Лише 3% новин в одеських ЗМІ стосуються загальнодержавних питань. Про це свідчить дослідження ІМІ, яке проводилось у лютому 2017 року.
Це досить низькі показники, враховуючи, що щоденно відбуваються бурхливі загальнополітичні та суспільно важливі події. З іншого боку, чи повинні місцеві ЗМІ писати про ці події, якщо в Україні діють багато національних медіа, а в регіонах наразі не відчувається інформаційного голоду?
На думку медіаексперта Інституту масової інформації Романа Кабачія, одеським медіа все ж необхідно розширяти обрії. «Польський публіцист Земовіт Щерек після свого перебування в Одесі порівняв її із островом між морем і степом. І якщо в одеських ЗМІ ця теза переважно підтверджується (дещо «рятує» ситуацію, що ЗМІ мусять інформувати принаймні про те, що відбувається в області, найбільшій в Україні), то тенденція небезпечна. Якщо люди живуть відірвано від контексту подій у своїй країні, їм важко зрозуміти, як зробити кращим життя в окремо взятій громаді чи області. Ми вже мали ситуацію, коли навпаки – вся Україна очікувала, що саме керівництво Одеської ОДА покаже приклад всій країні. І виявилося, що то був пшик. Окремо взяті новини живуть і вмирають, донесені ширше несуть своєрідний коефіцієнт корисної дії. Тому засобам масової інформації в Одесі можна радити розширювати обрії, особливо в контексті адміністративної реформи – принаймні це і робиться у сусідів: у Миколаєві, Херсоні, Вінниці».
Слід зазначити, що й місцева політика займає лише 9% від загальної кількості матеріалів. Як журналісти, так і суспільство втомилися від постійних політичних негараздів та закриваються в собі. Одесоцентричність виражається в збільшенні новин про культуру (аж до 16%), навколишнє середовище та місцеві проблеми.
В Одесі майже не пишуть про боротьбу з іншою загальнонаціональною проблемою – корупцією. Експерти це пов’язують з високим рівнем толерантності до хабарництва у великих містах країни. В дослідженні індексу SCORE Одеса опинилася серед лідерів прийнятного рівня ставлення до цього ганебного явища.
«Медіа пишуть про те, що цікаво людям. Згідно результатів соцопитувань, корупція є темою, яка не дуже хвилює людей. Хоча це дивно в українських реаліях, оскільки саме корупція – основна причина більшості проблем, які людей хвилюють, – вважає Олексій Чорний, голова Антикорупційного офісу Одеси. – Можливо, це викликано тим, що корупція є прийнятною для значної частини українців. Але писати про корупцію і про шкоду від неї треба. Інакше нічого не зміниться. Тільки писати так, щоб людям було цікаво про це читати, інакше ми переймаємося “агітацією серед своїх”. Це виклик для журналістів і для громадських діячів. Треба вчитися писати про корупцію так, щоб вона обурювала, щоб вона чіпляла людей за живе, смішила на крайній випадок. Це складно. Всім нам треба вчитися».
Невелика зацікавленість загальнодержавними темами впливає й на процеси демократизації всього регіону. Так, за даними Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень, Одеса посідає останнє місце в країні за індексом демократії. Причому на цей показник впливає й рівень розвитку та незалежності місцевих медіа.
В інших регіонах півдня України кількість загальнонаціональних новин у рази більше. У Миколаєві цей показник більше 11%, у Херсоні – 5%.
«Враховуючи воєнно-політичну ситуацію, гібридність агресії проти України, інформаційне поле регіону не відповідає вимогам часу, на відміну від російських каналів, чий ТБ-сигнал поступає на значну частину Одеської області через супутник, – вважає Сергій Братчук, координатор групи “Інформаційний спротив – Південь”. – Тем для місцевих ЗМІ достатньо: ветерани АТО, переселенці, їхнє життя, реформування ЗСУ, розвінчування фейків (медіаосвіта населення)».
Проте війна на Сході теж недостатньо цікавить місцеві медіа. Лише приблизно 1% новин стосуються подій АТО. Відповідно у певному інформаційному вакуумі перебувають і читачі. І це при тому, що в Одеській області дислоковано велику кількість бойових частин, а в місцевому шпиталі лікуються та проходять реабілітацію десятки військовослужбовців.
«Важливо подавати загальнонаціональні теми через історії місцевих мешканців. Мислити глобально – писати локально», – підкреслює Сергій Братчук.
Загальнодержавна тема ВПЛ з сходу країни теж фактично відсутня у місцевих медіа. При цьому, що дивує, головним джерелом інформації про ВПЛ для одеситів є саме засоби масової інформації (70%). Про це свідчить опитуванням миротворчого проекту «Я живу в Одесі», яке відбулося у вересні минулого року.
На думку практично 40% респондентів, які отримують ту незначну кількість інформації про ВПЛ із засобів масової інформації, мас-медіа позитивно озиваються про переселенців.
За словами медіаекспертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталії Стебліни, матеріалів про вимушених переселенців дуже мало у ЗМІ (що підтверджується дослідженнями ІМІ. – Авт.): «Перш за все, переселенці не можуть знайти всю ту інформацію, яка їм потрібна. По-друге, журналісти пишуть про допомогу переселенцям, але у читача немає можливості зрозуміти масштаб проблеми. У місцевих мешканців складається враження, що переселенці на особливому контролі у влади, влада та волонтери приділяють їм дуже багато уваги. При цьому журналісти часто використовують термін “всі”: наприклад, “всі діти переселенців отримали допомогу на 1 вересня”. Хоча це не зовсім так. Також часто використовують цифри, “якась партія допомогла 100 сім’ям переселенців” або “якийсь чиновник передав переселенцям 3 тонни гуманітарної допомоги”. При цьому неясно, наскільки адекватна ця допомога».
Експертка зазначила, що теми з переселенцями часто стають маніпулятивними для політичного піару. Політики спеціально згущують фарби заради піару, аби на тлі проблем переселенців виглядати героями, нерідко привласнюючи заслуги волонтерів собі.
Враховуючи, що в Одесі незабаром розпочнеться курортний сезон, не слід очікувати кардинальної зміни ситуації у місцевому інформаційному просторі, проте необхідно вчасно виявити небезпечні симптоми – держана політика, ще й на тлі реформи децентралізації, поступово зникає з місцевих медіа.
Колотвін Павло, представник Інституту Масової Інформації в Одеській області
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії
