Дезінформація та критичне мислення, медіа в епоху покоління Z, стратегії, спільноти та монетизація, розслідування, сторітелінг та безліч інших цікавих тем … Все це обговорювалося протягом трьох днів під час VIII Lviv Media Forum, провідної медійної конференції Центрально-Східної Європи.
Цього року LMF відвідали понад тисячу учасників з 14 країн світу. Як відверто визнавали організатори, то було не так вже й просто. Карантинні обмеження через пандемію коронавірусу змусили відмовитися від проведення заходу минулого року, а в цьому – приділити серйозну увагу протиепідемічним заходам (учасникам пропонувалося пред`явити сертифікат вакцинації або зробити безкоштовний ПЦР-тест).
«Два роки тому говорив, що практика живого спілкування в сучасному світі є атрибутом розкоші, – зазначив виконавчий директор LMF Юрій Опока. – І за два роки карантину ця думка тільки підтвердилася. Ми об’єднуємо журналістів та комунікаційників, представників громадянського суспільства, влади та бізнесу, щоб обговорити актуальні світові теми. Якою буде журналістика через певний час? Такою, як ми її зробимо».
Під час відкриття LMF йшлося й про боротьбу з пандемією та висвітлення цієї теми у ЗМІ (досвідом ділилася італійська репортерка Франческа Боррі). Варто відзначити, що наше видання теж не стояло осторонь від цієї проблематики. Та як би там не було, COVID – то не привід забути про інші хвороби та проблеми суспільства.
Як зауважила на церемонії відкриття українська журналістка і телеведуча Мирослава Барчук: « Для мене наша професія виглядає як тісно пов`язана з медициною, принаймні ментальним здоров`ям. Адже багато депресій апатій та неврозів навколо нас викликані саме інформаційним навантаженням. Наші журналістські дії (усвідомлені чи ні) формують реальність людей. Тому так важливо дотримуватися у своїй роботі принципу «Не нашкодь!»
Незважаючи на всі проблеми, за останній час українські медіа та громадські організації пройшли значний шлях у своєму розвитку. Про це, зокрема, говорив директор регіональної місії USAID в Україні та Білорусі Джим Хоуп. «Європейський Союз завжди підтримував медіасвободу та плюралізм думок в Україні, – наголосив він. – Ми щиро вражені «діапазоном» ваших професійних журналістів та «рельєфом» ЗМІ. За останні роки ми бачили дуже важливі медіареформи, зокрема величезне значення має прозорість ЗМІ та інформація про їх власників».
Що ж, це не просто комплімент та оцінка спостерігача. Такої думки дотримуються і самі українці. Як засвідчило всеукраїнське опитування з нагоди 30-річчя Незалежності, проведене фондом «Демократичні ініціативи», серед найбільших досягнень (на другому місці) наші земляки називають саме утвердження свободи слова. У цьому плані ми можемо вважатися лідерами серед країн пострадянського простору. Особливо відчутно це було другого дня, під час обговорення медійних проблем сусідньої Білорусі: від висвітлення хроніки протестів до трансформації медіаринку та роботи білоруських медіа за кордоном.
Серед гостей LMF була й директорка програм Інтерньюз в Україні Джиліан Маккормак. «Інтерньюз підтримує Lviv Media Forum та інші проекти якісної журналістики, – зазначила вона у своїй промові. – Справжня журналістика дає кожному право приймати більш поінформоване та зважене рішення. Питання в тому, наскільки ми довіряємо ЗМІ. Адже журналісти далеко не єдині, хто продукує інформацію. Інформаційне поле створюють також політики, художники, тролі, пенсіонери та боти. Тому ми хотіли б допомагати у створенні більшої кількості професійних домівок для справжніх журналістів».
Як вже говорилося вище, VIII Lviv Media Forum тривав три дні. Урочисте відкриття проходило на Арені Львів, далі учасники перемістилися до !FestRepublik – локації, відомої проведенням найрізноманітніших фестивалів та тематичних подій.
Користуючись програмою, можна було обрати ту чи іншу дискусію, які проходили у чотирьох конференц-залах. Хтось орієнтувався на потреби редакції, хтось – на власні уподобання, хтось – на гучне ім`я спікера. Обирати було з чого.
