Творчість, доступна кожному: як у Вірменії працюють соціальні та культурні простори?

Останніми роками наші журналісти часто бувають в країнах Євросоюзу, вивчають їхній досвід і намагаються зрозуміти, яким чином можна запровадити кращі європейські практики у нас вдома.  Багато українців до повномасштабного вторгнення бували в країнах ЄС, ще мільйони наших співвітчизників наразі знайшли там прихисток, рятуючись від війни. Тому особливості життя в європейських країнах, з усіма їх плюсами та мінусами, нашим людям більш-менш відомі. Однак про інші держави, зокрема країни Східного партнерства, ми знаємо відносно мало.

Про Вірменію в Україні знають мало, хоча ми маємо багато спільного.

Нещодавно подібна зустріч відбулася у Вірменії, в невеличкому містечку Севан на березі однойменного високогірного озера. Поїздка була частиною тренінгового курсу Youth For Impact, організованому молодіжними організаціями Bioville та Colibri Youth Development Center в рамках програми Erasmus. Основні активності проходили з 15 по 21 серпня в містечку Степанаван, де учасники з Латвії, Вірменії, Чехії, Італії, Словенії та України протягом тижня вивчали, як організована робота з молоддю у цій кавказькій країні та як розвивається соціальне підприємництво.

Озеро Севан дуже популярне серед туристів.

Севан – це туристичне місто, до якого приїжджають передусім відпочити на найбільшому озері не тільки Вірменії, а й усього Кавказу. Однак метою нашої подорожі був не пляжний відпочинок, а візит до майстерні-чайної «Богем». Це простір, де можна не тільки з’їсти щось смачненьке, а й творчо самовиразитись, як через малювання, так і шляхом проведення музичних вечорів. В чайній є місця для художників, обладнана сцена для артистів. Тут доступні будь-які види творчості, головне, щоб відвідувачі були готові себе проявити.

«Ми відкрили наш заклад «Богем», студію та чайний будинок, у 2017 році. Позиціонуємо себе як платформу для молоді, яка займається будь-яким видом творчості і для людей, які люблять мистецтво. Коли ми тільки відкривали нашу студію-чайну, таких проєктів у Вірменії не було. Однак вже зараз в інших регіонах нашої країни почали працювати заклади схожого формату, які так само говорять про себе «чайна-майстерня». Тобто така модель соціального підприємництва дуже затребувана. Зараз навіть вірменський уряд цікавиться досвідом кафе «Богем» . У кооперації з нашим Міністерством освіти, науки, культури та спорту ми працюємо над тим, щоб схожі проєкти з’явились по всій Вірменії», – говорить власниця майстерні-чайної «Богем» Гоар Мнатсаканян.

Двері чайної «Богем» завжди відкриті для творчих людей.

Весь інтер’єр чайної, починаючи від декору вхідних дверей та закінчуючи дизайнерським обладнанням приміщення, прямо говорить, що це місце для кретивних людей. Сюди приходять не для того, щоб прийти до тями після пекучого сонця та перекусити, а цілеспрямовано: поринути у мистецьку атмосферу.

Мати кафе біля пляжів озера Севан вже є потенційно прибутковим бізнесом через великий потік людей. Однак власники свідомо обрали локацію у тихому місці, на певному віддаленні від туристичних зон. Щоб нічого не відволікало від творчого процесу.

Чайна «Богем» позиціонує себе як культурний простір , де люди, які мають спільні інтереси, можуть разом займатись улюбленою справою. При чому одні з них можуть створювати мистецькі твори, а інші у вільному режимі спостерігати, як працюють майстри. Якщо буде бажання, предмети мистецтва можна купити або в самого автора, прямо після завершення роботи, або обрати щось з наявного асортименту. При кафе працює невеличкий магазин, де можна придбати крафтові вироби, виготовлені місцевими майстрами.

Тут можна придбати сувеніри, яких не знайдеш більше ніде.

Ще один напрямок роботи  – організація музичних вечорів, концертів, ярмарок, інших культурних заходів. Вхід на такі івенти здебільшого вільний. У Севані та інших невеликих містечках Вірменії поки що розвивається напрямок таких культурних активностей, до яких місцеві жителі ще не зовсім звикли. Тому зараз організатори культурного простору основною метою бачать відкриття нових видів дозвілля для відвідувачів. Попри те, ще у Вірменії багато творчих людей, їм було важко зібратись всім разом в одному місці.

Для митців спілкування з відвідувачами – це спосіб знайти потенційних клієнтів та трохи заробити на своїй творчості. Гості закладу починають бачити, що мистецтво це не щось далеке і неосяжне, доступне виключно для «елітного» кола людей. Вони можуть поспілкуватись з художниками, музикантами та відчути себе причетними до мистецького руху. Адже одна річ побачити картину десь на виставці у великому місті, зовсім інша, коли ця картина створювалась у тебе на очах, ти спілкувався з її автором, знаєш чим він живе і чим надихався.

В багатьох країнах Європи такі творчі простори при кав’ярнях та чайних досить поширені. Вірменія тільки починає розвиватись в цьому напрямку, однак за неповних десять років ця ініціатива, яка почалась з людей-ентузіастів, засновників подібних багатопрофільних творчих студій, вже вийшла на загальнодержавний рівень. І наразі має всі перспективи поширитись по всій країні. З’явились нові художники, музиканти, представники різних видів мистецтва. Розширилась аудиторія, зацікавлена в культурному розвитку. Таке вдале поєднання вилилось в соціальну ініціативу, яка дозволяє маленьким містечкам розвиватись, і від якої виграють всі.

«Знайомитися з прикладами соціального підприємництва важливо для молодих людей з різних країн світу. Приклад кафе «Богем» у Севані – це про визначення проблеми у малому містечку та пошук рішення. Тож це чудова можливість побачити, як маленька спільнота може змінювати життя цілої держави. Спочатку зміни відбуваються в громаді, а потім переходять на країну. Загалом, проєкти Erasmus дають можливість молодим людям з країн-партнерів Східної Європи (та зрештою усієї Європи) об’єднатися, щоб навчатися один в одного, обмінюватися досвідом та навичками. Тож це дає багато видимості та можливостей для кожного з нас», – пояснює засновниця Coibri Youth Development Center Каріна Манукян.

Соціальне підприємництво у Вірменії наразі тільки розвивається. Власне, як і в багатьох країнах колишнього СРСР, зокрема і в Україні. І в нас, і в них довгий час просто не існувало такого явища, як «бізнес», взагалі. Перші підприємці ще тридцять років тому тільки вчились заробляти гроші, роблячи помилки та набиваючи ґулі. І тільки тоді, коли люди навчились отримувати прибуток, виникла ідея, що бізнес може бути й соціальним. Таким, який приносить не тільки заробіток засновнику, але й користь людям.

Марія Шевчук