«Мешканців українського Причорномор’я просять повідомляти про інвазивну рибу-хижака», «В Чорному морі зафіксовано розмноження синього американського краба». Це лише окремі заголовки регіональних новин про Чорне море, які з’явились тільки протягом літа 2025 року. Зміна клімату впливає на нього та прилеглі водні артерії, створюючи сприятливе середовище існування для нових жителів.
Які види-вселенці найчастіше зустрічаються в Одеській області, зокрема в Чорному морі? Чи існують загрози від «підводних мігрантів» для видів, які є характерними для нашої екосистеми? І чи завжди поява нових мешканців однозначний мінус для всього живого? За цими питаннями ми звернулись до біологів, які спеціалізуються на Чорному морі, щоб з’ясувати, як змінюється наше водне різноманіття.
Нові мешканці Причорномор’я: позитивний вплив та ймовірні ризики
Останніми роками в Чорному морі почали фіксуватися нові жителі. Один з найбільш помітних вселенців – корейський кам’яний окунь. До трагедії на Каховському водосховищі він не фіксувався біля берегів Одеси, однак зараз стає звичайним видом, його все частіше виловлюють рибалки. Також у Сухому та Тилігульському лиманах на півдні України з’явилися кілька нових видів різних дрібних безхребетних. Не завжди зрозуміло, чи справді це пов’язано з війною чи довгий час вид просто не помічали, доки він не розмножився в достатній кількості.
Науковці спостерігають зараз появу нових видів, але підсумковий результат можна буде побачити за п’ять-шість років після війни, тому що, по-перше, всі процеси ніби розтягнуті в часі. По-друге, науковці не одразу помічають зміни, тим більше, що зараз більшість регіонів недоступні для дослідження. Й навіть за повного доступу до всіх можливих ділянок дослідження деяких видів в наукових експедиція задача із зірочкою. Таким, зокрема, є американський блакитний краб, про якого говорилось вище.
«Проблема, що це вид, який у звичайних експедиціях знайти складно. Він дуже високорухливий та швидкоплавний, його не бачать якісь стандартні методи моніторингу на кшталт дночерпача, який використовують для взяття донних проб. Його частіше бачать дайвери, чи ловлять за допомогою сіток рибалки, чи спостерігають відпочивальники. Нещодавно було знайдено особину з ікрою, і по ній зроблено генетичний аналіз, вперше для України, щоб знати, як розмножується вид», – пояснює старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України Михайло Сон.
Варто зазначити, що блакитний краб, як вид, досить давно фіксується в Чорному морі, вже десятки років. Однак останні років двадцять, у зв’язку зі зміною клімату, він отримав більше поширення в Чорному морі. І якщо наприкінці ХХ та на початку ХХІ століття такі знахідки були випадковими, то зараз спостерігаються стабільні популяції. Схожі ситуації спостерігаються і в річках Чорноморського регіону з іншими видами.
Так в Придунав’ї поширилась гігантська за розмірами креветка, яка називається річкова креветка японська. Вона теж на Одещині спостерігається досить давно, але останні років 5-6 через зміну клімату її стало набагато більше. Особливо добре вона адаптувалася в Дунаї, де для неї виявилися якісь оптимальні умови. Михайло Сон влітку їздив в експедицію в цей регіон, зробив фото креветки, яка була більша за долоню. У будь-якому місці людина може поставити рибальське знаряддя, і туди креветка гарантовано потрапить.
Цей вид їстівний, його вилов не регулюється, на відміну від річкового раку, і не потребує охорони, оскільки це вид-вселенець. Останніми роками він став джерелом їжі на Дунаї, його рибалки активно ловлять, продають. Вартість товару варіюється від 400-500 гривень за кілограм. І можна ловити цілий рік, на відміну від річкового раку з нерестовими заборонами та обмеженнями. Однак розмноження видів-вселенців несе потенційні ризики, які можуть негативно вплинути на інших мешканців.
