Українські порти останніми роками зіштовхуються з великою кількістю проблем, зокрема, спровокованих війною та накопиченими екологічними проблемами. Гавані Одеської, Миколаївської та Херсонської областей є одними з важливих логістичних вузлів для перевезень агропродукції та металів. Проте інтенсивна робота протягом десятиліть супроводжувалася забрудненням морських зон нафтопродуктами, відходами промисловості та каналізаційними водами. Додатковим негативним фактором стала зміна клімату, яка провокує підвищення рівня моря, руйнацію берегів та природні катаклізми.
Повномасштабна війна, яка триває з 2022 року, ще більше загострила ситуацію: обстріли портової інфраструктури негативно вплинули на навколишнє середовище, у воді все частіше виявляють уламки техніки, плями від бензину та будівельне сміття. Мінування акваторій, руйнування логістичних маршрутів і зростання навантаження на ті порти, яким пощастило продовжити роботу, створили додаткові ризики для довкілля та безпеки судноплавства. Військові кораблі більше не можуть перешкоджати цивільним суднам, однак російська армія продовжує атакувати порти півдня дронами та балістикою.
Паралельно з цим продовжується робота над мирними програмами, які стартували ще до війни. Наразі на Балканах, у Євросоюзі, а також у країнах Східного партнерства гостро стоїть питання щодо створення єдиної транспортної мережі, яка з’єднає порти, аеропорти, річки, автошляхи в єдиний логістичний маршрут. Зокрема, проєкт TEN-T передбачає створення такої транспортної системи на території Євросоюзу, яка поєднає 94 порти, 38 аеропортів та близько 15 тисяч кілометрів швидкісних залізниць. В 2017 році до цього проєкту приєдналась і Україна.
«Якщо порти не пов’язані сучасною залізницею, то їх використання, звичайно, зменшується. Тому одним з наших пріоритетів, коли йдеться про порти, є побудова шляхів до внутрішніх районів, або автошляхів чи залізничних колій. Водночас, з’являються нові елементи, такі як альтернативне паливо та його доступність для всіх видів перевезень. Це той напрямок, над яким портам все ще потрібно буде багато працювати, тому що наразі всі перевезення зосереджені на нафті. Тепер, коли у нас з’являться ці ініціативи, вони можуть змінити ситуацію, а саме, зробити можливими так звані мультимодальні перевезення», ‒ говорить директор Постійного секретаріату Транспортного співтовариства Матей Законшек.
Принцип таких перевезень полягає у тому, що частина шляху буде здійснюватися морем або річкою, інший відрізок перевезень проходитиме автошляхами, наступний етап відбуватиметься через залізницю, і вже наприкінці доставка буде здійснюватися вантажівками. Наразі реальність така, що європейські перевезення дуже залежать від автомобільного транспорту, і основною метою транспортної реформи є те, щоб перевізники доповнювали один одного та працювали в єдиній системі.
Хоча деякі правила, які стосуються портової інфраструктури судноплавства та мультимодальності, будуть прийняті до 2029 року, впровадження основних моментів заплановано на 2026 рік. Найбільших успіхів досягнуто в темі взаємного визнання кваліфікацій морських працівників: його впровадять до кінця 2026 року, а законодавство про робочий час буде повністю прийнято до 2027 року. Порівняно з Україною, в Грузії та Молдові елементи соціальної підтримки мають більше прогресу, бо деякі положення наша держава тільки починає запроваджувати.
Коли йдеться про морські та внутрішні водні шляхи, то єдиним елементом, який розглядається в рамках проєкту TEN-T, є порти. Українська частина проєкту розроблялася до повномасштабного вторгнення. Згідно з цим планом, основна мережа включала п’ять морських портів: Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв та нині окупований Маріуполь. Вони знаходяться в основній мережі, а комплексна мережа також включає порти Ізмаїл, Рені та Херсон.
«За останніми даними щодо зеленого та розумного водного транспорту, Україна планує імплементувати законодавство про нульові викиди та альтернативне паливо до 2027 року з впровадженням у 2028 році. Щодо інших елементів, таких як зелені порти, цифровізація портів, комбіновані перевезення та розвиток мультимодальної інфраструктури, ми не отримали даних. Другий напрямок пов’язаний з безпечним та надійним водним транспортом, де у 2026 Україна завершить імплементацію році ключових положень законодавства ЄС щодо чотирьох напрямків: вимог держави прапора, розслідування нещасних випадків, забруднення з суден та морської безпеки», − говорить керівниця відділу впровадження проєктів Постійного секретаріату Транспортного співтовариства Марія Ашковіч Матіч.
Всі порти Одеської області мають залізничне сполучення, так само і Миколаїв. Не були прокладені залізничні шляхи тільки до портів Херсона та Маріуполя. Щоправда, наразі ці порти не працюють: перший через небезпеку, другий через російську окупацію. Миколаїв не має сполучення через річки, серед портів Одещини можна організувати внутрішнє водне сполучення, оминаючи залізницю та автошляхи. Також для всіх «морських воріт» залишається актуальним питання альтернативного палива. Наразі жоден український порт не має таких можливостей, що є проблемою з точки зору екологічних та інших стандартів.
Також в рамках подальшої євроінтеграції важливо запровадити систему управління рухом суден. Це технологічне рішення, яке використовується для відстеження водного транспорту на річках. Наразі інструмент, який супроводжує судна під час їхнього плавання, в Україні розробляють лише два порти, Рені та Ізмаїл, інші такої системи не мають. А для морських портів України варто запровадити Єдине морське вікно. Це своєрідний додаток, через який судна подають свої документи. Наявність такого додатка вже з 1 січня 2024 року є обов’язковою для нових держав-членів ЄС. Без цього порти не зможуть працювати.
Євроінтеграція відкриває для України ефективний механізм подолання повоєнних викликів через впровадження сучасних екологічних стандартів та доступ до фінансових ресурсів Європейського Союзу. Зокрема, передбачені адаптація українських портів до вимог Європейського зеленого курсу, модернізація систем очищення води, контроль за викидами, цифровий моніторинг стану довкілля та розвиток «зелених» логістичних рішень. Європейські інвестиційні програми можуть допомогти відновити зруйновану інфраструктуру, використовуючи сучасні технології, більш дружні до навколишнього середовища. І це той інструмент, яким варто скористатися.
Марія Шевчук
