Завтра в Одесі відкриється виставка за підтримки Посольства Литви в Україні

Завтра 7 вересня о 16.00 в Музеї західного і східного мистецтва відкриються одразу два візуально-просвітницькі проєкти : «Мандри Мойсея » та «Тонка Червона Лінія» .

На відкритті будуть пристуні автори: – видатний український художник Матвій Вайсберг та литовський меценат Даумантас Левас Тодесас.

23 серпня 1939 року між нацистською Німеччиною та тоталітарним Радянським Союзом був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, який розподілив Європу на дві частини – гітлерівську та сталінську. Цей документ вирішив не тільки початок найкривавішої в історії Другої світової війни, але й долю мільйонів людей, які загинули назавжди. Коли Совєти влітку 1940 року захопили Литву, вони відразу почали депортувати місцеве населення.

Так столяр з містечка Плунге Яков Бунк (Яковас Бунка) разом зі своєю родиною опинився в Західному Сибіру. Саме звідти він з батьком та братами в січні 1942 року потрапив в Червону армію, а після того на фронт Другої світової. Його батько загинув в березні 1943-го в битві за Орел, його рідний старший брат Абрам був вбитий під Кенігсбергом у 1945-му.

Якову пощастило – від був декілька разів поранений, знов відправлявся воювати, був стрільцем, розвідником, але вижив і повернувся в рідне містечко Плунге, де майже всі його рідні, друзі та знайомі були розстріляні нацистами як євреї влітку 1941 року.

В пам’ять загиблих Яковас Бунка почав робити з дерева меморіальні фігури над місцями розстрілів євреїв – так був створений меморіал в Каушенаї та ще в десяти місцях в Литві, він втілював єврейські образи у традиційному литовському різьбленні по дереву.

Його Мойсей на вершині пагорбу над озером Плателяй простояв майже 40 років – але дерево швидко руйнується: скульптура згнила, неушкодженим залишилася тільки голова пророка. А потім, орієнтуючись на фотографії та пропорції фрагмента, скульптор Антанас Вашкіс вирізав копію Мойсея, а Даумантас Тодесас зробив декілька зменшених копій голови пророка і віддав різним митцям, щоб ті розписали роботи і тим самим виразили своє відношення до тих, хто не змирився бути рабами і загинув за свободу.

Мойсей – той, хто вивів народ з рабства, його мандрування в Землю Обітовану тривало сорок років. Мойсей – не тільки символ віри, це прагнення свободи і боротьба проти тиранії. Це саме те, за що зараз б’ються українці – за волю, за свою Землю Обітовану – Україну, це єдиний спосіб вижити і зберегти життя і свою ідентичність.

Право вільних людей – жити та боротися з тими, хто тебе хоче вбити. Тому виставка Даумантаса Тодесаса “Мандри Мойсея”поєднана з роботами Матвія Вайсберга з циклу “Тонка Червона Лінія”, яка була створена навесні страшного 2022 року і присвячена обороні Маріуполя – українського міста, яке своїм захистом та обороною врятувало життя людей в інших українських містах і селах.

“Тонка Червона Лінія” (The Thin Red Line) – термін, мем, який визначає надзвичайну оборону на межі неможливого: саме так, в тонку червону лінію були були вимушені вишикуватися в дві шеренги замість чотирьох шотландські піхотинці в битві при Балаклаві під час Кримської війни в жовтні 1854 року, щоб прикрити надто широкий фронт можливої атаки російської кавалерії. Мундири британського війська були червоного кольору, звідки й пішла назва, яка означає відчайдушну оборону з останніх сил.

Матвій Вайсберг використав свої враження від побачення наживо давньогрецьких фризів в Гліптотеці в Мюнхені: під час битви воїни залишаються без рук, без ніг, але вони продовжують битися.

“Наші українські захисники зараз – це античні герої”, – вважає художник. Червона лінія, яка виглядає слабкою і тонкою, насправді виявляється потужною – вона дає сили і тримає понівечених воїнів. Маріуполь, Харків, Київ, Чернігів, Суми, Миколаїв, Бахмут, Авдіївка, Буча, Ірпінь, Куп’янськ, Ізюм, – всі українські міста і села виявилися тією Червоною Лінією, яка не дає ворогу зламати нас, українців у своєму прагненні бути вільними на своїй землі.

Виставка створена за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні, Національного історико-меморіального комплексу “Бабин Яр”, арт-фундації “ДУКАТ” (м. Київ) та громадської організації “Спільне рішення”.