Під абревіатурою «ВПО» раніше мались на увазі люди, які через війну виїхали з Донецької та Луганської областей. Однак зараз географія внутрішньо переміщених осіб розширилась на Запоріжжя, Херсонщину, Харківщину та інші регіони, які знаходяться під обстрілами. Про переселенців ми пишемо з 2015 року і після 24 лютого ця тема стала ще актуальнішою. Тому на запрошення Харкіського прес-клубу, ми поїхали на Волинь, щоб дізнатись, як одні українці допомагають іншим.
Луцьк вважається тиловим містом, однак сказати, що тут не відчувається війна, буде недоречним. В місті не так часто лунають повітряні тривоги, як в Одесі, прильоти та вибухи взагалі рідкість. Однак тут велика кількість людей у військовій формі, цивільні в кав’ярнях активно обговорюють справи на фронті. За даними Волинської військової адміністрації, в регіоні найбільша кількість загиблих в зоні військових дій по співвідношенню до кількості населення. У кожного місцевого жителя є своє кладовище людей, які повернулися додому на щиті.
На початку повномасштабного вторгнення люди, які евакуювалися з небезпечних місць, розглядали Волинську область переважно в якості транзитного пункту як до країн ЄС, так і до інших регіонів. Зокрема, через близькість до Білорусі. Відстань від неї до обласного центру трохи менше двохсот кілометрів і в перші місяці 2022 року були серйозні побоювання, що росіяни будуть наступати з білоруського кордону на Волинь. До того часу, коли стало зрозумілим що небезпеки немає, більшість переселенців роз’їхалися хто куди. Проте є й такі, хто залишається.
Одним з місць, де знаходять прихисток українці із зони військових дій, став Центр допомоги біженцям. Це шелтер, розташований на території спортивно-розважального комплексу «AdrenalinCity». Приватна ініціатива місцевих бізнесменів за два роки перетворилася в масштабний соціальний проєкт. Переселенці тут живуть цілими сім’ями, дехто вивіз з собою в евакуацію домашніх улюбленців: в шелтері дозволено мешкати з котиками та собачками.
«Цього року ми набули статус місця тимчасового перебування. У нас є люди з Волновахи, Сєвєродонецька, пара похилого віку з Маріуполя. Тут дуже багато переселенців, які фактично з 2022 року стали членами нашої родини. Ми налагодили побут, досвід бізнесу перенесли на волонтерські ініціативи. Люди, які тут проживають, мають чергування, прибирають, розносять їжу: в нас працює доставка, але продукти потрібно занести. Наразі ми найбільший приватний шелтер в Україні, у нас мешкає 80 людей, а пройшло через нас більше семи тисяч осіб», – розповідає координаторка шелтеру Тетяна Репницька.
За її словами, люди до них приїжджають різні. Одні з перших днів активно стають до роботи, намагаються облаштовувати своє життя. Інші живуть минулим і не завжди мають ресурс, щоб забезпечити свої базові потреби. Однак кожна людина, незалежно від того, звідки вона прибула, отримує прихисток та допомогу, якої вона потребує. Вимушені переселенці через війну втратили своє минуле життя, якусь стабільність, через що переживають серйозний стрес.
Для внутрішньо переміщених осіб розробляються програми ментального відновлення, одна з яких – RE:Ukraine Housing Lutsk. Це буде тимчасове житло для переселенців, які покинули зону військових дій та потребують тихого безпечного місця. Особливість цього проєкту полягає в тому, що мешкатимуть люди у модульних будиночках, на тлі мальовничої природи. В подальшому центр планується використовувати для українських ветеранів, які після війни потребуватимуть психологічної реабілітації.
Територія майбутнього модульного містечка складає близько шести гектарів. На них можна розмістити 17 модулів по чотири будинки, кожен з яких матиме дві-три квартири. Земельні наділи для будівництва передали троє військовослужбовців, які захищали Україну під час АТО. Кожен з них отримав по два гектари землі у приватну власність, які вони передали в постійне користування громадській організації «Алгоритм Дій». Військові захотіли, щоб ці ділянки принесли користь територіальній громаді.
«Модульне містечко створюється за системою однієї з відомих архітектурних майстерень, яка розробила проєкт гідного житла для вимушено переміщених осіб. Концепція полягає в тому що людина, яка втрачає своє житло внаслідок російської агресії, повинна переміститися до комфортних умов, на які заслуговує кожен українець. Ми вирішили реалізувати цей проєкт у Жидичині, за сім кілометрів від Луцька, у нас тут є своя земельна ділянка, поруч річка, тому тут дуже комфортне місце для того, щоб розмістити тимчасове житло», – розповідає комунікаційна менеджерка ГО «Алгоритм Дій» Ірина Новосад.
Однак коли програма модульних будинків дійшла до реалізації, виявилось, що вона потребує трохи більше часу, ніж було в початкових розрахунках. Проєкт потребував фінансування, додаткового обладнання і протягом двох років концепція зазнала невеликих змін. За цей час ВПО, які перебралися на Волинь, здебільшого вирішили своє квартирне питання. Й стало зрозумілим, що неможливо забезпечити житлом всіх людей, які цього потребують. І проект житла для переселенців перетворився на центр ментального відновлення з тимчасовим проживанням.
В Луцьку немає комунального майна, яке може бути передане та використовуватись як житлове. Тому що всі професійно-технічні навчальні заклади, заклади вищої освіти перебувають у власності держави і всі гуртожитки, які є, знаходяться на їх балансі. На сьогодні розглядаються варіанти будівництва житла, однак ті місця, які придатні до таких робіт, не мають підведених комунікацій. Щоб залучити додаткові кошти, знайти спонсорів, потрібно показати, що територія може використовуватися для життя людей.
Знайти житло можливо було в селах, які належали до Луцької територіальної громади. Люди добровільно віддавали своє житло переселенцям та поселяли їх у себе. Також вдалося реалізувати окремі програми допомоги переселенцям. Завдяки фінансовій підтримці територіальної громади та грантовим коштам Євросоюзу, вдалось відремонтувати гуртожиток Луцького технічного університету, адже на його базу переїхали навчальні заклади з Донеччини та Луганщини. Власне, для релокованих студентів та викладачів був відремонтований гуртожиток.
Повномасштабна війна продовжується вже понад два роки, а кількість людей, які потребують допомоги, не зменшується. Хтось повертається додому, а хтось навпаки виїжджає, бо ситуація на фронті загострюється і жити біля нього стає нестерпним. За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, на початок 2024 року в Україні налічувалось 4,9 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Дві третини з них стали переселенцями після 24 лютого 2022 року і вимушені будувати своє життя з нуля, намагаючись знайти себе за нових обставин.
Марія Шевчук
