Минулого тижня Верховна Рада України схвалила закон про медичну реформу. Ця новина викликала суперечливі враження у наших співвітчизників. Передусім, офіційно пішла в небуття безоплатна медицина, яка й так вже давно існувала тільки на папері. З’явилися такі нові поняття як «гарантований пакет послуг», «співоплата». Вже через день інтернет-мережею поширився список платних медичних послуг, ціни на які, враховуючи зарплати українців, просто зашкалювали. Цього вистачило, щоб користувачі сказали все, що думають про зміни у медицині. Згодом виявилося, що цифри було взято , як кажуть, «зі стелі». На жаль, МОЗ поки не оприлюднив список послуг, які покриватиме держава.
Одним з ключових завдань медичної реформи є створення госпітальних округів: територіальних об’єднань медичних закладів, пов’язаних в одну мережу. Територію радіусом шістдесят кілометрів та з кількістю населення не менше ста тисяч має обслуговувати єдиний медичний центр, обладнаний всім необхідним для якісної допомоги. Загалом, таких округів передбачається 5-6 на кожну область України, однак на Одещині їх заплановано дев’ять. Це пов’язано із величиною регіону, де півдесятка об’єднань територіально не можуть забезпечити рівноправний доступ для пацієнтів з віддалених районів. В північній частині області одним з центрів госпітального округу буде місто Балта. Там підготовку до реорганізації системи медицини почали проводити ще до прийняття закону.
« Ми спілкуємося з лікарями, пацієнтами та прислухаємося до їх думки перед тим, як щось змінювати. В нас, на території Балтської об’єднаної територіальної громади, створена технічна група координаторів. Вони будуть працювати як з медичним персоналом, так і з пацієнтами, громадськими організаціями в частині впровадження медичної реформи. Їхньою задачею буде зменшення негативних міфів з приводу нововведень. Адже багато хто вважає, що реформа може щось порушувати, що сімейна медицина є невиправданим варіантом організації», – розповідає начальник охорони здоров’я Балтської ОТГ Станіслав Чорний.
Реформована система медицини має прийти на зміну так званій «моделі Семашко». Вона діяла як за часів існування СРСР, так і згодом в країнах пострадянського простору. Свого часу ця система стала однією з найкращих моделей охорони здоров’я. Однак змінюються умови життя, технології і те, що колись було чи не найкращим організаційним досягненням, морально застаріває. «Система Семашко» ще задовго до розпаду Радянського Союзу перестала вдовольнити потребу населення у медичних послугах.
Одним з недоліків цієї системи було те, що пацієнт був прикріплений до конкретного медичного закладу і до конкретного лікаря. З одного боку, такий підхід рівномірно розподіляв навантаження між усіма медичними працівниками. З іншого підвищення свого рівня, прагнення до професійного самовдосконалення було радше ініціативою окремих спеціалістів, ніж вимогою до роботи. До того ж, процеси трудової міграції, які посилилися після набуття Україною незалежності, виявилися несумісними із радянською системою охорони здоров’я. Проте пацієнти що в містах, що в селах, продовжують потребувати кваліфікованих спеціалістів.
«У нас в Маразліївці є сучасна амбулаторія сімейної медицини. Ми зробили там ремонт, закупили необхідні медикаменти. Є медсестри та фельдшери, навіть стоматолог. Однак відсутність сімейного лікаря. довгий час лишається проблемою. Без нього ми не можемо створити центр первинної медико-санітарної допомоги. Ми готові надати лікареві муніципальне житло, забезпечити необхідні умови для роботи. Однак молоді спеціалісти поки бояться їхати працювати в сільську місцевість. Ми покладаємо великі надії на нову медичну реформу. Сподіваємося, що вона зможе переламати цю негативну ситуацію», – каже секретар Маразліївської сільської об’єднаної територіальної громади Антоніна Топор.
Маразліївська громада у своєму випадку не унікальна. Адже однією з проблем, найактуальніших для Одеської області, є дефіцит робочих кадрів у віддалених районах. Станом на травень цього року, дефіцит лікарів складав 40 %. У центральних районних лікарнях не вистачає вузьких спеціалістів, а в амбулаторіях – сімейних лікарів. Враховуючи, що саме на останніх робиться ставка у новій медичній реформі, ситуація виглядає доволі таки песимістичною. Однак існує ймовірність, що саме реорганізація системи охорони здоров’я зможе якщо не повністю, то хоча б частково покращити ситуацію.
Медична галузь сьогодні стала одним з пріоритетних напрямів розвитку України. Держава спрямує чотири мільярди гривень на реорганізацію первинної ланки медицини, зокрема центрів первинної медико-санітарної допомоги. Одним з ключових елементів нової реформи є принцип «гроші ходять за пацієнтом». Словосполучення останнім часом доволі поширене, однак мало хто може конкретно сказати, що воно буде значити. Теоретично тут нічого складного немає, а от практичний аспект ми зможемо прослідкувати лише в майбутньому.
«Медична реформа дасть можливість лікарям конкурувати між собою, підвищувати якість знань, адже від цього залежить їх безпосередній заробіток. При цьому, мова йде не тільки про місто, а й про область взагалі. В великому місті конкурувати важко, тому є значна ймовірність, що спеціалісти звернуть увагу на ті населені пункти, де конкуренції менше. В селі чи райцентрі лікарі завжди матимуть широке коло пацієнтів, що приноситиме їм стабільний дохід. Однак поки реформа на Одещині буксує. Регіон дуже великий та неоднорідний, що створює велику кількість проблем. Передусім, вони полягають у знаній території області. Однак та ж Дніпропетровська область, яка за розміром та кількістю населення, подібна Одеській, все одно йде попереду», – зазначає лікар-хірург та автор проекту «Медицина розбірливим почерком Святослав Лінніков.
Своєрідна «централізованість» надання медичних послуг дуже часто заважала людям отримати необхідну медичну допомогу. Наприклад, громадянин України, який був зареєстрований в Рені та проживав в Одесі, мав великий клопіт із тим, щоб отримати лікування в географічно ближчому медичному закладові. Адже держава кошти на його лікування заклала «за місцем прописки», а лікувальні заклади можуть розпоряджатися грошима виділеними на тих, хто до них прикріплений. І хоча інститут прописки був ліквідований ще в 2001 році, принцип закладання бюджетних грошей від цього не змінився. Після впровадження нової системи медичним закладам навпаки має стати вигідно брати під свою опіку пацієнтів, ігноруючи той факт, де вони зареєстровані.
До медичної реформи можна ставитися по-різному. Дати конкретну оцінку її перевагам та недолікам буде можливим не раніше наступного року. У противників реорганізації медичної системи свої аргументи, у прихильників – свої. Всі вони, залежно від своєї позиції та політичних переконань, пророкують чи то геноцид українців, чи то покращення їх якості життя. Однак хіба ніхто не стикався з фіксованим «благодійним внеском» у наших медичних установах? Хіба вітчизняні лікарі заслуговують мати ті зарплати, які в них є зараз? Наша система медицини вже давно потребує змін. Однак чи будуть вони на краще, ми можемо дізнатися лише згодом.
