Вночі 24 лютого 2022 року російські війська почали бомбити Одесу. Піддався атаці й регіональний інформаційний простір. В перші години вторгнення в соціальних мережах десятками поширювалися неперевірені повідомлення про диверсантів у місті, мітки та висадки десанту, що створювало атмосферу страху та підвищеної емоційності. Попри інформаційну істерію у перші години, одеські журналісти у своїй більшості не повелися на різного роду фейки та відповідально віднеслися до своєї роботи — основні місцеві редакції публікували лише перевірені сповіщення від офіційних осіб.
Місцевий інформаційний простір встояв, як вистояла й оборона міста й країни. У перші ж дні військові та представники інших воєнізованих організацій надали контактні дані своїх речників, через яких продовжилася й комунікація щодо бойових дій у регіоні. Після введення воєнного стану та прийняття законів про обмеження розповсюдження інформації військового характеру, комунікація між армією та місцевими журналістами дещо погіршилася, фактично недоступною стала повнота контенту щодо обстрілів, їх характеру, втрат і завоювань в ході військових операцій.
“Комунікація влади, армії та медіа під час воєнного стану зрозуміло ускладнилася, — вважає головред видання Ізбірком Валерій Болган. — Тут є причини об’єктивні. Але є й ті, які можна і треба поліпшувати. Потрібні хаби, які б могли поєднувати медіа та ЗСУ або владу. Конкретні відповідальні по напрямках, які всім зрозумілі. Ну і деколи навіть розмови без запису, які зможуть поліпшити розуміння. Бо коли люди дізнаються про щось з ворожих джерел раніше за наші — це може зашкодити”.
Дійсно, не знаходячи оперативної інформації про події, про які читачі самі почули або навіть й побачили зі свого вікна, вони починають шукати відповіді з альтернативних джерел, в тому числі, й у досить популярних у регіоні телеграм-каналах, які іноді беруть контент й у російських медіа. Тому в цій ситуації керівництву військової адміністрації та журналістській спільноті необхідно знайти баланс між суспільно важливою інформацією, запитом аудиторії та оперативністю. Інакше може з’явитися вірогідність “підсадити” одеситів на розповсюджувачів неперевірених повідомлень або навіть й самих пропагандистів. Один з таких місцевих журналістів, головред видання “Таймер” Юрій Ткачов, був затриманий в Одесі 19 березня. СБУ вважає, що Ткачов вів бойову пропаганду на користь російських агресорів.
Ще одним чинником, який перешкоджає нормальному інформаційному супроводу війни у регіоні, стало збільшення чисельності пресофіцерів та речників різних відомств, вважає Олекcій Лосинець, журналіст, координатор проєкту Human Rights Clinic ГО ПРОЖЕКТОР. “В результаті, немає єдиної людини, від якої можна отримувати адекватну об’єктивну інформацію про військову ситуацію в Одеській області. Щоб хоч якось скласти картинку, необхідно обдзвонювати купу людей і по крихтах збирати дані. Другий момент — це необґрунтована цензура, якої, наприклад, немає у Миколаївській області, де ситуація набагато динамічніша. Якщо у випадку з обстрілом будинку Миколаївської ОДА ми знали з перших хвилин, як і що сталося, то в Одесі про обстріл нафтобази, на якій пожежу було видно у радіусі 30 кілометрів, ми мусили писати як про “об’єкт критичної інфраструктури”. Третє — це швидкість російських медіа, які зрештою дають інформацію про те, що сталося. Як наслідок, довіра до українських медіа падає”, — коментує ситуацію Олексій Лосинець. Також журналіст вважає, що ця самоцензура знижує стандарти журналістських матеріалів та унеможливлює об’єктивне висвітлення подій, а також обмін досвідом з іноземними військовими журналістами, які приїхали до України й здебільшого пройшли війну в Сирії, Афганістані, Південному Судані, Північній Африці.
