Шосте червня 2023 року стало однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни. Тоді, внаслідок теракту на Каховській ГЕС, частина територій Херсонської області виявилась затопленою. Найбільше трагедія торкнулась частини регіону, яка знаходиться на лівому березі Дніпра. Ця територія до лишається під окупацією. Однак і на правоборежжі вистачало трагедій, дивовижних історій порятунку та історій, які сколихнули весь світ. Особливо коли мова йшла про долю покинутих тварин.
Першими на допомогу відгукнулись одеські волонтери. Через відносну близькість до постраждалої Херсонщини вони одними з перших прибули на місце трагедії. Рятували людей, і про братів наших менших теж не забули. Адже тварини виявились беззахисними перед руйнівною стихією. Вони втратили рідні домівки й звичне середовище існування. І не могли зрозуміти, що сталося та куди бігти від води, що прибувала. На допомогу їм прийшли люди, які рятували та вивозили в безпечні місця. Багато з них згодом знайшли свої домівки в різних містах України та за кордоном.
Одеса стала своєрідним транзитним пунктом для котиків та собак, яких рятували від техногенної катастрофи. Волонтерка та голова громадського об’єднання «Закон природи». Яна Титаренко згадує, що українцям тими днями дуже відгукнулась трагедія з тваринками, які втратили дім через затоплення. Коли привезли перших домашніх улюбленців із зони стихійного лиха, було багато охочих людей надати дім врятованим тваринам. Спочатку їх активно забирали до себе, однак дуже часто протягом тижнів повертали назад волонтерам. Адже догляд за твариною потребує відповідальності і не завжди люди розраховували адекватно свої сили.
«Зараз в одеському «Центрі адопції собак» живуть песики, врятовані із Херсонщини. Також у волонтерів є врятовані коти, які проходять лікування. Однак навіть після одужання та всіх процедур вони потребуватимуть родин. Частина вже знайшла господарів, а деякі тваринки досі чекають на дім. Однак взяти домашнього улюбленця має бути усвідомленим вибором. Адже було багато випадків, коли коли ажіотаж вже минув і люди починають повертати тих тварин, яких вони взяли на емоціях. Це дуже неприємно для нас для волонтерів і це додатковий стрес для тварин, які багато пережили та не встигають адаптуватися в новій обстановці», – говорить Яна Титаренко.
За словами волонтерки, порятунок тварин відбувався у три етапи. Волонтери ГО «Закон природи» порахували, що за три рейди вони привезли до Одеси 208 врятованих «хвостиків». Це загальна кількість тварин, які пройшли через «Центр адопції» та учасників волонтерської групи. Всі хвостаті, витягнуті з води, мали різні ступені захворювань. Хтось просто переохолодився, а деякі отримували серйозні травми, які вимагали тривалого лікування. Всі врятовані були у серйозному стресі, від якого ще довгий час відходили.
Проблеми у постраждалих траплялись різні. Були коти й собаки з районів, де вода не підійшла до місця їх проживання. Їм відносно пощастило, вони не мали серйозних проблем зі здоров’ям. Ті, хто опинились в воді, отрималипокшодження шкіряного покрову та проблеми з травленням. Наковтавшись брудної води, тварини зірвали шлунок. Найбільше постраждали старенькі хвостаті, які мали вікові проблеми зі здоров’ям, та молоді тварини, в яких ще не сформувався імунітет.
Одним з найскладніших завдань для волонтерів був пошук господарів для котів та собак. Незважаючи на те, що охочих було багато, не всі змогли впоратись з відповідальністю, яку на себе взяли. А були випадки, коли херсонські тварини ставали домашніми улюбленцями своїх рятівників. Так сталося з волонтеркою організації «Одеські котики» Юлією Шелгановою. Дівчина після пережитого не змогла розлучитися з одним із кошенят, врятованих з затоплених територій. Тваринка лишилась останньою неприлаштовоною і коли постало питання, чи віддавати її, нинішня власниця зрозуміла, що не готова.
«Кішечка дуже швидко подивилася на кошенят, які були старші, і почала сама ходити на лоток. Старших швидко розібрали, але коли нам сказали, що треба прислати фотографії третьої кішечки ми зрозуміли, що не можемо з нею розлучитися . Дуже сильно до неї прив’язалися Наша старша кішка її прийняла, малеча їздить з всюди нами. Ми назвали її Міюкі це перекладається, як «красиве щастя» і це справді пухнасте щастя. Я не знаю, як можна було пройти цій ситуації повз. Ми потім хотіли поїхати ще, але у нас не було можливості вирватись вдруге. Взяли на себе завдання збирати гроші на корм та прилаштовувати тварин», – каже Юлія Шелганова.
Сурових умов для прилаштування не було, адже все залежить від людей. Бувають ситуації, коли сім’я з дуже скромним заробітком і невеликим достатком максимально дбає за домашнього улюбленця. А буває й так, що забезпечені люди ставляться до тварини не дуже добре, не мають бажання в них вкладатись. Рішення при тому, чи передавати тварину в кожному випадку приймалося індивідуально, дивлячись на людину. Однак в усіх випадках наголошувалась що котик чи собачка не іграшка, а жива істота.
З іншого боку, волонтери заохочують домашніх улюбленців, які не мають господарів. Зараз багато тварин потребують уваги і любові, вони живуть на окупованих та звільнених територіях, в зонах бойових дій. Хтось втратив домівку та господарів через війну, а хтось ніколи не був домашнім. Без людської турботи, вони не мають шансів вижити в умовах воєнного стану. Дати дім покинутій тварині може стати доброю справою, однак цей крок має бути усвідомленим.
Від Херсонської трагедії минуло вже більше чотирьох місяців, ажіотаж на тварин потроху почав стихати, однак досі в притулках та на перетримках знаходяться сотні тварин, які шукають домівки. Однією з таких залишається німецька вівчарка Багіра, яка стала одним з символів трагедії руйнації Каховського водосховища. Фото зі змученою собакою, яка обняла лапами ногу рятувальника, облетіли сторінки українських та світових медіа. Багіру врятували, вивезли до Одеси, однак вона досі лишається без господаря.
Основна робота з відновлення здоров’я вже позаду, однак собака до кінця життя потребуватиме особливого догляду. Багірі шукають родину без інших тварин, знайому з особливостями породи та готову дбати про неї. Вівчарка зараз мешкає в центрі перетримки «Мої живі собаки». З питань прилаштування можна звернутись за телефоном +380671606323 або на сторінку Instagram притулку. Однак такі собаки, як Багіра, зараз мешкають чи не в кожному місті. В червні рятувати херсонських тварин приїжджали волонтери чи не з усієї України та найближчих держав.
Спочатку евакуйована вівчарка проходила лікування та реабілітацію в спеціалізованому притулку. Перебування у зоні затоплення не минуло для тварини безслідно. Вона так довго боролась за своє життя в воді, що відмовили задні лапи. Щоб Багіра знову змогла бігати, з нею протягом кількох місяців працювали масажисти та реабілітологи. Титанічна праця дала свої плоди: Багіра знову бігає на чотирьох лапах, та готова їхати до нового дому. Якого, на жаль, в неї поки що не має. Як і в багатьох українців, які через війну вимушені були покинути свої домівки.
Марія Шевчук
Проєкт «Відновлення територій півдня України після руйнування Каховського водосховища» створено за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ, в рамках проекту Hub Bucharest, за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
