Пенсіонери Олексій та Людмила перебралися до Бухаресту з Одеси в лютому 2023 року. В перші місяці повномасштабного вторгнення вони нікуди не збиралися їхати. Їх не злякали чутки про ворожий десант, ні ризики окупації, коли в березні точилися бої на Миколаївщині, ні масштабні ракетні обстріли з жертвами серед цивільних. Однак коли в місті почалися блекаути, вони поїхали звідти. Постійні відключення світла стали непереборним випробуванням.
«В нас були дні, коли світла по кілька діб не було. Ми живемо у приватному будинку, в якому все повністю на електриці. В багатоповерхівках все було простіше, там енергетики швидше реагували та все лагодили. Ми ж були надані самі собі. Зараз ситуація в Одесі наче трохи налагадилась, але поки побудемо тут. Обстріли ж енергетичної інфраструктури продовжуються. Однак за першої-ліпшої можливості хочемо повернутися. Власне, тому й обрали Румунію, бо від дому недалеко», – каже Олексій.
Румунія була однією з перших країн, яка прийняла українських біженців. З 24 лютого 2022 року державний кордон перетнуло 2,2 мільйони українців. Не всі з них залишились в Румунії, для багатьох вона була лише транзитним пунктом. Станом на кінець грудня, тут мешкало понад сто тисяч наших громадян, близько 80 % з яких це жінки та діти.
Днями в Бухаресті презентували регіональний план дій, спрямований на підтримку наших співгромадян, які втекли від війни. Майже всі вони отримали статус тимчасового захисту. Це допомагає їм легалізуватися в країні, отримати доступ до освіти, медицини та багатьох інших видів допомоги.
Понад 90 % отримувачів тимчасового прихиску, мешкають в містах та передмістях. За опитуванням Multi-Sector Needs Assessment (MSNA) проведеним в жовтні 2022 року, близько 70 % опитаних українських біженців жили в Румунії за державною програмою 50/20. За її умовами, 50 румунських лей в день на людину (близько 400 гривень) йде власнику житла, який надає прихисток, а 20 лей виділяється українському громадянину на харчування. Близько восьми тисяч українських біженців проживає в центрах розміщення, організованим урядом Румунії.
Раніше всі заходи, спрямовані на підтримку українців, запроваджувались в форматі екстренної допомоги. Зараз є потреба в тому, щоб ця допомога була більш довготривалою та продуманою. Будь-які види гуманітарної допомоги в Румунії координуються із загальноєвропейськими програмами, однак створено чимало проектів за сприяння суто регіональних ініціатив. Особливо це видно при перегляді національного плану заходів. Саме активна залученість локальних ініціатив для підтримки українських біженців в Румунії є однією з особливостей регіонального плану дій.
«На першому етапі ми шукали можливості аби задовольнити нагальні потреби тих, хто перетнув кордон. Пізніше нам вдалося налагодити діалог з українськими громадянами, яким вдалося втекти від війни та приїхати до Румунії. До того ж, нам вдалося адаптувати румунське законодавство, запропонувавши вільний доступ до медичних послуг, освіти, а також ринку праці в Румунії. Більшість українських громадян, що нині перебувають в країні, мають можливість працювати та покривати витрати на проживання. Залежно від запитів, які отримуємо від українських громадян в рамках цього діалогу, ми розвиваємо додаткові потужності», – описує ситуацію Надзвичайний та Повноважний посол Румунії в Україні Алєксанру Віктор Мікула.
Усі запроваджувані заходи об’єднані комплексним планом. Його проект е унікальний, є й інші подібні, але в ньому є те, що робить його чимось більшим, ніж звичайним гуманітарним планом. Розробники регіонального плану дій пишаються тим, що це не просто миттєва реакція на виклики, але й довготривала робота. Виконуючи її, вони вже почали ретельно думати про деякі з тих тривалих ефектів, які прямо зараз можуть покращити життя людей на краще.
В Румунії ведуться дискусії щодо відкриття додаткових центрів обслуговування. Місцеві експерти зазначають, що потрібно більше зосередитися на справжньому охопленні людей, які не лише залишаються в прикордонних районах, але й в інших місцях, де також зростає значна кількість українських біженців. Також варто зосередитися на фактичному наданні спеціалізованих і додаткових послуг, включаючи інформацію щодо працевлаштування, підвищення рівня обізнаності щодо прав і фактичних послуг у професійній діяльності.
Сьогодні посилюється інформаційно-пропагандистська робота, обговорюється необхідність більшої взаємної підтримки всіх спеціалістів у Румунії, які працюють з українськими біженцями. За останній рік до цієї галузі долучилось багато нових фахівців, які раніше не працювали з біженцями, не володіють інформацією про чинники, пов’язані з міграцією в Румунії. Вони мало знають про конкретні правові рамками, які застосовуються як на міжнародному рівні, знають, так і на національному. Через що виникає запит на кваліфікованих спеціалістів, яких поки немає в достатній кількості.
«Нам важливо переорієнтувати нашу роботу на осіб, які безпосередньо зацікавлені в українських біженцях. Необхідно надавати інформацію про послуги в Румунії, які будуть необхідні в майбутньому. Так юридична допомога зазвичай надається через гарячу лінію. Це був успішний проект, завдяки якому багато людей змогли отримати необхідну підтримку. Так, зокрема, в групі ризику щодо порушення своїх прав знаходяться діти. А вони складають значний відсоток серед українських біженців, які перебувають зараз в Румунії», – говорить представниця Верховного комісара ООН у справах біженців Селін Шмітт.
Громадяни України, які через війну опинились в країнах Європейського Союзу, зіштовхуються з великою кількістю викликів. Вони розгублені, намагаються прилаштуватись до нових умов, паралельно переживають за рідних та близьких, які залишаються вдома, подекуди в небезпеці. На відміну від своїх співвітчизників, які виїхали з України до повномасштабного вторгнення, біженці не готувались так кардинально змінювати життя.
Більшість українців, що зараз перебувають за кордоном, не планували еміграцію чи довготривале життя в інших державах. Вони не вчили мови, не мали заощаджень, не були психологічно готовими до багатьох випробувань, з якими зіштовхуються майже всі люди, що переїжджають до нової крахни.. Без підтримки дуже складно адаптуватися в нових умовах і, на щастя, це розуміють держави, що надають прихисток нашим співвітчизникам.
Марія Шевчук
