Російська агресія безпосередньо вплинула на економіку регіонів. Якщо взяти, для прикладу, Одеську область, то багаті курортні громади, які пропонували пляжний відпочинок та заробляли на цьому, в один момент втратили всі свої доходи. Довгий час доступ до пляжів був обмежений через мінну небезпеку, а сама берегова лінія неодноразово піддавалась обстрілам.
Курортна Затока, містечко з базами відпочинку, готелями та розважальною інфраструктурою перетворилась на місто-привид. При тому, що вона не перебуває на лінії бойового зіткнення та не знаходиться в окупації. В обласному центрі, Одесі, ситуація значно краща, хоча місто регулярно зазнає обстрілів. Лише за останній тиждень тут загинуло більше десяти людей, не говорячи вже про тривалі відключення світла через руйнацію інфраструктури.
Громад, які зіштовхуються зі схожими проблемами, в Україні вистачає. Однак першими вирішувати проблеми людей починають представники органів місцевого самоврядування. Як показують результати дослідження «Багаторівневе врядування в Україні в умовах широкомасштабного російського вторгнення», наші люди потребують якісного самоврядування в регіонах за стандартами країн Євросоюзу.
Такі кроки можуть допомогти відновити райони, що третій рік страждають від наслідків повномасштабної війни. Однак для цього необхідно проводити реформи, які наблизять нас до ЄС. Це потребує удосконалення чинних законів і поліпшення якості надання публічних послуг в громадах. Саме ці речі можуть допомогти Україні відновитися та досягти стратегічних цілей розвитку.
«Україна, загалом, наразі є більш згуртованою державою, ніж була раніше. За більшістю показників у нас немає різких регіональних відмінностей, за винятком питань безпеки. В нас виділяються три макрорегіони: схід, де активний фронт і найвищий рівень небезпеки, південь та захід. При розробці законодавства, яке стосується діяльності місцевого самоврядування і відновлення ми маємо враховувати ці територіальні особливості. Потрібно шукати як наповнити територіальні громади новим змістом, бо в різних областях України вони дуже ослабли,» – говорить консультант Програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні» Анатолій Ткачук.
Останніми роками і в нашій державі, і в Євросоюзі спостерігаються тенденції повторної централізації, коли уряди намагаються втручатися в життя органів місцевого самоврядування та впливати на їх рішення. Однак якщо в ЄС це пов’язано, передусім, з приходом політичних лідерів нового формату, то Україна повертається до цього як через обмеження воєнного стану, так і через те, що реформа місцевого самоврядування належним чином не була доведена до кінця.
Багато положень, які необхідно втілити, просто поставлені на паузу. До того ж, територіальні громади знаходяться в нерівних умовах. Велика міська громада або ж сільська, яка має своє виробництво, вдале географічне положення чи інші перспективи для успішного економічного розвитку, завжди буде мати набагато більше можливостей ніж громада, яка охоплює віддалені населені пункти.
Маленькі територіальні громади досить часто мають проблеми з недостатнім фінансуванням, нижчим рівнем надання послуг, браком кваліфікованих кадрів. Ця проблема в Україні існувала ще задовго до повномасштабного вторгнення, і після 2022 року вона тільки поглибилась.Наразі близько 20 % української території окуповані, деякі регіональні очільники (мери міст, голови громад) перебувають в російському полоні.
Навіть ті населені пункти, які відносно далеко від лінії фронту, мають багато проблем. Вони починаються від нестачі робочих рук (частина робітників в ЗСУ, хтось виїхав в евакуацію за кордон), та закінчуються руйнуваннями інфраструктури, яке через російські далекобійні ракети може трапитись в кожному куточку країни. Хоча люди продовжують жити і працювати навіть безпосередньо до лінії фронту.
«Мене трохи це здивувало, але 60 % наших громадян, які залишаються жити в Україні, вважають свої регіони безпечними для проживання, близько 35 % дотримуються іншої думки. Хоча знову ж таки, ці результати опитування кардинально відрізняються від області до області. Так 86 % мешканців західної України вважають, що їхні регіони є безпечними для проживання, таку ж думку мають 66 % жителів центральних областей. А от вже на півдні свої міста безпечними вважають 48 % респондентів, а на сході України – всього лише 7 %,» – говорить генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.
Також за результатами соціологічного дослідження виявилось, що люди в регіонах більше знають, що на місцях робить керівництво територіальних громад, чим займаються міські ради. А от про діяльність обласних, районних рад та військових адміністрацій їм відомо дуже мало.
Органи місцевого самоврядування першої ланки ближчі до людей, бо відповідають за роботу місцевих комунальних служб (таких як теплопостачання, вивіз сміття, громадський транспорт і т.д.), розвиток підпорядкованих територій та представлення інтересів місцевого населення. На цьому рівні між Україною та державами ЄС відмінностей мало. Україна, запроваджуючи децентралізаційну реформу, переймали досвід управління саме від європейських сусідів.
В законодавстві країн Європейського Союзу темі місцевого самоврядування відведені окремі сторінки. Зокрема, у Німеччині незалежність локальних органів влади закріплена в Основному законі (Grundgesetz). А Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року, вказує на те, що потрібно активно пропагувати кращі практики в усіх країнах ЄС. Підкреслюється, що місцева влада повинна мати певну автономію від національного уряду.
Розвинуте місцеве самоврядування є основою демократії в державах Європейського Союзу. Законодавство може відрізнятись від країни до країни, однак усіх їх об’єднує прагнення до розширення повноважень місцевих органів влади та активного залучення суспільства.
Влада намагається вибудувати діалог з громадськістю, представники бізнесу, щоб виокремити найважливіші проблеми та знайти те рішення, яке максимально влаштує усі сторони. Через це багато нововведень приймаються дуже повільно, однак коли їх вже запровадили на місцях, це досить швидко дає свій результат.
Марія Шевчук
