Повномасштабна війна, яка вже чотири роки триває в Україні суттєво змінила життєвий уклад. Під ударом опинились не тільки люди, а й цивільна інфраструктура, економіка, природа та соціальні ініціативи. Основні бої наразі відбуваються на сході України, саме там найбільші руйнування. Однак регіонам, яким пощастило бути трохи далі від лінії фронту, теж доводиться складно, зокрема через обстріли. До таких належить й Одеська область, яка регулярно потерпає від ракетних і дронових атак. А якщо говорити про південь України загалом, то Миколаївщина та Херсонщина постраждали ще сильніше.
Миколаївська область довгий час була на лінії фронту, Херсонська майже вся потрапила в окупацію і досі лівобережну частину контролюють росіяни. А звільнене правобережжя заміноване, пошкоджене та постійно атакується ворогом. Регіон, який традиційно був аграрним і туристичним центром, зазнав руйнувань, забруднень ґрунтів, та річок, втратив значну частину виробничих потужностей. Внаслідок боїв багато земель стали небезпечними для проживання та ведення господарства, що призвело до вимушеного переміщення та занепаду місцевого бізнесу.
« Українське питання сьогодні дійсно в Європі починає звучати з новою силою, тому що ми всі розуміємо, що на відновлення сьогодні потрібно дуже багато і ресурсів, і, найголовніше , проєктів та людей, які ці проєкти зможуть реалізувати. Я завжди стояв, стою і буду стояти на стороні громад, особливо малих і середніх , тому що очолює асоціацію, яка їх об’єднує в собі. Потрібна міжрівнева співпраця, багаторівневе планування, щоб реалізувати проєкти. Тому що не може бути проєкту громади, відірваного від умовного проєкту району чи області, який не погоджений з державною концепцією відновлення та розвитку», – говорить керівник Всеукраїнської асоціації об’єднаних територій громад Олександр Корінний.
Бойові дії не тільки спровокували нові проблеми, а й поглибили існуючі, які були до лютого 2022 року. Південні області України регулярно потерпають від обстрілів. Також всі громади зіштовхуються з обмеженнями місцевого бюджету і, відповідно, браком коштів для співфінансування зовнішніх проєктів. Це створює обмеження для реалізації програм розвитку. Перешкодою для всіх також є потреба в кращій координації між владою, бізнесом, громадськістю. Проте деякі ініціативи, зокрема екологічні, отримують підтримку та реалізують природохоронні ініціативи.
Екологічна обстановка теж залишає бажати кращого. Наші чорноземи засмічені мінами та снарядами, промислові об’єкти зруйновані або серйозно пошкоджені, забруднення атмосфери загрожує довгостроковими ризиками для здоров’я всього живого. Пожежі в заповідних зонах, знищення насаджень, забруднення питних вод, спровоковані обстрілами, також мають серйозні наслідки. Щоб все відновити, потрібно багато ресурсів , а деякі зруйновані об’єкти взагалі відновленню не підлягають. Принаймні в тому вигляді, в якому вони були до пошкоджень.
За таких обставин важливо заручитись підтримкою міжнародних партнерів, зокрема з ЄС. Екологічні ініціативи можуть стати одним з інструментів відновлення та розвитку українського півдня. Європейський Союз надає фінансову допомогу, експертні консультації та допомагає впроваджувати екологічні стандарти у відновлювальних процесах. Але тут потрібно поєднати зусилля територіальних громад, держави та міжнародних партнерів, знайти спільні точки дотику, щоб працювати над однією спільною справою – відновленням України.
«Кілька років тому для України, як і для інших країн-кандидатів ЄС, відкрили дві сильні програми Interreg Europe та URBACT. Це програми, які працювали раніше тільки для членів Європейського Союзу, для того, щоб вони обмінювалися досвідом і використовували свої ж кращі практики, як вони використовували свої структурні фонди. На жаль, для нас ці структурні фонди все одно недоступні, але умовно кажучи, це інструмент для того, щоб громади, по-перше, вчилися писати заявки, подаватися в ці консорціуми і на на практиці відчувати, що значить реалізовувати проєкт кожен з усіма індикаторами, звітами, завданнями для які побудовані по системі структурних фондів», – говорить директор з розвитку Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук.
За його словами, територіальні громади на півдні України стикаються з кількома типами викликів. Перший – це базова інфраструктура і комунальні послуги: частини громад досі не мають централізованого водопостачання й каналізації, водопровідна вода не є питною, а стан транспортної та енергетичної інфраструктури не простий. Другий – інвестиційний та інституційний виклик: ті ж громади Одещини мають значний потенціал, але їм бракує структур та бачення залучення, супроводу інвесторів та інвестмайданчиків.
Третім є соціальний та просторовий виклик: війна загострила потребу в безбар’єрності, адаптації транспортних мереж, публічних просторів та послуг для ветеранів, людей з інвалідністю та інших вразливих груп. І там, де це можливо, необхідно заручитися підтримкою міжнародних партнерів. Так, Болградська міська рада бере участь у проєкті CAGOS, де йдеться про зелену інфраструктуру, оновлення громадських просторів, екологічну освіту та адаптацію міст до кліматичних змін.
Військова частина 3058 Національної гвардії України в Ізмаїлі залучена до програми ISTROS, що посилює захист біорізноманіття через боротьбу з браконьєрством і незаконним виловом риби. У Interreg Danube Region Programme 2021–2027 від Одещини наразі бере участь ГО “Агентство сталого розвитку та європейської інтеграції Єврорегіон Нижній Дунай”. Вони працюють над ініціативою, яка допомагає громадам розробляти сучасні моделі просторового розвитку сільських територій, що поєднують збереження спадщини, ландшафтне планування, кліматичну стійкість і посилення спроможності місцевого самоврядування.
Також активно співпрацюють з міжнародними проєктами навчальні заклади. Одеський національний морський університет бере участь у проєкті Blue Gates, який спрямований на розвиток блакитної економіки, морських інновацій, цифрових навичок і сучасних рішень для економічної трансформації Чорноморського регіону. ОНУ ім. Мечникова реалізує програму AIRQUEST, яка орієнтована на моніторинг якості повітря та залучення громад до екологічної політики.
Одеський державний аграрний університет задіяний у двох проєктах: AlgaeRevive, який досліджує використання водоростей для зменшення забруднення та розвитку сталої блакитної економіки, і MoreAdaptBSB, що розробляє інструменти дистанційного моніторингу та рішення для відновлення зелених зон у прибережних і міських територіях. ПНПУ ім. К. Д. Ушинського реалізує проєкт MicroDanger, зосереджений на зменшенні мікропластикового забруднення через дослідження, стандартизовані підходи й просвітницькі кампанії.
Загалом, серед громад півдня України особливо скрутному становищі опинилися невеликі адміністративні одиниці. Не всі містечка та села мають чи зберегли ресурси для життя в кризових умовах. Багато хто стикається з браком коштів, кадровим дефіцитом і організаційними труднощами. Ситуація ускладнюється постійними ризиками обстрілів, перебоями з електрикою, нестачею питної води та психологічним навантаженням на жителів. Однак подекуди буває, що в кризових умовах саме такі громади самостійно організовуються та допомагають одна одній.
Наталя Шевчук
