З початку бойових дій на сході України минуло практично п`ять років. І хоча зовнішньо- та внутрішньополітична ситуація в державі все ще залишається напруженою, про проблеми переселенців говорять все менше. Та й справді: можна ж було вже вирішити нагальні потреби та облаштуватися на новому місці ? Приблизно так міркує середньостатистичний українець, якого особисто не зачепила війна.
Але як це насправді, почати життя спочатку з однією торбинкою? Зануритися у реальність переселенців, або як-то кажуть ВПО – внутрішньо переміщених осіб, хоча б на п`ять хвилин відчити себе на їхньому місці можна з допомогою інсталяції про # Життя спочатку «Вмісти своє життя у валізу». Вона була створена ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Чорноморського фонду регіонального співробітництва Німецького фонду Маршалла.
Початок екскурсії
Організатори попереджають одразу : їхня задумка розрахована не на самих переселенців з Криму та зони АТО (в когось можуть виникнути занадто травматичні спогади), а на пересічних громадян. Хоча відмовити у відвідинах експозиції, звичайно, нікому не можуть. Перше приміщення – типова житлова кімната: диван, ноутбук, шафи, прасувальна дошка, книжки та сентиментальні дрібнички. Саме тут відбувається п`ятихвилинний квест: під розпачливе гавкання собак, брязкіт скла та напружене цокання годинника за п`ять хвилин треба зібрати і спакувати у валізу найнеобхідніші речі: від документів та грошей до взуття, одягу та рушників. Між іншим, за весь час, навіть користуючись пам`яткою, із завданням впоралася лише одна пара. Інші щоразу щось «забували». Одна одеська школярка після такого «випробування» замислилася, що тепер уважніше буде ставитися до того, де і що лежить вдома. «Адже таке може трапитися з кожним! Наприклад, після пожежі».
Кімната-квест
Після першої кімнати ви потрапляєте до сусідньої , де вам запропонують окуляри віртуальної реальності. Під дикторські пояснення, трохи покрутивши головою, ви побачите реалії життя переселенців: важкі сумки,вокзали, бюрократичну тяганину, необлаштований побут орендованого житла … Над цією частиною працювала та сама київська фірма, яка створювала «Віртуальний музей Майдану».
Віртуальна реальність з життя ВПО
Попередні два місяці інсталяція експонувалася у столиці (Музей історії Києва) та у Львові (Палац мистецтв), тобто у таких локаціях, де вистачає відвідувачів і є можливість звернути увагу ще й на такий проект. На півдні було обрано Одесу, конкретніше – ImpactHub, що на Грецькій, 1а, «мінус перший поверх».
Захід триватиме місяць, щодня з 11 ранку до 19 вечора, крім понеділка. Першою відвідувачкою в Одесі, до речі, стала переселенка з Донбасу. Як вона пояснила, її від`їзд з малої батьківщини був не таким несподіваним, але не менш болючим. Жінка спокійно поїхала у відпустку, а потім виявилося, що повертатися вже нема куди …
Наразі, в Україні переживає 1,3 мільйони зареєстрованих переселенців. За цим показником ми посідаємо 9 місце в світі. Але оскільки далеко не всі ВПО стають на облік, то насправді їхня кількість сягає принаймні 1,5 мільйона осіб.
Про проблеми, з якими стикається ця група населення, говорилося на офіційному відкритті. Проблеми виникають не те що з кредитуванням житла, а навіть з його орендою, працевлаштуванням, численними соціальними питаннями … Адже одна справа інтегруватися на новому місці молодій людині 25-35 років, коли й роботодавці беруть охочіше, і друзі знаходяться швидше. Набагато тяжче доводиться родинам з маленькими дітьми чи родичами похилого віку, які потребують опіки. Проблема не тільки в державних програмах підтримки, які категорично недофінансовуються, а часто й у ставленні з боку нових земляків. «Проблема сусіда – то проблема сусіда».
Офіціне відкриття : спікери та представники ЗМІ
Координаторка проекту «Новий відлік» Ганна Підопригора згадувала, як кілька років тому половина ріелторів навіть чути не хотіла про орендарів-переселенців. Вона тоді влаштувалася працювати в Хабі і згадувала, як саме сюди запрошувала власників житла випити кави та поспілкуватися, щоб хоч таким чином переконати їх у своїй платоспроможності. Зараз ріелторів, які «не зв`язуються» з переселенцями поменшало до 20-30 відсотків. І це маленька, але перемога. Така сама , як ті бізнес-проекти,які розпочали переселенці-відвідувачі Хабу, хоча б маленька чебуречна на одному з одеських ринків.
Втім, незважаючи на всі труднощі, громадські активісти – учасники зустрічі – заявили, що вважають абсолютно вірною політикою України, де вирішили інтегрувати переселенців на місцях, а не розміщувати їх у спеціальних таборах.
«Біженець» чи «переселенець» – це все таки поняття з різною енергетикою, – переконана Мер`єм Джелілова, голова кримськотатарської громади Одеської області. – Так, спочатку багато хто перебував у мобільних таборах, але це був тимчасовий захід, щоб люди просто мали де прихилити голову на перший час. Це ж не біженці у прямому розумінні, а громадяни України! У що зараз перетворилися б такі табори? У гетто? А так люди хто швидше, хто повільніше інтегруються на новому місці»
Багато обговорювалося і питання прописки переселенців та отримання ними виборчих прав. Але ,по-перше, отримати прописку в Одесі – ціла історія, яка до того ж не дає жодних гарантій після закінчення договору оренди. А по друге, коли в багатьох родин стоїть вибір: прописка і виборче право або хоч невеличка, але регулярна соціальна допомога, то зрозуміло – холодильник у цій ситуації важливіший.
Так, не можна ігнорувати той факт, що в частини переселенців справді є позиція: «Я постраждав, мені всі винні». Але потрібно розуміти, що це багато в чому викликано пережитим травматичним досвідом , тому не завадила б робота з психологом.
Переселенці, як і всі люди, різні. Хтось зумів відновити бізнес і навіть купити житло, але таких одиниці. Хтось, як мами з маленькими дітьми, вдень підпрацьовують на ринку, а вночі туляться в якомусь благодійному фонді по кілька людей в одній кімнаті.
«Ми сподіваємося, що цей захід , де поєднуються особисте «занурення» та новітні технології, допоможе нашим відвідувачам посилити емпатію до ВПО, зняти частину упереджень, – говорить менеджер проекту «Вмісти своє життя в валізу» Дмитро Зінчук. – Серед наших відвідувачів були не тільки українці, а й іноземні туристи. Звичайно, хотілося б , щоб цей проект побачили і за кордоном, але поки що ми обмежилися трьома великими містами центрі, на заході та півдні України. Як свідчить Книга відгуків, для багатьох це був справді непересічний досвід».
З журналу відгуків
Наталя Шевчук
P.S. Чорноморський фонд регіонального співробітництва Німецького фонду Маршалла (BST) вже більше 10 років сприяє зміцненню регіональної співпраці, громадянського суспільства та демократичних принципів у країнах Чорноморського регіону. Діяльність фонду спрямована на побудову довіри між громадянами та державними установами, залучення громадянського суспільства у врегулювання конфліктів та сприяння розвитку регіональних транскордонних зв`язків у громадських, приватних та некомерційних секторах.
