Протягом літа проросійські канали не полишали створення спроб дискредитації відносини між Україною та ЄС як “зрадницьких щодо України” та “контрольованих ззовні”. Для цього використовували все: історії біженців, маніпулятивні прогнози про занепад західної підтримки, емоційні випади проти Румунії та вигадані сценарії ядерної війни. Окремий акцент зробили на темі італійської допомоги Одесі. Пропагандисти казали, що місто нібито “віддали” Риму за борги, попри те, що італійці його висміюють.
Усі ці наративи об’єднує спільна мета — посіяти недовіру до партнерів України, а також показати ЄС і НАТО “втомленими й ворожими”.
Італія, яка висміює Одесу, на чолі з “наркоманкою” Мелоні
У липні українські та італійські посадовці підписали партнерську угоду між Одеською областю та регіоном Фріулі-Венеція-Джулія. Це конкретна допомога: реабілітація дітей на італійських курортах, підтримка лікарень і університетів, освітні програми, бізнес-ініціативи та навіть передача шкільних автобусів. Мета — полегшити життя громад і допомогти регіону відновитися після війни.
Але проросійські ресурси перекрутили соціальний характер угоди на свою користь. Telegram-канали представили конференцію як “зраду”: нібито Україна “продала Одесу за 10 млрд” і перетворила людей на “піддослідних кроликів”. Гуманітарну підтримку подали як “зовнішнє управління” та “розпродаж країни”. Особливо наголошували на тезі, що “Італія взяла Одесу під патронат” — начебто Україна втратила контроль над регіоном. Разом з тим нібито під час конференції італійська сторона “висміяла” Одесу, що насправді було націлено більше на дискредитацію влади України.
Паралельно деякі ресурси активно просували пости з наклепами про прем’єрку Італії Джорджію Мелоні — її називали “наркоманкою”. Повторювалася теза про те, що вона і президент України Володимир Зеленський — “наркоши, які тиснуть на Москву”. Як доказ показували кадри, де прем’єрка просто кудись дивиться. Це типовий метод дискредитації, який активно просувають і проти українського уряду.
Паралельно пропагандисти поширювали “інсайди” про постачання зброї з Німеччини через Сицилію, пов’язуючи це з вигаданим “продажем Одеси”. Логіка проста: будь-яку інформацію перекручують на те, що Одеса стала “базою НАТО”. В інших дописах ресурси для емоційного тиску використовували “побєдобєсіє”: згадували Другу світову, називали німців та італійців “нащадками нацистів”, а так званих “англосаксів” — “спонсорами маршу чистокровних”. Все це завершувалося прямими погрозами — “зрівняти одеський порт із землею”.
Від перекручених фактів до магічного мислення
Проросійські пропагандисти майстерно поєднують перекручені новини, фантастичні прогнози та емоційну лайку. Одним з “експертів” став так званий одеський пророк Андрій Гіперборей, який буцімто передбачив загальне скорочення допомоги Україні від США після масової відмови європейських країн купувати американську зброю. Тобто акцент було зміщено на те, що ЄС винна в тому, що ЗСУ буцімто залишиться без допомоги.
Така подача інформації змішуються з езотеричними “пророцтвами”. Якщо перейти до фактів, то 14 липня 2025 року президент США Дональд Трамп озвучив лише загальні рамки плану щодо продажу американської зброї європейським союзникам для подальшої допомоги Україні. Як зазначало Reuters, конкретні деталі залишаються предметом переговорів. Зацікавленість у плані висловили Німеччина, Британія, Нідерланди, Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія.
Невдовзі стало відомо про відмову Франції та Італії. У Парижі причиною назвали бажання інвестувати у власний ВПК та інші бюджетні обмеження, а в Італії — дефіцит коштів. Чехія ж публічно пояснила свою позицію: вона зосереджується на “чеській ініціативі” із закупівлі боєприпасів, в межах якої лише у 2025 році вже передано 850 тисяч снарядів. Проте попри факти російські пропагандисти прозвали ці країни “коаліцією небажаючих”.
Тож інформацію подавали з неповною картиною. Фактично відмова від американської ініціативи була, але вона не охоплює всю військову допомогу. Як в цю тезу проросійські сили змогли інтегрувати “пророка” — питання риторичне.
“Румунський плацдарм” і “ядерна окупація”
Ще один приклад емоційної маніпуляції — пост про заяву прем’єр-міністра Румунії Марчела Чолаку. У своїй промові Чолаку підтвердив: Румунія не відправлятиме війська до України, але готова надати авіабази для F-35 союзників НАТО, які вже патрулюють Чорне море.
