Ми хотіли підготувати цей матеріал до Всесвітнього дня туризму, який відзначали вчора, 27 вересня. Ми хотіли розповісти про те, як в Одесі з кожним роком війни відкриваються нові локації для відпочинку. Однак вирішили, що обмежитись висвітленням суто пляжів було б несправедливим по відношенню до неї.
Одеса – місто світового значення, яке може стати потенційно привабливим для закордонних туристів, зокрема з країн ЄС. Поки триває війна, небайдужі представники культурних установ, за підтримки місцевого самоврядування та європейських організацій роблять все можливе, щоб зберегти культурне надбання міста.
Після повномасштабного вторгнення туристична галузь Одеси зіштовхнулась із серйозною кризою. Заміновані узбережжя, періодичні обстріли, обмеження роботи розважальних закладів через комендантську годину серйозно вплинули на безпеку та комфорт подорожей.
До 2022 року Одеса та область була одним з найпопулярніших напрямків літнього відпочинку. Та й в холодніші пори року туристи приїжджали сюди просто погуляти містом, насолоджуючись унікальним одеським колоритом. Локальний туризм вижив під час пандемії COVID-19 і, переживши невеликий підйом, знову почав нести втрати.
Підрахувати точну кількість туристів важко, більш-менш це можливо зробити з тими людьми, які зупиняються в готелях. За даними громадського об’єднання «Національна туристична організація», туристичний збір в минулому 2023 році в Одесі склав трохи більше 7 мільйонів гривень.
Через підрив Каховської ГЕС в минулому році і нестабільну екологічну обстановку перші пляжі Одеси відкрились для відвідування тільки 20 липня, коли половина сезону була позаду. Для порівняння, за рік до початку великої війни , у 2021 році, туристичний збір склав майже 15 мільйонів гривень.
Попри очевидну кризу, багато туристичний агенцій пристосувалися до обставин, зокрема стали пропагувати Одесу не як місце для пляжного відпочинку, а як місто для інтелектуалів, багате на історичні та культурні пам’ятки в європейського масштабу.
В минулому році історичний центр міста був включений до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зараз до Одеси на відпочинок приїжджають переважно мешканці інших регіонів України. Однак є сподівання, що після війни сюди приїдуть туристи із-за кордону.
«Дуже важливо зберігати культурну спадщину, такою якою вона є. Особливо коли мова йде про Одесу, історичний центр якої зазнав руйнувань внаслідок обстрілів. Адже наше місто має не просто унікальні пам’ятки місцевого або національного значення, ми з минулого 2023 року включені у Всесвітню культурну спадщину ЮНЕСКО. Ми взяли на себе зобов’язання перед міжнародною спільнотою, яких маємо дотримуватись. Крім того, що у всіх нас є внутрішнє розуміння і моральний обов’язок зберігати наше історичне надбання для нащадків», – говорить голова Департаменту культури та євроінтеграції Одеської міської ради Іван Ліптуга.
Чимало ініціатив, спрямованих на збереження пам’яток культури, вийшли з окремих установ. Так працівники Одеського художнього музею виявились одними з найбільш підготовлених до роботи на початку війни. Вони знали, як реагувати на можливі обстріли та руйнування, бо постійно відвідували спеціальні тренінги.
Коли 5 листопада 2023 року біля будівлі музею впала ракета, вони три дні нічого не прибирали, щоб на місце змогли приїхати міжнародні організації та зафіксувати пошкодження. Зібрані дані мають лягти в обвинувачувальний вирок РФ, по закінченню війни, щоб отримати відшкодування збитків.
Музейники зазначають, що готувалися до війни, закуповували пакувальні матеріали, встановили спутниковий Інтернет в Художньому музеї. В перший день вони зняли експозицію з першого поверху музею і сховали в безпечному місці. На жаль, в інших культурних установах Одеси та України не було цих можливостей.
Саме в Художньому музеї зародилась волонтерська ініціатива Museum for Charge, яка почали шукати партнерів та залучати кошти для збереження спадщини, підтримки команди культурних інституцій в умовах війни. За два з половиною роки ініціатива вони допомогли понад 100 інституціям по всій Україні, починаючи із закупівлі всіх необхідних матеріалів, закінчуючи пошуком і облаштуванням приміщень для перевезення та зберігання культурної спадщини.
Допомога була необхідна різнопланова. Є установи, в які було влучання в самі будівлі є ті, де прилітало зовсім поруч і тільки диво вберегло як музеї, так їхнє культурне надбання. На жаль, обстріли продовжуються і повторюються, і працівники культурних установ мають знати, як реагувати на такі випадки.
Партнери з Європейського Союзу теж зацікавлені в тому, щоб зберегти українські історичні культурні пам’ятки, зокрема в Одесі. Так на початку вересня, за підтримки громадської організації з Нідерландів «Cultural Emergency Response» (CER), запрацював Чорноморський регіональний хаб.
В минулому році CER допомагала транспортувати будівельні матеріали, документувати пошкодження та підтримувати історичні будівлі в належному стані, виділяла фінансування культурним установам півдня України. Сьогоднішнім завданням Чорноморського хабу є захист культурного надбання, яке через надзвичайні ситуації опинилось під загрозою.
«Це п’ятий хаб у світі, створений міжнародною неурядовою організацією Cultural Emergency Response (СЕR). Чорноморський хаб сильно відрізняється від інших чотирьох у тому сенсі, що інші чотири були створені через природні через стихійні лиха. Наприклад, на Карибах та Центральній Америці є дуже багато проблем через виверження вулканів та через сезон ураганів, на Західних Балканах це в основному підтоплення, тобто знову ж таки стихійні лиха. Хіба що ситуацію можна порівняти з хабом в Лівані, де була техногенна катастрофа, після вибуху в порту» , – каже керівниця програм «Cultural Emergency Response» Ванесса Фрага Прол.
Це перший хаб, який створюється в ситуації війни через це українське громадянське суспільство має серйозний виклик. Людям, дотичним до галузі культури, потрібно продовжувати реагувати на потреби, які виникають від усіх пошкоджень спричинених війною.
Важливо охопити максимальну кількість історичного надбання, яке знаходиться у вразливому становищі. Тому що система культурної спадщини охоплює не тільки музеї й бібліотеки, але й приватні колекції, пам’ятки архітектури, які теж страждають від наслідків повномасштабного вторгнення та потребують захисту.
