Двадцять п’ятого червня Євросоюз дав офіційний старт переговорам щодо вступу України та Молдови до ЄС. Після цього країни-кандидатки очікує серйозна домашня робота, співпраці з профільними міністерствами та реформи, які ставлять на меті наблизити вітчизняне законодавство до європейських норм. Доведеться докласти багато зусиль, принаймні, про це свідчить досвід країн, які вже пройшли шлях євроінтеграції.
Минулого тижня ми, завдяки підтримці організації Nadace Partnerství, побували в Чехії, в Південноморавському краї. Там ми знайомились з роботою органів місцевого самоврядування, громадських організацій та приватних ініціатив. З ким би не спілкувались, чи то з керівником села, де проживає трохи більше двохсот осіб, чи з віце-мером півмільйонного Брно, всі наголошували про позитивний вплив ЄС на розвиток країни.
Чехія офіційно увійшла до складу Євросоюзу в травні 2004 року і за цей час здійснила серйозний прорив. Протягом двадцяти років, після вступу до Євросоюзу, у державі значно підвищився рівень життя, відкривались нові підприємства. Тут найнижчий рівень безробіття в усьому Євросоюзі, ВВП з 2004 року зріс на 40 відсотків. Такі дані опублікував в своєму звіті Česká spořitelna, один з найбільших банків країни.
Наразі Чехія може впевнено називати себе економічно-стабільною державою в центрі Європи. Звісно, тут вистачає євроскептиків, та й членство в ЄС не проходить без труднощів. Однак якщо порівнювати мінуси та плюси, останніх більше. Таку думку ми чули як від засновників громадських організацій, так і представників органів місцевого самоврядування. Всі зовнішні інвестиції до цієї країни, всі проєкти, які вдається втілити в життя, тією чи іншою мірою йдуть з ЄС чи в кооперації з країнами-сусідками.
Специфіка Чехії полягає в тому, що вона має багато маленьких громад та невеличких містечок. Завдяки підтримці Євросоюзу вони змогли максимально реалізувати свій потенціал. Зокрема, містечко Валашські Клобоуки, в якому мешкає п’ять тисяч жителів, забезпечує адміністративними послугами двадцять два маленьких навколишніх населених пункти. Людям не треба їздити до Праги чи інших великих міст, більшість послуг вони можуть отримати недалеко від свого місця проживання.
«Нещодавно ми побудували велодоріжки, зараз займаємось розширенням дитячого садочку. Проєкт розрахований на два мільйони євро, десять відсотків з них виділено з бюджету містечка, все інше – субсидії з різних джерел. Після вступу до ЄС нам відкрилися усі двері, ми отримали безліч можливостей. Адже Євросоюз має таку стратегію, що коли до нього долучаються нові країни-члени, туди надходить фінансування, щоб нова держава якомога швидше за рівнем життя піднялась до своїх сусідів. І я вважаю, що наразі Чехії це повністю вдалося», – говорить мер міста Валашські Клобоуки Йозеф Бєлашка.
За цими досягненнями, реалізованими проєктами та звітами про успіх стояла серйозна робота, яка проводилась як в урядових кабінетах, так і на рівні окремих ентузіастів своєї справи. Влада розробляла та ухвалювала необхідні положення, а вже люди на місцях реалізовували їх відповідно до європейських стандартів. Це був складний шлях, наприкінці якого всі покладені зусилля повністю себе виправдали. Проте ті, хто був дотичний до процесу реформування попереджають: буде складно і неодноразово виникатимуть питання, для чого взагалі все це робиться.
Чеська компанія SEWACO з самого початку брала активну участь у підготовці проєктів, що отримують субсидії з ЄС, насамперед для великих інвестицій у галузі захисту навколишнього середовища. Представник компанії Войтєх Долежал стояв у витоків проєкту сміттєспалювального заводу в Брно та перетворення його на установку з енергетичної утилізацїі відходів. Чоловік свого часу працював в Бразилії, де ознайомився з роботою міжнародних організацій. Тому сучасні практики переробки відходів були йому знайомі та допомогли з розумінням підійти до того, як проводити реформи у себе вдома.
Наразі завод у Брно не тільки спалює сміття, але й частково забезпечує житловий фонд міста теплом. Нові країни, які увійшли до складу Євросоюзу кількома роками пізніше, а саме Румунія, Болгарія та Хорватія, на досвіді Чехії вчилися, як поводитись з побутовими відходами. У всіх цих країн були однакові проблеми, які потребували вирішення. Пан Войтех Долєжал, спираючись на свій тридцятирічний досвід зазначає, що є велика різниця між очікуваннями країн-кандидаток та реальністю, з якою вони зіштовхуються.
«У нас був такий момент, коли багато хто думав, що стаєш членом ЄС, тобі відразу дають фінансування. У деяких людей складається картинка, що Євросоюз це такий собі Святий Миколай з мішечком грошей, які всім роздає від доброго серця. Але по суті, всі процеси реформування проходять певними циклами, коли серед посадовців йдуть обговорення, за який термін країна може перейняти всі законодавчі основи держав ЄС. По суті, країна-кандидат на певний період потрапляє в часовий круговоріт, коли пропонує проєкти, а Єврокомісія їх завертає назад через недотримання тих чи інших вимог», – згадує період законотворчих змін Войтєх Долежал.
Період реформ є родючим ґрунтом для появи різноманітних консалтингових агенцій, які працюють над тим, щоб адаптувати законодавство країни-кандидатки до європейського. Багато відомств в Чехії в період інтеграції звертались саме до них. Далі була довготривала робота з документами, яка триває близько трьох-чотирьох років. На цьому етапі багато хто сумнівався, чи потрібен Євросоюз взагалі, оскільки кілька років доводиться працювати на перспективу.
Також існує інший шлях – залучити спеціалістів з міжнародним досвідом, знайомих з актуальними світовими тенденціями. Такий шлях свого часу обрало керівництво сміттєпереробного заводу в Брно. Підприємство подолало перехідний етап за три роки, в той же час багато аналогічних заводів отримали погодження та фінансування в 2014 році, за десять років після вступу до ЄС. В підсумку, всі відомства стали працювати за європейськими стандартами, просто одним для цього знадобилось більше часу, ніж іншим.
Поводження з відходами – це лише одна із інновацій, які необхідно запровадити Україні на шляху до євроінтеграції. А змін в законодавстві необхідно запровадити десятки, починаючи від боротьби з корупцією, закінчуючи установленням стандартів продуктів харчування. Тому і Україну, і Молдову, яка разом з нею рухається в напрямку ЄС, попереду очікують роки серйозної роботи. За попередніми прогнозами, на запровадження необхідних змін піде близько п’яти років. Враховуючи, скільки всього ще доведеться змінити, цей сценарій виглядає досить оптимістичним.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de developpement medias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
