Останніми роками у квітні та травні робота журналіста в Одесі стає більш небезпечною, ніж зазвичай протягом року.
Трагічні події травня 2014-го призвели до збільшення кількості мітингів та провокацій до річниці визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників (10 квітня), дати трагічних подій 2 травня в Одесі (загибелі проукраїнських активістів у центрі міста та подальшої загибелі проросійських активістів у Будинку профспілок) та 8–9 травня (відзначення завершення Другої світової війни).
Щороку «Інформаційний супротив» та СБУ вбачають досить високий рівень терористичних загроз у місті, що, звісно, несе небезпеку й журналістам.
(Інфографіка – СБУ)
Окремим чинником дестабілізації ситуації у місті останнім часом стала міська рада, яка всякчас ухвалює суперечливі рішення з корупційними ознаками, до яких мають питання як місцеві активісти, так і НАБУ з прокуратурою. Зменшення прозорості та підзвітності міської ради призвели до того, що за даними різних моніторингів, Одеса опинилася на останніх місцях рейтингу демократичності та прозорості.
(Інфографіка –Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень)
Звісно, що такі покажчики відчуває й місцеве населення. У місті час від часу відбуваються мітинги та протести, що висвітлюються місцевими журналістами. Представники ЗМІ доволі часто опиняються поряд з бійками, та трапляються випадки порушення їхніх прав. У минулому році таких випадків було 16.
Проте медійники могли б уникати деяких небезпечних ситуацій, якби користувалися деякими рекомендаціями та розробленими стандартами.
«В Одесі під час акцій протестів разом із протестувальниками та поліціантами часто страждають і журналісти, адже вони найчастіше потрапляють у центр подій. Дуже важливо дотримуватися простих правил безпеки, щоб убезпечити себе від пошкоджень», – зазначає Ірина Земляна, медіаекспертка ІМІ та тренерка з безпеки для журналістів.
Загальні рекомендації від Ірини Земляної:
- Напередодні вивчіть місце проведення події, відходи та локації, де будете працювати;
- Працюйте разом з колегами, а не самі, – це допоможе страхувати один одного;
- Окрім журналістського посвідчення варто застосувати додаткове маркування – наліпки «PRESS», яскраві жилети з написами тощо;
- Вдягайте одяг, що може захистити вас від ударів кийками чи гумових куль, наприклад куртку для катання на мотоциклі. Не використовуйте легкозаймистий одяг;
- Тримайтеся скраю та не допускайте можливості бути затиснутими між протестувальниками та силовиками;
- У жодному разі не позначайте себе будь-чим, що може свідчити про вашу підтримку чи належність до тієї чи іншої сторони протесту, та не вступайте у жодні дискусії чи розмови зі сторонами протесту; Будьте пильними і обережними та зберігайте здоровий глузд.
Відомий український фотокореспондент, лауреат різних міжнародних конкурсів Олексій Фурман рекомендує не працювати у групах журналістів, які також є активістами. «Під час Євромайдану багато активістів носили жилети “Преса”. Одною рукою вони знімали, а іншою жбурляли каміння. Такі люди наражають на небезпеку не тільки себе, а й оточуючих журналістів, яких силовики теж можуть сприйняти за активістів, – розповідає Олексій. – Не беріть з собою дорогих мобільних телефонів, адже їх можуть відібрати. До того ж, дешеві телефони краще тримають батарею, і якщо вас буде заарештовано, у вас буде більше шансів набрати рідних або колег тоді, коли з’явиться можливість».
Експерти рекомендують не опинятися між протестувальниками та силовиками. Цю ситуацію називають найбільшою позиційною помилкою, якої може припуститися журналіст на акції протесту.
По-перше, журналіст опиняєтеся у точці зіткнення та ризикує бути дуже сильно придавленим з обох боків.
По-друге, є ризик прийняти собі на голову бруківку чи каміння, які, скоріше за все, призначалися не журналістові.
По-третє, хтось із силовиків ризикує переплутати представника ЗМІ з протестувальником.
Так, наприклад, 26 квітня в Одесі відбулась досить скандальна сесія міської ради, під час якої відбулися сутички між активістами та охороною. Ніхто з журналістів не постраждав, але штовханина відбувалася саме у тому місці, де упереміш зазвичай перебувають журналісти та громадські активісти.
(Відео – “048”)
В березні цього року групу одеських журналістів не пустили до приміщення міської ради, оскільки вони змішалися з пікетом інвесторів однієї з недобудов міста. Охорона мерії, не маючи бажання розбиратися, хто ким є, не пропустила всіх присутніх до приміщення мерії, порушуючи при цьому права журналістів. Лише втручання працівників мерії, відповідальних за медійну політику, розрядило ситуацію.
Питання, до якого моменту журналіст залишається журналістом, а коли стає активістом, і де ця межа, при кваліфікації порушень по відношенню до журналістів з’ясувати досить важко.
У кожної людини, у тому числі у журналіста, є власні політичні та громадсько-суспільні переконання. Проте для людей, дотичних до ЗМІ, вони можуть виявлятися лише в авторських матеріалах (блогах, колонках), або ж у чітко прописаній і публічно відомій редакційній політиці, вважає експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій. В інших випадках, як от написання аналітики за столом чи «робота в полі», журналіст має залишатися безстороннім. «Виступаючи 25 квітня на засіданні круглого столу в НСЖУ, присвяченому проблемі безкарності, датський журналіст Йоханес Андерсен, який проживає в Україні, зазначив, що нерідко українські журналісти поводять себе неналежним чином, навів приклад улюлюкань з боку пулу медіа, якими супроводжувався судовий процес Юлії Тимошенко. Також польський репортер українського походження Петро Андрусечко пригадував, що просив журналістів на Майдані не братися за каміння, лише висвітлювати те, що відбувається. Дані зауваги свідчать про те, що українські журналісти іноді навіть несвідомо формують негативний образ країни та подають поліна у вогнище ворожій нашій країні пропаганди», – зазначає Кабачій.
«Журналіст є таким, допоки виконує свої професійні обов’язки, тобто “збирає, одержує, створює та переймається підготовкою інформації для засобів масової інформації”, – говорить медіаюрист Роман Головенко. – Але навіть з урахуванням цього журналіст на мітингу має утриматися від участі у ньому, зокрема не викрикувати гасла, не носити транспарантів чи прапорів, не вчиняти інших дій, вчинюваних учасниками мітингу, крім ходи або стояння у натовпі».
Повертаючись до рекомендацій з безпеки під час мітингів, всі експерти рекомендують мати при собі журналістське посвідчення, яке допоможе підтвердити статус (адже фіксувати інформацію на мітингу можуть і не журналісти). Посвідчення мало б містити фото, печатку, підпис посадовця, юридичної особи, що його видала.
Також загальною є рекомендація підтримувати зв’язок з редакцією чи відповідальною за безпеку особою. Телефонуйте їм або пишіть повідомлення періодично у визначений проміжок часу. Якщо ви перестанете виходити на зв’язок, ця людина знатиме, що з вами щось сталося, і потрібна підтримка.
Колотвін Павло, представник Інституту Масової Інформації в Одеській області
“Матеріал підготовано в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією «Інтерньюс» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)”