Особисто мені запам`ятався потік «Наративи», присвячений темі «Що світ знає про Україну?» та болючим питанням Криму і Донбасу. Серед спікерів: менеджер сектору співпраці в галузі стратегічних комунікацій і прав людини в Представництві Європейського Союзу в Україні Марко Ферраро, старший аналітик дослідницького центру «Європейські цінності» в Празі Давид Стулік, згадана вже директорка програм Інтерньюз в Україні Джиліан Маккормак. А також наші земляки: Любов Цибульська (Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки), Левко Стек (Донбас.Реалії) та інші експерти.
Якщо узагальнювати підсумки дискусії, то Україна має не лише розповідати про багату історичну спадщину та протистояти російській пропагадистській агресії (на кшталт «Україна не може бути цілісною та успішною, тут при владі націоналісти-фашисти»), а й створювати позитивні інформаційні наративи. Так один із спікерів згадував, як під час поїздки до Італії чув захоплені відгуки про гастролі Українського національного симфонічного концерту (і це від музично вимогливих італійців). Саме такі історії представляють країну не просто як жертву, «останню барикаду», яка захищає Європу від російської агресії, а як спільноту, що живе та розвивається, має високий рівень освіти, потужні інноваційні технології, приваблює туристів географічним різноманіттям, цікавою історією та кулінарними шедеврами. Так, можна й потрібно говорити про «спільні європейські цінності», але це не може бути єдиною темою для комунікації.
Більш того, говорячи про роботу закордонних журналістів, які висвітлюють українські реалії, слід брати до уваги, що багато з них працює в потужному інформаційному полі Росії, впливу якого не можливо абсолютно уникнути. І якщо такий журналіст раптом допускає помилку, не слід одразу вважати його запроданцем та ворогом.
«Не вбивайте посланця» – образно закликали спікери, – Не будьте занадто «україноцентричними», пояснюйте свою точку зору, більше розповідайте про реформи та позитив». Допомога, яку надавали українські рятувальники при пожежах у Туреччині, евакуація біженців з Афганістану, робота з українською діаспорою – ось приклади нормальної політики добросусідства, які формуватимуть образ України в очах середньостатистичного європейця, та можуть дещо перехопити порядок денний, який нав`язує Росія.
Слід розуміти, що робота кількох міжнародних платформ, створених після анексії Криму та відчуження Донбасу , зараз справді трохи «забуксувала». Але Україні потрібно зрозуміти, що основне навантаження у вирішенні цих питань в будь-якому разі лягатиме на її плечі, не варто чекати занадто активного втручання з боку європейських партнерів. Так, певна частка європейської спільноти справді боїться повернення часів «холодної війни» і надає перевагу, хоч хисткій, але стабільності.
Тому Україна має вибудовувати власну інформаційну стратегію, вчасно звертаючи увагу європейських сусідів на такі проблеми, як , скажімо, мілітаризацію Криму та небезпеки, які це несе, залучення європейських та китайських інвестицій на півострові (як приклад ігнорування міжнародного права) тощо.
Не менш болючою є тема Донбасу, і – перш ніж говорити про повернення – всередині самого українського суспільства слід дійти консенсусу, як ставитися до мешканців окупованої території: як до жертв чи до зрадників, що можна й потрібно вибачити, а що вимагає реагування. Це насамперед журналістська робота: інформувати про небезпеки та водночас показувати позитивні зрушення та досягнення.
Тема інформаційної агресії Росії, медіаграмотності, розвитку критичного мислення аудиторії теж викликала велику зацікавленість учасників. Наприклад, для Одеси та регіону, які частково є російськомовними, та викликають значну зацікавленість через своє географічне та економічне положення, тема фейків та маніпуляцій , залишається надзвичайно актуальною.
Подібних дискусій було дуже багато. Кожен учасник міг знайти свою тематику. Дякую, Lviv Media Forum. До зустрічі наступного року!
Наталя Шевчук
Інформаційно-аналітичний сайт informer.od.ua є медійним проектом ГО “Інститут політичної інформації”.
