Життя маленьких громад, розвиток сільського господарства, підтримка малого бізнесу – одні з ключових тем, про які ми постійно пишемо на сторінках нашого видання. Нашим журналістам неодноразово доводилось долати сотні кілометрів, щоб розповісти, чим живуть віддалені території як України, так і сусідніх держав. Однак цього разу, вивчаючи тему, ми заїхали справді далеко: в Іспанію, до провінції Малага. Там на початку січня відбувся тренінговий курс «Seed the Change», присвячений стабільному розвитку харчових систем.
З якими викликами зіштовхуються іспанські фермери та які практики в них можуть перейняти їхні українські колеги ? Як виявилось, навіть за три тисячі кілометрів, в зовсім інших кліматичних умовах, люди, що працюють на землі, зіштовхуються зі схожими проблемами. В Україні ситуація ускладнена повномасштабним вторгненням, однак варто розуміти, що війна тільки підсилює ті виклики, які існували раніше, а не робить їх незначущими.
Фермер Хосе Карлос мешкає і працює в провінції Малага, на півдні Іспанії. Сільському господарству чоловік присвятив все своє життя. На його думку, це саме та робота, яка буде актуальна в усі часи та серед усіх народів. Він зазначає, що фермерство це не тільки важка фізична, але й розумова праця. Постійно треба вчитись чомусь новому, адаптуватись до викликів, починаючи від кліматичних змін, закінчуючи нововведеннями в законах, які далеко не завжди спрощують життя виробникам.
«Ми працюємо на природі й виробляємо їжу, бо це така річ, яка потрібна всім, завжди і всюди. Можна обійтись без будинку, жити на вулиці чи під мостом. Також можна прожити й без машини, просто ходити пішки. А от без їжі не проживеш ніяк, тому наша робота завжди буде важливою. Робота важка, але до всього звикаєш, і всьому навчаєшся давати раду. Бувають дні, коли посуха, і землі не вистачає води. А потім трапляється повінь, і вже з’являються зовсім протилежні проблеми. Клімат змінюється, ми це відчуваємо, але до всього можна пристосуватися. Для мене особисто найбільшим викликом є надмірна бюрократія, отримання різних необхідних дозволів, щоб просто робити свою роботу,» – розповідає Хосе Карлос.
«Надмірна бюрократія» – одна з тих речей, яка викликає євроскептицизм в багатьох українських фермерів. На неї скаржаться й мешканці іспанських провінцій. Якщо прагнеш виходити на широкі ринки, то дійсно всі стандартизовані дозволи треба мати. Однак невеликі фермерські господарства, які працюють самі на себе, цілком можуть вирощувати їжу на спрощених умовах. Головне – бажання працювати та стабільне коло клієнтів, які готові купувати плоди твоєї праці.
Співзасновниця ферми «Huerta Gaïa» Моніка Лагія Шонхофф займається вирощуванням органічної продукції з 2012 року. Разом зі своїм чоловіком Ману вона розповсюджує овочеві та фруктові кошики з власної ферми серед споживачів. Ключовою ідеєю виробництва є дбайливе ставлення до землі, де виробництво продуктів харчування розглядається як життєвий процес. «Huerta Gaïa» реалізує невеликий обсяг продукції, порівняно з масштабними промисловими агрохолдингами. Це дозволяє їй працювати без великої кількості дозвільних паперів.
Іспанські сільськогосподарські підприємства, зі зрозумілих причин, відрізняються від українських ферм. Хоча, якщо подивитись на агрокультури, які ростуть під ногами, то що тут що зустрічаються знайомі нам томати, картопля, капуста. Але озирнешся навколо, то замість яблунь – апельсинові дерева, замість груш – лимони. А бананові пальми ми в Україні бачимо хіба що в теплицях ботанічних садів. Щоправда, оливкові дерева останнім часом теж почали рости і в нас, на півдні Одещини.
«Ми займаємось відродженням традиційного сільського господарства, тому що воно дає інформацію про те, що дійсно приносить користь людству та планеті. У Малазі є можливості для відродження таких традицій. Якщо поїхати до інших провінцій в Андалусії, таких як Кордова, Хаен, навіть Севілья, то там площі посівів набагато більші. Однак ми прагнемо розвивати сімейні ферми, а не масштабні угіддя, на яких з року в рік вирощуються одні й ті самі сільськогосподарські культури, що негативно впливає на ландшафт. Ми працюємо на невеликій території, що створює умови для співпраці сімейних фермерських господарств», – говорить Моніка Лагія Шонхофф.
За її словами, «Huerta Gaïa» це не лише місце виробництва продуктів харчування, а й простір, де людей навчають шанобливому ставленню до навколишнього середовища. Власне, вся продукція вирощується таким чином, щоб поменше нашкодити землі, на якій вона росте та наливається соками. Всі методи ведення сільського господарства, які використовують фермери Моніка та Ману, стовідсотково органічні. Фрукти та овочі, які виросли у , «Huerta Gaïa» , фермери продають особисто, через різні мережі.
Довгий час територія, на якій працює подружня пара, стояла занедбаною. Нинішній власник надав їм цю землю в користування, і вони почали повертати її до життя. Крім того, на базі ферми створений навчальний простір, де проводяться тренінги для молоді. Ферма не має жодних офіційних документів за чинною системою органічної сертифікації. Гарантією якості виступають особисті зв’язки, коли покупці знають власників особисто, можуть приїхати та подивитись, як вирощується продукція.
Така модель прямих продажів дозволяє обійтися без посередників. Тому рішення не виходити на загальний ринок, де потрібна сертифікація, було для «Huerta Gaïa» свідомим. Адже для невеликого сімейного виробництва отримання всіх дозвільних документів є серйозними витратами та додатковою бюрократією. Моніка та Ману прагнуть розвивати свої насадження особисто, враховуючи всі взаємозв’язки, що існують в навколишньому середовищі.
Те, як в Іспанії живуть та працюють невеликі виробники, видалось дуже схожим на те, як живуть та працюють селянські родини в Україні. Мають невеликі сімейні наділи, які спільно обробляють, а продукцію реалізовують серед невеликого, але стабільного кола покупців. Такий підхід дає надію, що наші селяни зможуть й надалі самі на себе заробляти, і не мати конкуренції з великими фермерськими промисловими підприємствами. Бо це зовсім різні ніші, кожна з яких має право на існування.
Марія Шевчук
