Моніторинг одеських онлайн‑медіа за 10–19 січня показав просту тенденцію: новин багато, але комунікації з місцевою владою майже немає. Редакції щодня видають десятки матеріалів, але часто це рерайти офіційних звітів або реакції очевидців.
Впродовж 10 днів було проаналізовано всі публікації п’яти видань: “Суспільне Одеса”, “Думська”, “УСІ”, “Інтент” та “Odesa Online”. Протягом цього періоду кожна редакція опублікувала від 66 до 172 матеріалів, серед яких ексклюзиви в середньому складали близько 14%. Журналісти здебільшого брали коментарі в очевидців, речниці ДСНС та окремих установ. Водночас власних коментарів від представників Одеської міськради чи ОВА майже не було.
Якщо порівняти всі видання, то картина виходить різноманітною. Найбільше новин написав “Інтент” — 172, тобто від 12 до 27 щодня. Високий темп теж має “Odesa Online” зі 149 новинами (13–21 щодня), після чого йде “УСІ” (148 матеріалів, 9–19 щодня). Замикають п’ятірку “Суспільне Одеса” із 119 матеріалами (8–17 щодня) і “Думська”— лише 66 (6–9 щодня).
Однак ситуація з коментарями та ексклюзивами протилежна. Над оригінальним контентом багато працює “Суспільне Одеса” (28 ексклюзивів, або 24%) — це історії військових, виставки, стаття про корупцію або фоторепортажі з місця прильотів. Далі, попри меншу кількість новин, “Думська” має одну з найбільших часток власного контенту — 22 ексклюзиви, що становить 33% від усіх публікацій. Журналісти нерідко звертаються до власних джерел в поліції, відвідують судові процеси або приїжджають на місце прильоту.
Ексклюзивний матеріал про військового з Одещини. Скрін: сайт видання “Суспільне Одеса”
Інші видання мають мінімум вдвічі менші показники. Протягом 10 днів “УСІ” опублікувало 9 ексклюзивів (6,3%), з яких історія реабілітації про пораненого бійця, декілька коментарів, зокрема речника ВМС ЗСУ, та низка фоторепортажів про погодні умови у місті. Odesa Online має 8 оригінальних матеріалів (5,4%): чотири фоторепортажі, два тексти про ціни на привозі, освітній текст з коментарем голови фракції “Довіряй ділам” та інтерв’ю з директоркою школи. За цей час “Інтент” випустив найбільшу кількість новин, але лише три власних матеріали (1,7%). Серед них історія про загиблого воїна, коментар Одеської міськради та текст з форуму “Медіаграмотність”.
Варто зазначити, що відповідно до методології Інституту масової інформації (ІМІ), одним із важливих критеріїв потрапляння медіа на мапу рекомендованих є частка ексклюзивного контенту. Зокрема, ресурс повинен продукувати не менше 20% власних новин та щонайменше 80% власних великих матеріалів — аналітичних статей, інтерв’ю або журналістських сюжетів.
Якщо дивитися виключно на будь-які взяті коментарі, то найбільше їх у “Суспільне Одеса” — 28 за період 10-19 січня. Думська має 8 (без урахування редакційного оглядача), “УСІ” — 9, “Odesa Online” — 4, а “Інтент” лише 2. Якщо ж дивитися на офіційні коментарі (посадовці та речники відомств), у “Суспільне Одеса” можна виокремити заступника директора з науки Українського наукового центру екології моря, речника польського генеконсула, директорку департаменту охорони здоров’я Одеської міськради та двічі речницю ДСНС. “Думська” по одному разу зверталася до мерії з питань відключень світла і представниці рятувальної служби, а “УСІ” спілкувалася з речником ВМС ЗСУ і головою Постійної комісії Одеської міськради з питань транспорту та дорожнього господарства. Також, як вже згадували, Odesa Online зверталася до голови фракції “Довіряй ділам”, а “Інтент” брав коментар у пресслужби мерії. Тобто лише ≈1,7% від 648 матеріалів у п’яти виданнях за цей період були зверненнями до чиновників або інших офіційних осіб. Примітно, що коментарів від ОВА не було взагалі.
Новина про важку ситуацію в місцевій енергетиці. Скрін: сайт видання “Думська”
Моніторинг показує, що між журналістами та посадовцями майже немає спілкування, окрім рерайтів офіційних звітів з сайтів пресслужб або повідомлень у соцмережах. Близько 1,7% ексклюзивних коментарів це не просто статистика, а пряма проблема прозорої комунікації між владою та суспільством. Відсутність діалогу та закритість до обговорення проблем створюють ризики для свободи слова та одночасно підривають довіру як до медіа, так і посадовців.
Є три ключові варіанти, чому журналісти рідко звертаються до представників влади: закритість чиновників, недовіра суспільства до них і криза в самих редакціях. З початку повномасштабного вторгнення ЗМІ змушені скорочувати штати, деякі співробітники виїхали з країни або беруть участь у бойових діях, а також існують проблеми з фінансуванням. Видання часто намагаються просто підтримувати базовий рівень роботи, а не масштабувати її чи розширювати аналітичну складову. У попередніх оглядах вже з’ясувалося, що журналісти стали менше уваги приділяюти тендерним розслідуванням. За словами головного редактора видання “048” Владислава Зіньковського, у воєнних умовах пріоритетом став швидкий інформаційний потік, де потрібно виокремлювати головне. Насамперед мовиться про регулярні російські атаки на регіон та їхні наслідки. “До того ж зі створенням Міської військової адміністрації додалося більше локальних новин, які цікавлять містян, що хочуть зрозуміти, чим зараз живе Одеса”, – вказує головний редактор. Ще однією ключовою причиною, чому редакціям складно зосередитися, залишаються регулярні й тривалі відключення електроенергії. За його словами, у таких умовах навіть заряд павербанків стає вирішальним для роботи над великими текстами. До цього додається невеликий штат журналістів.
Редакторка видання “Інформер” Марія Шевчук теж відзначає, що наразі дуже важко брати прямі коментарі у високопосадовців, якщо говорити про обласний центр, Одесу. “Але на рівні невеликих громад області, то в мене майже ніколи проблем не виникало. За моїми спостереженнями, чим далі від Одеси, тим легше посадовці виходять на контакт, активніше співпрацюють з медіа”, — розповідає Марія Шевчук.
Однак співпраця з офіційними представниками не обмежується лише коментарями. Для роботи на місцях після прильотів журналісти часто змушені узгоджувати час і формат зйомки з речниками чи військовим керівництвом. Частина спілкування відбувається у приватних чатах, поза публічним простором. Хоча комунікація існує, у результаті виникає інша проблема: кінцевий читач не бачить цих організаційних процесів і отримує лише готовий матеріал. Це створює відчуття тотальної відстороненості офіційних установ, ніби вони залишаються поза діалогом із суспільством. Хоча саме таких прикладів на практиці дуже багато. У результаті ми маємо парадокс: новин з різною тематикою багато, але реального діалогу з владою майже немає.
Маргарита Юзяк, Павло Колотвін, регіональний представник Інституту масової інформації в Одеській області
