За час наших публікацій про об’єднані територіальні громади ми багато разів зверталися до різних експертів та консультантів: про які про переваги та «підводні камені» децентралізаційної реформи вони знають в силу роботи?
Цього разу в центрі уваги опинилися пересічні громадяни. Що їм відомо про згадану реформу і чи відомо взагалі? З якими плюсами та мінусами вони зіштовхнулися під час процесу об’єднання, чого очікують від нього? Про це ми вирішили запитати жителів Одеської, Херсонської та Миколаївської областей. В цьому матеріалі ви не знайдете цифр, графіків та прогнозів розвитку на майбутнє. Однак довідаєтеся, що думають люди, заради благополуччя яких ця реформа втілюється у життя.
Одеська область: «В об’єднанні нічого страшного немає»
Тетяна Ткаченко, жителька села Новопетрівка Велико-михайлівської об’єднаної територіальної громади: «Децентралізація поки пішла нам на користь. На початку ходили різні чутки, ніхто нічого толком не знав. Проте виявилося, що в об’єднанні нічого страшного немає. Після нього на наших сільських вулицях з’явилося освітлення, я перестала боятися ходити кудись увечері. Постійно щось ремонтується і люди задоволені тими змінами, які в нас зараз відбуваються.»
Євгенія Гончар, мешканка села Плавні Ренійського району: «До децентралізації ми ставимося з осторогою Нам невідомо, що після неї стане із нашими школами, фельдшерсько-акушерськими пунктами. Якщо ми станемо центром громади, то проблем ніяких. А якщо нас з’єднають з якимось іншим населеним пунктом? Для селян це може створити ряд незручностей, особливо враховуючи жахливий стан наших доріг на півдні області. Звісно, хочеться сподіватися що ці проблеми вирішаться, що держава буде працювати на добробут людей. Однак нічого загадувати «наперед» поки не можемо й не хочемо.»
Олена Бурко, жителька села Августівка Біляївського району: «Я про децентралізацію нічого конкретного сказати не можу. Слово знайоме, однак про деталі, переваги та недоліки обіцяних нововведень я не знаю. З нами на ці теми ніхто не спілкувався. Звісно, багато сфер нашого життя, зокрема й місцеве самоврядування, потребує змін. Якщо децентралізація справді створить кращі умови для села, то таку реформу можна тільки вітати. Однак якщо вона непродумана і створить купу зайвих проблем, то такі зміни нікому не потрібні.»
Миколаївська область: «Ми готові до змін і сподіваємося, що вони будуть йти нам тільки на краще.»
Людмила Левчик, жителька села Дмитрівка Куцурубської об’єднаної територіальної громади: «До об’єднання ми свій бюджет тільки проїдали, він фактично йшов на зарплати людям, що в селі працюють. А на розвиток в нас лишалися самісінькі копійки. Тому люди з нашого та сусідніх й вирішили об’єднатися. Бо всім разом набагато легше вирішувати спільні проблеми. Хоча вони дуже великі і сподіватися, що за короткий час вони зникнуть, не варто.»
Олександр Румянцев, голова Веселинівської селищної об’єднаної територіальної громади: «Було складно переконати людей у важливості децентралізації. В нас цю реформу позаочі називали «могильником освіти». А виявилось, що вона навпаки сприяє розвиткові цієї сфери, запровадженню сучасних методів викладання. Але загалом, пишатися поки нема чим. Ми лише підтягуємо наші ресурси до належного рівня. Зараз в нас просто з’явилася можливість вирішити ті питання, якими ми не могли зайнятися десятиріччями. А чи вдалося нам щось зробити, ми зможемо сказати тільки на початку наступного року.»
Галина Гавва, мешканка Баштанської міської об’єднаної територіальної громади. «Я відповідально та авторитетно заявляю, що в складі громади ми відчуваємо себе захищеними. Нами опікується міська влада, яка приділяє увагу всім важливим сферам розвитку. Це наша медицина, дитячі садочки, школи. Після децентралізації наші освітні заклади брали участь в міжнародних програмах, завдяки яким їм замінили вікна. Ми готові до змін і сподіваємося, що вони будуть йти нам тільки на краще.»
Херсонська область: «Зацікавленими сторонами в створенні ОТГ мають бути самі люди»
Олександр Токар, житель села Орлове Високопільського району: «Зараз ми всі дуже розраховуємо на децентралізацію. Від неї очікуємо, що будемо хазяювати в своєму селі та самостійно відповідати за те, що тут робиться. Нас, як то кажуть, вже все дістало. Ми хочемо змін в державі, які відбуватимуться насправді. Без села держава не зможе існувати, а про нього постійно всі забувають.»
Іван Фоменко, житель села Козачі Лагері Олешківського району: «Зараз виникає багато питань до закону, який регулює об’єднання територіальних громад. Зацікавленими сторонами в створенні ОТГ мають бути самі люди: це питання не повинно вирішуватися десь «на верхах». Люди здебільшого нічого не знають про реформу, а ті, хто щось чули про неї, об’єднуватися не хочуть. Зараз мова йде лише про наше село Козаче Лагері. В нас є лікарня, амбулаторія, і є великий ризик що після того, як нас до когось приєднають, все це зникне.»
Михайло Гушовський, мешканець села Нова Шестірня Кочубеївської об’єднаної територіальної громади: «В порівнянні з тим, що було раніше і тим, що відбувається зараз, зміни на краще стали помітні. Вони, на жаль, не такі значущі, як нам би того хотілося. Все впирається в наповнення бюджету, а він на даний момент не дозволяє вирішити наші проблеми повністю. Однак в таких важливих галузях, як медицина та дороги вже відчувається значне покращення ситуації».
Марія Шевчук
