В Одесі вулицю Восьмого березня перейменовано на вулицю Вікандера і Ларсена – на честь засновників корково-лінолеумного заводу в районі Балтівської слобідки.
Нові назви провулків та ліній Восьмого березня в більшості пов’язані з продукцією, людьми та технічним циклом заводу.
Перше коркове виробництво з’явилося в Одесі в 1878 р., коли Едуард Арпс заснував корковий завод на схилі Водяної балки. До складу правління входили підприємці Яльм та Карл-Август Вікандери, які пізніше разом зі шведським підприємцем Ларсеном заснували в Одесі фірму «Вікандер і Ларсен», що торгувала корками.
В 1905 році на Преображенській, 60 відкрилася контора та фабричний склад пробки Акціонерного товариства пробкової мануфактури «Вікандер і Ларсон». В 1913 році контора з магазином переїхала до спеціально обладнаного будинку на Рішельєвській, 26.
У 1910-1911 рр. Вікандер придбав декілька гектарів землі біля підніжжя Жеваховой гори в районі Балтівської слобідки. Тут було побудовано новий корково-лінолеумний завод. Деякі будівлі та один із символів підприємства – величезні ворота з двома арками – були споруджені за проєктом архітектора Християна Бейтельсбахера.
До заводу вздовж Балтської дороги проклали власну залізницю, що забезпечувала доставку з Одеського морського порту сировини та відвантаження готової продукції. До 1913 р. підприємство вийшло на повну виробничу потужність і стало одним із найбільших виробників лінолеуму в Європі.
У Першу світову війну припинилося надходження експортної сировини (кори пробкового дуба) в порт Одеси, згодом було зруйновано й будівлі заводу. У 1918 році Вікандер виїхав за кордон. На цьому закінчилася історія промислового гіганта в масштабах Європи і почалася інша історія. У 1921 році виробництво націоналізовано, а 1925 р. завод отримав назву «Більшовик». У 2004 році рішенням суду завод був визнаний банкрутом.
Від бізнес-імперії Вікандера та Ларсена залишилися ворота заводу й комплекс магазинів на вулиці Рішельєвській – між вулицями Жуковського та Єврейською.
ОдесаОфіційно
