В дошкільних та загальноосвітніх закладах Одеси катастрофічно бракує педагогічних кадрів. Станом на кінець серпня 2019 року, у школах та дитячих садочках міста були вільними 628 вакансій. Такі дані оприлюднив департамент освіти та науки Одеської міської ради. Цьому є велика кількість причин. Багато навчальних закладів (особливо у спальних районах) перевантажені учнями та працюють в дві зміни. Поки нестачу вчителів в місті покривають наявні працівники, працюючи за сумісництвом чи беручи на себе додаткові години навантаження. Робота хоч і оплачується, але чи може людина, що не приділяє часу на відпочинок, гарно працювати, питання дискусійне. На честь Дня вчителя ми вирішили поглиблено написати про проблеми, з якими стикаються педагоги і як це шкодить навчальному процесові.
На сайті Work.ua роботодавці Одеси пропонують педагогічним працівникам зарплату від трьох тисяч гривень. Щоправда, такі вакансії зазвичай передбачають неповний робочий день та розраховані на студентів, що тільки здобувають свій перший досвід роботи у вільний від навчання час. Для кваліфікованих працівників, готових працювати повноцінно, зарплати стартують від 5 тисяч гривень. Але майже в усіх випадках фігурує приписка, що це не межа, на яку може розраховувати молодий спеціаліст. Кожен вид діяльності (чи то класне керівництво, чи додаткові години викладання) матеріально заохочується. Теоретично вчитель (в залежності від бажань) може як обійтись мінімумом, так і отримувати середню зарплатню по регіону. Однак на практиці все відбувається трохи по-іншому.
«Проблема того, що в нас бракує вчителів, полягає не в маленькій зарплаті. Проблема ховається у самому освітньому середовищі. Сьогодні на вчителів падає серйозне навантаження, вони мають розбиратися з тими проблемами, які не відносяться до їх компетенції. Вони зобов’язані займатись тими речами, якими й близько не повинні. Завдання вчителя полягає в донесенні навчальної програми дітям таким чином, щоб зацікавити їх. Педагогів змушують брати класне керівництво, додаткові години, щоб забезпечити всіх дітей навчанням. І от вчитель виходить після доган з кабінету завуча та директора з хворою головою, має щось прочитати, підготуватись до уроків, що за таких умов складно,» – вважає засновник Facebook-сторінки «Освіта Одеси» Євген Сінявін.
Багато молодих спеціалістів, за першої можливості, звільняються зі школи й ніколи туди не повертаються. Найбільший відтік кадрів спостерігається серед вчителів англійської мови та фізкультури (власне, таких спеціалістів найбільше потребують одеські школи. Велика кількість курсів іноземних мов та спортивних гуртків дає можливість людям цього фаху обирати серед великої кількості робочих місць. Школи та дитячі садки в цьому порівнянні, зазвичай, програють. Мова навіть не йде про різницю у заробітку (він в таких установах, здебільшого, не набагато вищий, ніж в державних навчальних закладах). Ведучи курси чи гуртки, педагоги зазвичай працюють з малокомплектними групами і займаються власне викладанням. Крім того, вони вільні у регулюванні своїх навантажень й подекуди можуть формувати для себе зручний робочий графік.
Болючим питанням лишається престиж педагогічного фаху. Свого часу професія вчителя користувалась повагою в суспільстві. Зараз же в багатьох випадках педагогу відведена роль своєрідного цапа-відбувайла, який несе провину за все, що відбувається чи відбулося зі школярем. Навчальному закладові закидають у провину аморальну поведінку учнів, їхні зв’язки з «поганими компаніями». В деяких випадках ситуація в школі прямо впливає на те, що дитина стає жертвою булінгу, опиняється в небезпечній ситуації. Але навіть коли школа не має стосунку до тих чи інших трагічних обставин, провину шукають саме у ній, а не в батьках чи позакласному оточенні учня. Також педагоги зіштовхуються з необґрунтованими скаргами й не завжди знають, як себе захистити. Але зараз вже гучніше лунають заклики захищати права вчителів, а не тільки дітей.
«Ми заснували проект Pro.школа, метою якого є юридична та психологічна підтримки вчителів. Перед тим як його впровадити ми провели опитування і побачили, що 96 % вчителів потребують подібної підтримки. Престиж вчителя падає, у великих містах до нього взагалі ставляться як обслуговуючого персоналу. Так сталося тому, що ми зараз живемо в епоху Гуглу та Вікіпедії. Інформація зараз настільки легко дістається, що сьогодні дуже важко чимось здивувати дитину. Діти стали вимогливішими та допитливішими й педагогам треба пристосовуватись до цих умов», – зазначила авторка проекту Юлія Пилипко під час виступу на форумі «Освіта Одещини: виклики та перспективи».
Сьогодні в нашій державі відбувається освітня реформа, молодші школярі вже другий рік навчаються за програмою «нової української школи». Багато уваги приділяється створенню освітнього простору, необхідних умов для навчання та дозвілля. Але не варто забувати й про не менш важливу ланку – особистість вчителя. Діти мають право на підготовлених педагогів, а останні повинні мати гідні умови праці. Якщо їх не створити, то кваліфіковані фахівці в освітніх закладах надовго не затримаються. А з тими, що залишаться, не факт що і найдосконаліша реформа освіти буде успішною.
Марія Шевчук