Нагадаємо, що 3 квітня вперше примусово був депортований з України журналіст з Нідерландів Роберт Дулмерс через порушення вимог щодо публікації фото та відео матеріалів з результатами ракетного обстрілу Одеси, який відбувся зранку того ж дня. Після цієї атаки нідерландський кореспондент виклав у своєму твіттері відео та фото результатів бомбування.
Оскільки медіапростір регіону встояв, ворожі хакери періодично здійснюють кібератаки на місцеві електронні медіа. 17 березня з такими проблемами зіштовхнулися видання “Одеса.Онлайн” та “Бесарабія інформ”. Головні сторінки цих сайтів були замінені на російський триколор. Також у приватних бесідах місцеві журналісти повідомляють про психологічний тиск від невідомих абонентів, які надсилають погрози місцевим журналістам.
Головна проблема, яка почала назрівати на другий місяць війни, — значне зменшення фінансування регіональних ЗМІ через відсутність рекламодавців та фінансові проблеми у незалежних редакцій та інвесторів медіа. Першими почали “падати” телеканали, що очевидно, через дорогу інфраструктуру та залежність від офісів, транспорту та значну кількість співробітників. З власних джерел ІМІ відомо про скорочення штатів та оптимізацію у роботі найбільших телевізійників міста — “7 канал”, “Перший міський” та “Репортер”. Фактично припинив віщання телеканал “Одеса.Лайф”, який запустився лише півтора роки тому. Нагадаємо, що ще один відомий місцевий телеканал “Думська ТВ” припинив свою діяльність за місяць до війни. Трохи раніше був виставлений на продаж один з ветеранів місцевого інфопростору телеканал “Круг”. Повноцінно продовжує свою роботу “Суспільне. Одеса”. Бюджетне фінансування поки що захищає телеканал від турбуленції у медійному секторі Одещини.
Станом на середину квітня більшість місцевих онлайн медіа зберегли свою діяльність. Проте, як відомо з приватних бесід, кореспонденти більшості цих ЗМІ працюють в умовах урізаних гонорарів. Хоча, скоріше, виживають на ентузіазмі, наголошує керівник проекту “Одеса.Онлайн” Вадим Тютюкін.
“Зазначу, що виживають ЗМІ, які не мають єдиного «господаря», а фінансування відбувалося з різних джерел. Зокрема, нашому ресурсу одне з джерел продовжує надавати допомогу в сильно урізаному вигляді, але це дозволяє залишатися на плаву. Є надія на фонди, які підтримують медіа. Заявки подані, але поки що «тихо». Натомість фонди нас підтримали технічно — забезпечили супутниковим інтернетом, супутниковим телефоном та захисною амуніцією для роботи у гарячих точках. Щодо перспектив одеських ЗМІ, що залишилися на сьогодні в робочому режимі, прогнозувати складно. Можу впевнено сказати про наш ресурс — зараз ми працюємо у режимі 24/7, і навіть якщо фінансування зовсім зникне, весь колектив висловив готовність працювати на волонтерських засадах. Так що Odessa.Online працює для Перемоги, до Перемоги, і буде працювати після Перемоги”, — розповів Вадим Тютюкін.
Відзначимо, що в умовах обмеженого фінансування значна кількість місцевих кореспондентів знайшли можливість тимчасового підробітку фіксерами (супроводжуючими) для іноземних журналістів, які масово прибувають до регіону.
Війна не змогла надламати українське суспільство, армію та журналістів. Місцевий інформаційний простір значно скоротився, проте залишається сильним, відповідальним та гнучким — пристосовується до умов, що склалися. Продемонстрована обізнаність та підготовленість одеських журналістів до подібної кризової ситуації також показала результативність всіх освітніх та інформаційних заходів, які останній рік проводили різні організації. В тому числі, слід згадати кількаденні заняття з безпеки на полігоні, які організовував Інститут масової інформації влітку минулого року в Одесі. Також протягом 2021 року десятки місцевих журналістів відвідали численні тренінги з цифрової та фізичної безпеки в умовах потенційної ескалації.
Очевидно, що після війни рівень місцевої журналістики зросте в рази, а отриманий досвід зробить місцевих медійників конкурентними не лише на регіональному, а й всеукраїнському рівні.