Пропагандисти поширили фразу: “з Румунії в окуповану Одесу щодня йде потік зброї”, що має створити образ Румунії та українського уряду як ворогів, а також показати міжнародне право як недійсне. Аналогічно з’явилися вигадки про нібито готовність Британії відправити “30 тисяч військових до Одеси”, доповнені сарказмом про “добриво для української землі”. А також лунали фантазії про “Румунію, що воює з Росією”. Насправді ж ні Румунія, ні ЄС не перебувають у стані війни з РФ.
Далі наратив переходить до твердження, що Румунія нібито “прикривається” Молдовою, а та — Одещиною. Це має сформувати уявлення, що навколо — лише вороги, а Росія — “єдина дружня сила”.
Надалі буде частина про Велику Британію — так, країна офіційно вийшла з ЄС. Однак її політична позиція та співпраця з європейськими країнами свідчать про тісний зв’язок із континентом. Паралельно поширюються історії про “ядерну окупацію Британії”: мовляв, Лондон — плацдарм для атак на РФ, а Москва — “гарант миру”. В іншому каналі з’являється заява про підготовку ядерного удару по Одесі та Києву — з натяком, що винні союзники, а не Росія. Це класична інверсія: агресора подають як “стримувальну силу”, а Захід — як провокатора.
Загальна схема виглядає так. У всіх цих сюжетах — від Румунії та Молдови до Лондона — використовується однаковий прийом: емоційні ярлики, перебільшення та вигадки, які мають створити картину “оточення Одеси ворогами” та “неминучої катастрофи” через дії Заходу.
Маніпуляції про зливи даних та “несправедливу Європу”
У цьому огляді ми торкнемося ситуації у Великій Британії та частково — у Швейцарії. Проросійські Telegram-канали поширюють наративи про те, що британська влада нібито зливає дані українців задля наживи або відмовляється допомагати біженцям. Розглянемо два приклади: історії одеситки Катерини та родини Збичких.
У 2022 році жінка зареєструвалася на відомій платформі для поширення еротичного контенту, її акаунтом керувало агентство, яке заробляло на її фото. За пів року вона отримала лише $110 і припинила діяльність. Вона не знає, чи сторінку закрили. Водночас податкова зафіксувала дохід у $77 000 — більше ліміту, що передбачає сплату податків в Україні. Проросійські канали подають це як “злив даних британською владою”, хоча йдеться про стандартну податкову процедуру. Імовірно, жінка стала жертвою шахраїв, які використали її дані. Маніпуляція полягає в тому, що увагу зміщено з шахрайства на “політичну змову”, хоча це одиничний випадок адміністративного характеру.
В історії родини Збичких проросійський канал послався на статтю The Guardian, але жодних посилань на першоджерело надано не було. Стверджується, що британський уряд змушує родину повернутися до Одеси, бо не вважає Україну небезпечною. Підтвердити чи спростувати це неможливо — стаття не знайдена. Це свідчить про спробу створити негативний образ європейських країн у ставленні до біженців з України. Згадка про “закручування гайок” стосовно українців у Швейцарії також не підкріплена фактами. Влітку повідомлялося, що Берн планує змінити нову “модель” прийому українських біженців. Йшлося про поділ країни на регіони, де тривають бойові дії, та відносно безпечні регіони. Тож фраза про “закручування гайок” — перебільшення.
“Це все, що потрібно знати про дружню Європу”, — робить канал висновок за читачів.
Якщо резюмувати, то проросійські пропагандисти традиційно були націлені на підрив довіри до низки держав-членів ЄС ЄС — Франції, Польщі, Румунії, Італії, Чехії та Швейцарії. Хоча Велика Британія вже не є членом Євросоюзу, вона сприймається як частина європейського простору, і протягом літа кількість постів проти Лондона помітно зросла. Аналогічна ситуація з Молдовою, яка перебуває на шляху до євроінтеграції.
Попередній огляд свідчив, що Telegram-канали здебільшого скоординовано зосередилися на декількох темах — як-от удар по готелю “Бристоль”. Цього разу акценти змістилися: головна увага приділяється США та Дональду Трампу. Водночас теми, спрямовані проти ЄС у контексті Одещини, охоплюють питання дискредитації гуманітарної допомоги, українських біженців , озброєння ЗСУ та ядерні погрози.
Авторка: Маргарита Юзяк