«Ми ніколи не знаємо всіх пов’язаних з ризиків з розселенням чужерідного виду. Не можна виключати ймовірність, що від креветки до раків перейдуть якісь захворювання. Коли у нас були на Дунаї в хорошому стані раки, то Радянський Союз імпортував їх не те що кілограмами. На Одещині був просто місцевий аеропорт біля озера Катлабух, який щодня возив до Франції живих раків літаками. Це не порівняти з тим, що зараз. Раки дуже чутливі до різних паразитів, різних інфекцій. В Європі зараз більша частина місцевих раків у якийсь момент просто вимерла від рачої чуми. І замінено їх американськими родичами», – каже Михайло Сон.
Промисловий вилов це своєрідний спосіб регуляції та можливий позитивний момент, який може бути від розмноження видів-вселенців. Японська креветка якраз допомога місцевому населенню, коли індивідуальний рибалка собі виловлює кілька кілограмів на рік і продає. Тобто це працює на звичайного місцевого мешканця.
Як це може бути: приклади інвазійних видів Чорного моря, які з’явились раніше
Головний ризик, які інвазійні види несуть для будь-якої екосистеми, полягають в тому, що вони конкурують з місцевими видами та їх витісняють. За словами провідного наукового співробітника Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Павла Гольдіна, Найяскравіший приклад інвазії – це власне поширення людини земною кулею. Коли люди кудись приходить в якісь місця, де вона до того не була, то місцеві тварини не адаптовані, вони не бояться цієї людини, не знають, як від неї ховатися. Приблизно те ж саме відбулося в чорноморській екосистемі з приходом двох вселенців, поява яких мала катастрофічні наслідки. Це рапана та реброплав мнеміопсіс.
Рапана була зафіксована в Чорному морі в сорокових роках, а мнеміопсіс в вісімдесятих, через що є багато досліджень про негативний вплив цих видів. Мнеміопсіс, не маючи природних ворогів, неконтрольовано розмножився, та почав пожирати велику кількість зоопланктону – основної кормової бази риб. Рапана стала об’єктом промислового вилову, однак цього не було досить, щоб нівелювати шкідливий вплив.
«Рапана це такий хижий морський молюск, який повзе дном моря і їсть все, до чого може дотягнутися. Зокрема, рапана виїла повністю чорноморську устрицю, значну частину чорноморської мідії та інших двостулкових молюсків. А через це через те, що значно зменшилась їх біомаса, погіршилась якість фільтрації морської води, тому що двостулкові молюски – це основні фільтратори. Відповідно збільшився вміст біогенних елементів у товщі морській морської води, що призвело до так званого процесу евтрофікації. Це коли у воді стає багато органіки, через що зменшується вміст кисню, тому що весь кисень поглинається цією органікою», – розповідає Павло Гольдін.
Через зменшення вмісту кисню ще більше скоротилась кількість двостулкових молюсків, які беруть участь у фільтрації морської води. Особливо це гарно видно в Одесі, на прикладі північно-західної частини Чорного моря, яка історично була багата на вміст біогенних речовин у воді. За останні десятиліття зменшилось біорізноманіття на тих ділянках, де активно поширились нові мешканці Чорного моря, які не мають природних ворогів та конкурентів.
Варто зазначити, що не всі інвазійні види мають такі катастрофічні наслідки для навколишнього середовища. Проте активне розмноження будь-якого нового виду може мати непередбачувані наслідки. Поведінка вселенців непередбачувана, і якісь висновки про їх вплив можна робити тільки після того, як популяція активно розмножиться. І як свідчить досвід спостережень за рапаною та мнеміопсісом, ці процеси можуть зайняти десятки років.
Екологічні катастрофи та їх наслідки: що чекає на Чорне море?
