В Одесі 22 жовтня поклали квіти біля пам’ятного знаку жертвам нацизму у пам’ять про загиблих в «Одеському Бабиному Яру» 1941 року. Про це повідомляє Укрінформ.
Вшанувати пам’ять загиблих прийшли близько 50 людей. Також квіти поклали представники міської влади, ОВА і члени Одеської регіональної Асоціації євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів.
З жахом часи війни розповідає одесит Юрій Парфьонов. Коли йому був 1 рік та 7 місяців Юрія з мамою (єврейкою за походженням) забрали у відділок окупаційної поліції. Там офіцер спробував забрати хлопчика від жінки, дитина впала на підлогу та закричала. Мати кинулася до Юрія і в той момент поліцейський її застрелив. Сам Юрій врятувався дивом. Коли його разом з іншими євреями з гетто вели на сортувальний пункт для подальшої відправки на знищення, хлопчика з колони вихопили містяни.
«А тут відбулися жахливі події – зібрали всіх євреїв з різних гетто в артилерійські склади, які знаходилися тут, і спалили живцем. Тут загинули 14 моїх родичів по лінії матері. Загинули всі, ніхто не міг вибігти. В складах згоріли також поранені захисники Одеси. Комсомольці, члени партії» , – розповів Парфьонов.
Зі слів матері про жахіття Другої світової війни знає і 82-річна Ганна Міцевич. Батько Ганни був українцем, а мама – єврейкою.
«Маму з моїми двома братами забрали до в’язниці. Вона була вагітна мною. З нею дуже жорстоко поводилися, ніхто не зважав на те, що вона чекає дитину. Там я і народилася. Старшого брата відпускали вздовж Чорноморської дороги на овочебазу. Люди давали відходи, лушпиння тощо. І мама варила це в старій касці. Вночі каска була туалетом, а вдень – каструлею. Це жахливо», – розповіла жінка.
22 жовтня 1941 року у будівлі, де розташовувалася румунська військова комендатура і штаб румунської 10-ї піхотної дивізії, вибухнула радіокерована міна, закладена радянськими військовими. Загинули понад 60 осіб, зокрема комендант міста Іон Глогожану. Відповідальність за вибух окупаційна влада поклала на євреїв і комуністів.
Наступного дня почалися облави й масові страти. Сотні людей розстріляли або повісили на вулицях Одеси. Тисячі євреїв переганяли по Пушкінській до вокзалу, далі – по Водопровідній, повз кладовище, ще далі – до міської в’язниці і кінцевого пункту – артскладів.
