У 2014 році із активізацією руху у напрямі європейської інтеграції Україна почала реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Міжнародні експерти називають реформу однією з найвдаліших із запроваджених після Революції Гідності. Вона відображає принципи, закладені у Європейській хартії місцевого самоврядування та послідовно передає усе більше повноважень, ресурсів та відповідальності на найближчий до людей рівень — рівень громади.
На 1 вересня 2020 року, наприкінці етапу добровільного об’єднання громад, в Україні утворено 983 громади. Згідно з даними соціологічних опитувань, 61% людей відзначають, що якість послуг у громадах стала кращою. У містах, селах та селищах ремонтують дороги, налаштовують вуличне освітлення, відновлюють школи та дитячі садочки.
Втім, реформа і досі викликає багато запитань, особливо там, де громади будуть утворені не у результаті добровільної процедури, а на основі рішення Уряду.
Навіщо потрібна була реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади?
Україна донедавна жила за радянською системою адміністративно-територіального устрою. Він формувався для потреб комуністичного режиму та планової економіки. Про реальне місцеве самоврядування у ті часи не йшлося, практично всі рішення приймалися обкомами чи райкомами, а на сільських територіях визначальну роль в організації життя населених пунктів відігравали колгоспи.
У результаті в Україні на базовому (найближчому до громадянина) рівні місцевого самоврядування налічувалося понад 11 тисяч громад, переважна більшість яких були невеликими. А, отже, були фінансово слабкими і не здатними займатися місцевим розвитком. Фактично, ці сільради виконували тільки одну функцію — каса для виплати зарплати кільком працівникам цієї ж сільради. Натомість бюджетні ресурси у сільській місцевості були зосереджені на рівні району — у районній державній адміністрації, до якої «ходили на поклон» з усіма проблемами сільські/селищні голови.
Реформа передусім стимулювала укрупнення громад для формування спроможного (і незалежного від призначених районних чиновників) базового рівня самоврядування, якому передала багато повноважень, включно з фінансовими. Це означає, що тепер громада, а не столиця/область/район, розпоряджається тим, як розподілити кошти, який напрямок і потреби для неї зараз є пріоритетними. Жителі громади можуть отримувати вищу якість послуг і напряму відслідковувати, як розподіляють кошти і хто за що відповідальний. Громада — це вища відповідальність та краща взаємодія на локальному рівні задля чіткого спільного результату.
Фото: Інтерньюз-Україна. Що змінила децентралізація? (інфографіка)
За яким принципом об’єднуються громади?
В основі творення громад — їх економічна спроможність. Іншими словами, громада повинна мати достатньо людських, бізнесових, інвестиційних ресурсів, щоб могти забезпечити для себе бюджет. На етапі добровільного об’єднання деякі громади отримували відмови саме через економічну неспроможність. Децентралізація дає більший результат, аніж просте арифметичне додавання наявних ресурсів. Реформа дає повноваження громаді розпоряджатися значно більшим місцевим бюджетом, приймати рішення щодо ключових сфер місцевого економічного розвитку, таких як розпорядження землями за межами населених пунктів. Відповідно, логіка творення громад — не у тому, щоб поєднавши три бідні громади створити багату, а в тому, щоб поєднати їх так, щоб вони мали можливість доповнити одна одну і розвиватися. Зокрема, через розвиток бізнесу і залучення додаткових інвестицій.
Фото: Інтерньюз-Україна. Децентралізація: що далі? (інфографіка)
Що буде з громадами, які не встигли/не змогли об’єднатися за 4.5 роки етапу добровільного утворення ОТГ?
Перш за все, адміністративне об’єднання — це запланований крок. Такий спосіб утворення громад передбачений регіональними Перспективними планами формування територій громад областей. Перші редакції цих планів з’явилися ще у 2015 році. У 2018 році Кабінет Міністрів за головування Володимира Гройсмана запропонував Дорожню карту «600 днів до завершення першого етапу децентралізації». Цей же документ також включав у себе пункт про об’єднання тих громад, які не встигли цього зробити, через відповідні постанови Уряду. Відповідно, механізм утворення громад — давно сформований, а саме їх адміністративне об’єднання — очікуване.
Фото: Інтерньюз-Україна. Адміністративне об’єднання громад (інфографіка)
Чи береться до уваги етнічний склад населення під час утворення громад адміністративним шляхом?
Україна — багатонаціональна держава, і її Конституція гарантує для усіх громадян, незалежно від етнічного походження, рівні права. Закон про добровільне об’єднання територіальних громад прямо передбачає, що історичні, етнічні, культурні чинники також беруться до уваги при утворенні громад. Втім, він не є основним. Головне — спроможність і бажання сусідніх громад спільно працювати заради кращого майбутнього. Мешканці цих громад не обов’язково повинні бути однієї національності. Навпаки, в Україні є численні приклади успішного об’єднання населених пунктів з різним етнічним складом: українських та угорських, румунських і польських і багато інших.
Адже децентралізація створює нові можливості для культурного розвитку національних меншин, особливо у поліетнічних громадах. Міжнародна організація Рада Європи підтримує реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади і сприяє посиленню інтеграції національних меншин у процес децентралізації. Адже примножуючи культуру та самобутність усіх її жителів і жительок, громада водночас примножує свій потенціал, в тому числі й економічний. Адже регіональні особливості — це можливість для додаткових інвестицій, транскордонної співпраці та розвитку туризму.
Статтю підготовлено в межах проєкту Ради Європи «Захист національних меншин, включаючи Ромів, та мов меншин в Україні» і програми «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні». Думки та позиції, викладені у публікації, не обов’язково відображають офіційну позицію Ради Європи.
Авторка – Бухта Ярослава
