільна гінекологічна бригада теж взяла на себе.
Чекаючи на пацієнтів
Коли ми приїжджаємо до Сербки, в амбулаторії ажіотажу немає. Люди хто на роботі, хто на городах. Медики з Одеси дивуються, кажуть, що це рідкість, зазвичай їх на момент приїзду чекають вже десятки жінок. Як виявилось трохи пізніше, в селі була досить скромна інформаційна кампанія про цей візит. Зовсім скоро «сарафанне радіо» понесе вістку про лікарів з Одеси. А поки є час розкласти документацію, підготувати прилади для обстеження та трохи освоїтись.
Користуючись відсутністю пацієнтів, говоримо з сімейним лікарем Олександром Дранишенцем. За його словами, в селі проживає 2000 людей, додатково амбулаторія обслуговує хутір Петровський, де мешкає близько 100 людей, та село Новомиколаївка, де майже 800 жителів. У селі працює сімейний лікар, є амбулаторія, де можна отримати базову медичну допомогу і, за потреби, направлення до вузькопрофільного спеціаліста. Через територіальну близькість, місцевим жителям значно простіше отримати консультацію медиків в тій же Одесі. Та й лікарі звідти, досить часто приїжджають сюди на виїзди.
Олександр Дранишинець
Медсестра Наталя Зубко готує кардіограф.
Місцеві жителі, судячи з усього, не погоджуються з думкою, що їм просто кудись доїхати. Чутка про те, що до Сербки приїхали лікарі з Одеси, швидко покотилась селом. Інформація про мобільну бригаду була поширена й напередодні в соціальних мережах, але не всі ними користуються. Зокрема, така ситуація з багатьма людьми похилого віку, що не мають сучасних гаджетів. Так семидесятидвохрічна пенсіонерка Валентина Миколаївна дізналася про приїзд медиків зовсім випадково, від знайомої. Жінка покинула всі справи і прийшла до амбулаторії.
«В мене немає Інтернету, тільки кнопковий телефон, тому й не знала, що до нас має хтось приїхати. Я навіть з домашнього халата перевдягнутись не встигла, зразу сюди прийшла, щоб встигнути. Про приїзд лікарів дізналась тільки сьогодні. В мене проблеми з серцем, потрібно пройти обстеження. Може й молодим кудись їхати і недалеко, але я вже не маю на це здоров’я та сил. Чоловік помер, дітей немає, допомогти нікому. Ну й старість, звісно, приносить свої болячки та проблеми. В селі можливостей обстежитись менше, тому добре, що є такі мобільні бригади, що до нас приїжджають лікарі. Це дуже полегшує життя», – вважає Валентина Миколаївна.
Валентина Миколаївна не встигла перевдягтись з домашнього халату.
Перше враження виявляється хибним, поступово у вузькому коридорі сільської амбулаторії утворюється черга. Жителька Сербки Надія обстежилась у лікарів однією з перших. Жінка має проблеми зі здоров’ям, через які нині проходить лікування. До одеських фахівців вона звернулась за консультацією та порадою з приводу свого захворювання. Для молодої матері, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, важливо мати таку можливість подбати про себе. Багатьом українським жінкам в її ситуації, на жаль, бракує часу слідкувати за своїм здоров’ям. Не завжди можна знайти, на кого залишити дитину.
«Я прийшла сюди, щоб дізнатись у лікаря «другу думку» з приводу свого діагнозу. Останнім часом мені складно кудись вирватись, бо я зараз знаходжусь в декретній відпустці, в мене маленька дитина, з якою треба комусь сидіти. Якщо мені їхати кудись в місто на обстеження, то потрібно виділяти день і шукати когось, хто б посидів з малим. А тут попросила свекруху підмінити мене на пару годин, прийшла до лікаря, і тепер спокійніша. Звісно, коли треба, знаходиш варіанти, однак як все простіше, коли медики приїжджають сюди. У всіх свої ситуації і подекуди кудись їхати дуже складно», – вважає Надія.
Вік жінок, які прийшли поспілкуватися з одеськими лікарями, різний. Після повномасштабного вторгнення в селах збільшилась кількість молоді. Люди, які жили у великих містах, зараз повертаються додому. Хтось через те, що втратив роботу, а хтось тому, що не хоче проживати в обласних центрах, які страждають від обстрілів значно частіше, ніж невеликі села.
Портативний апарат УЗД користується найбільшою популярністю на виїздах.
Жителька Сербки Ірина, яка прийшла на УЗД, радіє можливості проконсультуватись з гінекологом не виїжджаючи за межі рідного села. Тут, вдома, вона почувається безпечно, порівняно з Одесою. Наприкінці липня місто обстрілювали чи не кожну ніч, тому їхати туди не ризикує.
«Для мене немає проблеми поїхати до Одеси, всі мої лікарі там, але зараз я просто боюсь там бути. Я в місті жила та працювала, але після [ред. початку повномасштабної] війни перебралась до себе в село. Тут набагато спокійніше, хіба що повітряні тривоги докучають. В Одесі ж останнім часом прилітає, її регулярно обстрілюють, мені особисто просто страшно від цих вибухів. Тому я рада, що одеські лікарі приїжджають сюди, до нас. Особисто для мене це можливість пройти необхідні обстеження вдома, в комфортних для себе умовах, не боятись, що щось зі мною трапиться в дорозі», – говорить Ірина.
Паралельно медики проводять просвітницьку роботу. Усім, хто приходить на обстеження до мобільної гінекологічної бригади, видається інформаційна брошура. У невеличкій книжці міститься інформація про те, як протидіяти домашньому насильству, куди звернутись за допомогою. На жаль, часто буває, що чим менший населений пункт – тим більше у людей прагнення «не виносити сміття з хати». Однак, можливо, саме спілкування з медиками та отримана інформація в критичний момент допоможе або самим жінкам, або комусь з їх оточення.
Як потрапити на огляд
Виїзд мобільної гінекологічної бригади відбувається за графіком, що розпланований на місяць наперед. Дізнатися дати виїзду бригади до конкретного населеного пункту мешканки можуть у свого сімейного лікаря.
Також Фонд ООН у галузі народонаселення створив телефонну лінію сексуально-репродуктивного здоров’я. За номером 3033* можна отримати детальну інформацію про роботу цієї та інших мобільних гінекологічних бригад та первинну консультацію профільного фахівця чи фахівчині щодо здоров’я жінки.
*Лінія працює щодня з 9:00 до 18:00, дзвінки з мобільних операторів та міських номерів по Україні безоплатні. Більше інформації також є на сайті лінії підтримки з питань жіночого здоров’я.
Мобільні гінекологічні бригади та гінекологічні кабінети безбарʼєрного доступу працюють у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.
Партнерський матеріал.
Марія Шевчук
