Олена Овсяницька з родиною до війни жила в Вишгороді, на Київщині, однак наприкінці серпня переїхала до Естонії. В жінки двоє дітей, син навчається в одинадцятому класі, дочка – у восьмому. Чоловік Олени задовго до війни отримав громадянство Естонії по праву народження, бо його коріння звідси. Тому довго не думали, де шукати безпечного місця. Хоча до війни родина нікуди виїжджати не хотіла, діти в Естонії не були. Олена каже, що дітям не завадить знати своє коріння, повчити естонську мову. Але хотілося, щоб і не забували Україну.
Для навчання Олена з чоловіком обрали «Школу Свободи» в Таллінні, де учні серед іншого вивчають українську мову. Делегації українських журналістів (серед яких була й кореспондентка «Інформер») пощастило побувати в цій школі під час поїздки до Естонії. Навчальний візит відбувся у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії. Коли ми приїхали, уроки вже закінчувались, але нам вдалось поспілкуватись зі співробітниками та батьками.
«Найголовнішим для мене було, щоб дітям тут сподобалось. В нас був такий момент, що сина зарахували до школи, а дочку ще ні. Восьмий клас, де вона зараз навчається, був переповнений, але ми хотіли саме сюди. Недалеко від школи знайшли квартиру, щоб дітям було зручно пішки ходити. Тому постійно телефонували, хотіли, щоб дочку взяли. Тут цікавий підхід, в Естонії підтримують, щоб всі діти навчались, на рівні Міністерства. Нам з нього телефонували, цікавились, чи взяли дитину до школи, чи може пошукаємо щось інше. Але п’ятого вересня нас прийняли, звільнилось місце, чому ми були дуже раді,» – згадує Олена Овсяницька.
Приміщення школи, на перший погляд не дуже схоже на неї. Це не дивно, бо в серпні навчального закладу на цьому місці не було. Будівлю переробили під шкільні потреби протягом двох останніх місяців до того, як учні сіли за парти. В офісних кабінетах знесли стіни, зробивши з них просторі класні кімнати. До появи школи тут були різні державні установи, однак останні років п’ять будівля була незатребуваною. «Школа Свободи» орієнтована, передусім, на українських військових біженців, однак чисто теоретично, там може навчатись будь-яка дитина.
В «Школі Свободи» отримують освіту діти з 7 по 11 клас, з наступного року буде 12-й, випускний. В Таллінні є схожа школа з вивченням української мови, але там навчаються діти з першого по шостий клас. Випускного класу немає, бо рік – це замало, щоб вивчити естонську мову на достатньому рівні для атестації та подальшого вступу. Всього в школі 80 співробітників, з них 60 – педагогів. Це не тільки профільні спеціалісти, але й технічні працівники, адміністрація. Двадцять дев’ять вчителів-предметників, сорок відсотків працівників «Школи Свободи», з України. Майже всі вони приїхали до Естонії після війни.
«Люди приходили до нас з різних місць. Усе літо йшов процес відбору, ми спілкувались, бачили цінності педагогів. Всі наші українські вчителі працевлаштовані офіційно, отримують таку ж саму зарплатню, як і їх естонські колеги. Базова зарплатня вчителя, який працює в нашій школі на повній ставці, складає 1600 євро без урахування податків. Зараз вони працюють на тимчасових умовах, однак якщо вони знатимуть мову на певному рівні, то з підтвердженою кваліфікацією їх можна буде працевлаштувати на постійних умовах. З підтвердженою кваліфікацією та знанням мови українські педагоги, в перспективі, зможуть працювати в будь-якій естонській школі», – говорить керівниця шкільної спільноти Дар’я Леванчук.
Кількість місць в «Школі Свободи» обмежена, наразі вона може прийняти близько шестисот дітей, і майже всі ці місця зайняті. Але подекуди місця звільняються, як було у випадку Олени Овсяницької. Таке трапляється, коли батьки повернулись з дітьми до України чи поїхали кудись далі. Тому коли звільняються місця, то на них запрошують інших дітей. В адміністрації школи є список, черга, вони зв’язуються з батьками, які бажають навчати дитину у них. Першочергово обирають дітей, які тільки приїхали, не закріплені ще за жодною школою.
Наступні в черзі діти, які вже десь навчаються, однак теперішня школа їм з якихось причин не підходить (зокрема, через мовний бар’єр). Вивчення мов є основним пріоритетом «Школи Свободи». На уроках естонської та англійської класи розподіляються по групи на 10-12 осіб. Таким чином, педагог може приділити більше уваги кожному учневі. Кожна дитина в Естонії має право на освіту в будь-якому закладі, який закріплений за її місцем проживання. В багатьох школах Таллінну створені збірні класи для дітей, що прибули з України, з ними працюють українські педагоги.
Кожен клас «Школи Свободи» має інтерактивну дошку, нею може користуватись будь-який вчитель. Вчитель має ноутбук, з нього підключається до екрану, і може проектувати слайди, презентації, будь-які інші зображення. Та й нас самій дошці можна зайти в Інтернет на будь-який сайт. А от учнів на уроках в гаджетах обмежують. Якщо в шкільному розпорядку прописано, що мобільний телефон використовувати не можна, значить не можна. У випадку коли дитина користується мобільним на уроці, школа має право його вилучити. Якщо порушення регулярні, учень зможе отримати назад свій телефон тільки після розмови батьків та адміністрації школи.
«Цікава особливість нашої школи полягає в тому, що частина предметів викладається естонською мовою, частина – українською. В одному класі навчається від 20 до 22 учнів. Класи відносно невеликі, в більшості естонських шкіл в них набагато більше учнів. Але ми всі розуміємо, що в нас є діти, яким зараз трошки складніше здобувати освіту, зокрема естонською мовою. Ми прийняли рішення, що наші класи мають бути невеликими, щоб вчителі мали можливість більш індивідуально ставитись до учнів. Але як показує практика, якщо є бажання та мотивація, дитина може навчатись за звичайною програмою і робити успіхи. Головне, щоб в школі була людина, яка її підтримує та пояснювала необхідні речі», – говорить керівник з комунікацій «Школи Свободи» Владислав Лушин.
Деякі діти намагаються тягнути як естонську програму, так і українську школу онлайн. Не завжди це вдається і гарним чином позначається на здобутих знаннях. Подекуди доводиться спілкуватися з батьками, розповідати про важливість навчання. Адже поки діти мешкають в Естонії, це їх обов’язок вчитися, в рамках державної програми. Разом з українськими дітьми навчаються їхні педагоги, які прибули з України. Вони теж мають уроки естонської мови, в майбутньому складатимуть мовний тест. Зараз від них цих знань не вимагають, але є ймовірність, що через деякий час їх будуть перевіряти.
«Школа Свободи» велику увагу приділяє створенню сприятливого психологічного середовища. Діти, які тут навчаються, пережили серйозний стрес. Навіть якщо не всі були в епіцентрі військових дій, то всі точно виявились різко вирваними зі свого звичного середовища. Опинились далеко від друзів, рідних та близьких, свого дому, звичних місць дозвілля, улюблених іграшок. Рідні, з якими вони приїхали, теж здебільшого перебувають у підвішеному стані й не знають, як підтримати дітей. Ніхто не був готовий до війни, але всі зараз навчаються не тільки новим предметам, але й життю за нових обставин.
Марія Шевчук