Після руйнації Каховської ГЕС великі потоки води пішли до Чорного моря, а разом з ним види, які можуть мешкати як в морі, так і в прісній воді. І ситуація, коли схрещуються морські та прісноводні популяції одного виду може нести потенційну загрозу. Коли вони даватимуть спільне потомство, можуть спливати якісь рецесивні гени, тобто гени, які не активні в даний момент, але вони існують. Вони можуть спливати і в якомусь наступному поколінні, і ніхто достеменно не скаже, що це будуть за гени.
Завдяки спорідненості потомство таких популяцій буде фертильним, і на виході можна отримати або якусь інвазивну нову популяцію, або навпаки особин, що вразливі до хвороб. І в підсумку може виникнути ситуація, що популяція почне вимирати, а разом з нею зникати і вид. Провідний науковий співробітник Інституту морської біології НАН України, Юрій Квач зазначає, що ніхто не може достовірно передбачити, яким чином обернеться ця ситуація, що чекає на такі види в майбутньому.
«Одним з таких видів, який має і морську, і прісноводну популяцію, є бичок-кругляк. Це наш чорноморський бичок, який раніше був дуже поширений біля Одеси. Цей вид вважається, в принципі, солонуватоводним, він піднімався до річок і утворював там прісноводні популяції. Але все це один вид. Однак у прісноводних популяцій генетична структура інша, а схрещуватись вони з морськими родичами можуть. І це тільки один приклад. Маленькі рибоподібні різні, молюски якісь, які утворюють як морські популяції, так і прісноводні. Купа видів, які знають тільки дослідники, але вони є», – пояснює Юрій Квач.
При чому ситуація, коли між собою схрещуються різні види, такої загрози не несе. Власне, цей процес відбувається постійно, особливо у водному середовищі, тому що там відбувається зовнішнє запліднення. І сперма і ікра викидається у риб зовні, і в такій ситуації регулярно народжуються різні гібриди. Однак вони не несуть загрози екосистемі, бо у зовнішньому середовищі не стійкі, довго не живуть і не дають потомства.
Це природній біологічний процес, такі гібриди не дають наступного покоління, вони просто споживають якісь ресурси, виконують певну функцію в екосистемі, а потім їх просто з’їдають і знову ж таки, це теж позитивний момент. Своєрідний природний контроль над чисельністю популяції і воно не несе абсолютно ніякої небезпеки. Схрещування різних популяцій, різних за походженням одного виду, несе небезпеку, тому що може бути прихована інвазія. Адже нові види, за сприятливих умов та активного розмноження, можуть витісняти питомі.
Наразі дослідження продовжуються, однак воєнний стан диктує свої обмеження. Біологи працюють по всій Одеській затоці, досліджують дельтові ділянки, мають дозволи на роботи у Дунайському біосферному заповіднику. Останній межує з Румунією, через це спеціально отримується дозвіл від прикордонних загонів для роботи на місцях. Також велике значення має робота в лиманах Одеської області, яка дає можливість уявити про стан біорізноманіття в Чорному морі.
«Ми можемо працювати, по-перше, в пляжних зонах, які відкриті. Також у нас деякі лимани фактично мають морські екосистеми, наприклад, Тилігульський або Тузловський лимани, ми там працюємо теж. Тобто, дослідження провести можливо, просто ми станом на сьогодні, на жаль, не можемо дати цілісної картини. Коли нам треба інформація з відкритого моря, то туди потрапити неможливо. Але, звісно, є розуміння, що ми заручники ситуації, яка склалась, тому що це ж не ми почали війну», – зазначає Юрій Квач.
Сьогодні науковці можуть лише констатувати, що в Чорному морі з’являються нові види. Зміни відбуваються й через те, що абсолютно неконтрольовано переміщається російський військовий флот, виливи нафти з «тіньового флоту» теж нічого доброго для екосистеми не несуть. Дослідити, як це вплине на Чорне море, можна буде тільки в майбутньому.
Марія Шевчук
