Жителі Одеси як мінімум кілька разів на рік зіштовхуються з масштабними зливами, після яких місто залишається фактично паралізованим. Географічні об’єкти на кшталт «річка Балківська” та «озеро Церковне» (за назвами однойменних вулиць) давно вже стали частиною міського фольклору. Але до недавнього часу історії про те, як хтось потрапив у повінь, переоповідались один одному як байки. Однак остання повінь обернулась справжньою трагедією: того дня в різних районах міста загинуло дев’ятеро людей.
Проблема підтоплення Одеси є комплексною проблемою, за якою стоять особливості рельєфу та кліматичні зміни. На неї накладається незаконна забудова, складність прогнозування катастрофічних злив (червоний рівень небезпеки був оголошений буквально за пару годин до того, як міські вулиці пішли під воду), захаращеність стокових систем. Також викликають питання робота органів місцевого самоврядування, які відповідальні за комунальні структури в місті та їх підготовку. А поки ті жителі Одеси, які мають таку можливість, стараються за сильних злив не виходити з дому.
Непрогнозовані кліматичні зміни чи недбалість міської влади?
Того трагічного дня, 30 вересня 2025 року, в Одесі випало майже 73 мм опадів за сім годин. Це майже двомісячна норма для цього регіону в цю пору року (норма для вересня приблизно 40 міліметрів). Враховуючи, що дощ продовжувався і після 30 вересня, мова йде про 94 міліметри опадів за весь період зливи. Тобто, норма опадів була вищою майже в два рази. Одеса стикалась і з сильнішими дощами, однак людських жертв останніми десятиліттями не було.
Через кліматичні зміни такі зливи дошкуляють Одесі все частіше. Причина в тому, що Чорне море теплішає, з нього випаровується в атмосферу більше вологи. Повітря стає більш насиченим водою, а грозові хмари набагато потужнішими. У результаті причорноморські міста, зокрема Одеса, дедалі частіше стикаються з екстремальними опадами, і про цю проблему науковцям відомо. Щоправда, не завжди наявними засобами можна передбачити, який дощ буде для міста руйнівним.
«Одних тільки спостережень недостатньо, не все можливо виміряти, тому деякі дані отримують за допомогою моделювання, – говорить старший науковий співробітник Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України Валерій Осипов. – Майбутнє щодо змін клімату це не сценарій, а діапазон можливих сценаріїв, які можуть статися. Кліматичні моделі генеруються світовою спільнотою, йдуть досдідницькі процеси від глобальних до регіональних, це не те, що кожна країна робить сама для себе. І, звісно, не можна наближати регіональні дослідження до глобальних, бо чим більше зосереджуєшся на вузькій точці, тим менше їм довіри»
Якщо раніше руйнівні зливи були аномалією, то за останні десять років їх зафіксовано вже чотирнадцять. Упродовж кількох годин на Одесу й прилеглі райони випадала місячна чи більша норми опадів. Рекордний дощ, коли випало 113 мм за добу, був зафіксований 20 вересня 2016 року. Однак попри руйнування, тоді обійшлось без жертв. Ми не можемо вплинути на щільність опадів, і на зміни клімату, з якими тим чи іншим чином стикається весь світ. Однак є можливості адаптувати міський простір до майбутніх викликів, і це питання лежить як на державі, так і органах місцевого самоврядування.
Міський простір в українських містах організовано більшою мірою за часів СРСР і за тогочасною логікою. Навіть, якщо видима частина міст суттєво змінилась з радянських часів, підземна структура міста, логіка будівництва комунікацій, відведення дощових вод змін не зазнала. Аналогічно майже не змінилася нормативна документація по управлінню опадами, такими як розталий сніг чи вода після злив. Якщо в багатьох країнах ЄС норми щодо управління опадами адаптовано до змін клімату, то українські ніяк не відповідають викликам часу.
Не ліквідувати, а полегшити: як можна зменшити наслідки підтоплень в Одесі?
В деяких ситуаціях потрібно не вигадувати щось нове, а дотримуватись чинних норм. Незаконна забудова, чи забудова з порушенням будівельних норм створює серйозні виклики для жителів міста. Ущільнення і невиконання умов для утилізації води в межах майданчика, призводить до того, що вода рухається хаотично, з верхніх точок рельєфу до нижніх. Таким чином, якщо будуть забудовані верхні ділянки, то затопить сусідів в низині, куди стрімко збіжить зайва вода при сильних зливах. Зрештою, це призводить до ситуації, коли страждають інші, хто опиниться на шляху води, яку не скерували правильно і безпечно.
Така ситуація склалась в провулку Ейзенштейна, де від повені загинула родина переселенців, що мешкала в цокольному приміщенні приватного будинку. Житлова будівля розташовувалась в низині, в руслі стародавньої річки, яка колись стікала в Чорне море. Річки в тих краях давно немає, але залишились балки, куди стікала вода з околиць, яким пощастило знаходитись трохи вище. За даними Київської районної адміністрації, в цьому районі не було обладнаних каналізаційних мереж, мешканці інших приватних будинків врізали стоки в своїх будівлях в підземний струмок: прибулій воді просто не було куди стікати.
«Рішення з адаптації норм, за якими будуть створювати системи управління зливовою водою є тривалими в часі. Для цього Україні потрібно на державному рівні, рівні створення будівельних нормативів, проаналізувати приклади країн-сусідів – Польщі, Латвії, Естонії, Чехії, перейняти стандарти і логіку їх застосування, а також подбати про перехід старих систем на нові вимоги. Це складний, бюрократичний і тривалий процес. Також варто залучати практики стимулювання – кожен хто будує новобудову, має забезпечити максимальну утилізацію дощової води у себе на ділянці, не навантажуючи міську мережу», – говорить архітектор Олег Гречух.
Для цього використовувати понижені бордюри, «дощові сади», зменшену кількість суцільного замощення, створення достатньої кількості водопропускних поверхонь. Не обов’язково будувати підземні тунелі великого діаметру на багато кілометрів, щоб відвести з дахів всю дощову воду. Земля, відкритий ґрунт, низини з природною рослинністю добре вбирають вологу, зменшуються витрати на полив влітку. Водовідведення не має проєктуватись в межах окремо взятої ділянки, де, здається, достатньо просто відвести трубу від свого будинку подалі, на дорогу.
Однак вода, яка тече на «нічийну» дорогу, зрештою ускладнює життя місту, транспорту, який перебуває десь нижче по схилу чи по рельєфу. Відповідальним є рішення, коли рух води продуманий. Під час злив можуть бути затоплені машини, утворюватися глибокі калюжі, і як наслідок, ями, провалля на дорогах. Взимку вони стають причиною ожеледиці, асфальт руйнується за рахунок розширення замороженої води в порах покриттів доріг і тротуарів.
Підготовка міста до можливих затоплень передбачає інвентаризацію поточного стану міської інфраструктури, яка наразі в Україні, дуже мало досліджена. Її необхідно систематизувати, цифровізувати, і тільки після цього можна остаточно сказати, що, саме та за які кошти можна зробити. Важлива адаптація будівельних норм до змін клімату, європейських аналогів, а також розробка системи стимулів, економічної підтримки тих, хто прогресивно впроваджує утилізацію дощової води в межах ділянки, розвиток міст-губок. Саме такі комплексні рішення дозволять якщо не попередити наслідки повеней, то хоча б зменшити трагічні наслідки.
Марія Шевчук
