Яхтенний сезон в Одесі та поблизу неї триває з квітня по жовтень. На цей період припадає біля трьох десятків регат різного рівня. Цього року, наприклад, вже встигли відбутися змагання «Олімпійській тиждень», кілька етапів Кубка України в різних класах, Кубок Командуючого ВМС ВСУ, Кубок Чорного моря … А попереду – парусна регата «Бабине літо», Чемпіонат України серед юніорів та інші перегони.
Як розповідає Президент вітрильної Федерації Одеської області Альберт Кабаков, сьогодні в Україні налічується більше тисячі яхт різного класу. Наш співрозмовник є капітаном яхти «Катран», яка неодноразово виборювала призові місця у різних вітрильних регатах, а також викладає метеорологію, радіосправу і кілька інших дисциплін в яхтенній школі.
“Ви знаєте, що у Франції діти із звичайних загальноосвітніх шкіл вчаться ходити під вітрилом ? Це загальнонаціональна програма, тому французи дуже часто є лідерами найбільш складних навколосвітніх вітрильних перегонів, – розповідає Кабаков. – В Англії практично кожен мріє про власний невеличкий човен. Там держава яхтсменів не підтримує, але багато приватних спонсорів. В пострадянських Болгарії та Румунії ситуація приблизно як у нас, про Прибалтику точно не скажу – не мав справи. А от приклад Хорватії вражає. Після війни та розпаду Югославії тут зробили ставку на туризм, відкрили величезну кількість марин (яхтенних стоянок ). Там вже зараз яхт більше, ніж у нас в Україні. І ця галузь успішно розвивається. Тим же шляхом пішла і Туреччина. Буквально за 10-15 років провела справжню невеличку революцію у яхтингу. Навіть футбольні команди утримують вітрильники. З`явилася величезна кількість нових марин, а разом з ними – турагентcтва, ресторани, магазинчики сувенірів, не кажучи вже про стоянки для ремонтних робіт. Тобто кожен яхтсмен забезпечує ще мінімум 5-6 робочих місць, а сама галузь дає державі мільярди прибутків. Проблема в тому, що це були так звані «повільні гроші», і щоб отримати їх потрібно було спочатку вкластися. А у нас держава намагалася швидше обкласти яхтсменів податками, не дуже замислюючись над розвитком. Дуже хотілося б позитивних змін. Тому як Президент вітрильної Федерації Одеської області ми зараз намагаємося всіляко пропагувати свою точку зору”.
Почнемо хоча б з Чорноморського яхт-клубу в Одесі. Він у нашому місті не єдиний, але найстаріший (колишній Імператорський). А крім того, це не просто стоянка для яхт, а центр, де тренується понад сотня дітей. І ще – фактично єдине місце в Україні , де можна нормально приймати олімпійську збірну України з вітрильного спорту та проводити тренування на Чорному морі. На початку серпня в болгарському Бургасі проходив Чемпіонат Європи з вітрильного спорту в класі «Оптиміст» (це одномісні судна для наймолодших спортсменів). Україну представляли шість учасників, всі вони були нашими земляками. За останній час ми багато працювали в цьому напрямку, наприклад ініціювали акцію « Вітрило – дітям». Завдяки спонсорству приватних компаній було придбано 15 нових вітрил для тренувальних човнів-«оптимістів. Тому, чесно кажучи, непокоїть ситуація з потенційною приватизацією.
Мініфраструктури минулого року «передало» Чорноморський яхтклуб Фонду Держмайна, об`єкт виставлений на приватизацію. Але як поставиться наступний власник до тієї ж дитячої школи, чи захоче терпіти біля дорогих яхт дітей, їхніх батьків та тренерів? Це дуже болюче питання. Тому ми направили кілька листів – і до Адміністрації Президента, і до Держмайна. Чому б не створити на цій базі національний Олімпійський центр з вітрильного спорту? Або передати у комунальну власність, що могло б звільнити від сплати податку на землю. Зараз Чорноморський яхтклуб платить 70 тисяч гривень цього податку щомісячно. Уявляєте, якби ці гроші пустити на розвиток інфраструктури? Це так, мрії вголос.
Ще одна проблема – інфраструктура. От ми говоримо про те, щоб привабити іноземних яхтсменів – в першу чергу європейців. В останні роки ситуація самі знаєте – напружена. Зараз до нас заглядають хіба що болгари та румуни, італійці та французи побоюються. Але навіть якщо вони припливуть, що їх чекає в тому ж Чорноморському яхтклубі? Маленький душ на причалі та туалет, вибачте, «на три горщики»? А як бути з тим, що немає нормальної можливості під`їхати, не всі ж добираються морем?
Так, Трасу Здоров`я зробили пішохідною, але через це ми втратили багато спортсменів-яхтсменів, бо треба ж якось завозити бензин, вітрила, безліч інших потрібних речей … А все це доводиться роботи з особливого дозволу муніципальної влади, з 12 ночі до 6 ранку, бігаючи схилами вгору-вниз як навантажені віслюки. Малопривабливо з точки зору європейського туриста. Зрозумійте, я не проти пішохідної Траси Здоров`я, але в цьому випадку потрібно було б передбачити якісь можливості, хоч невеличку додаткову дорогу. Яхтсмени хоч і не пішоходи та велосипедисти, але теж спортсмени.
Що стосується поїздок наших яхтсменів за кордон, то тут особливих проблем не виникає. Я сам з цим стикаюся кілька разів на рік, та й учбові флотилії постійно вирушають у плавання. Прикордонники та митники до нас, можна сказати, звикли. Всі процедури відбуваються досить швидко. Команда нашої яхтенної школи «Катран» досить часто ходить в рейси на Сіцілію або островами Греції (Порос, Ерміоні, Ідра, Егіна). «Відкриваємо кордон» у першому порту ЄС – далі ніяких проблем. Транзитом у якомусь порту (тієї ж Італії) можна пробути до трьох діб. Трохи складніше, якщо, наприклад людина припливла в іноземну країну на яхті, а повернутися додому хоче швидше – літаком. Але і тут процедура відпрацьована. В порт прибуває судовий агент, допомагає оформити необхідні документи в посольстві. Тобто все досить лояльно.
Якщо говорити про європейські перспективи України, то тут дуже багато залежить і від позиції держави, і від позиції окремих людей. Вважайте , що це інтерв`ю – думка дуже значної частки «вітрильної спільноти».
Наталя Шевчук
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю сайту і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
