За останні роки Україна впровадила цілий ряд реформ. Найефективнішою серед них експерти (та й рядові громадяни) вважають ту, що стосується процесів децентралізації. За даними, оприлюдненими Асоціацією міст України ще в квітні, в країні вже створено 782 ОТГ, триває активний процес приєднання громад до міст обласного значення ( діє вже 25 таких громад). Однак – і на сонці бувають плями. Тому сьогодні ми поговоримо про все ще не ухвалений проект Закону України «Про міські агломерації», його відповідність стандартам Ради Європи та можливу роль у подальшому розвитку України.
Аналіз та рекомендації щодо проекту цього закону на відповідність європейським стандартам були підготовлені експертами Ради Європи після запиту Комітету з державного будівництва ВР України, в рамках програми «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні». Документ складався з трьох розділів: аналіз структури та основних моделей міських агломерацій, які існують у світі, основні рекомендації та коментарі до окремих статей.
Судячи з того, як зараз розвивається політична ситуація в Україні, зараз вітчизняним парламентаріям не до прийняття цього закону. Навіть, якщо опустити дискусії про можливість дострокового розпуску парламенту, у найближчі півроку там буде «своя атмосфера». Послідовними прихильниками законопроекту лишаються багато представників Асоціації міст України (із зрозумілих причин), а також місцевого самоврядування (хоча і далеко не всі). Принаймні, рекомендації Ради Європи стосовно цього законопроекту постійно обговорюються на різноманітних форумах та семінарах-практикумах, за участю представників громад.
Серед заходів, де обговорювався згаданий законопроект – VII Форум місцевого самоврядування у Львові
Основна аргументація: належне врядування великими урбанізованими територіями – основа сучасного суспільства та має помітний економічний ефект. Як свідчать дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку, в країнах ОЕСР зараз налічується близько 280 метрополійних територій з населенням понад 500 тисяч мешканців. При цьому 31% не має власного метрополійного органу влади, 51% має такий орган без розпорядчих повноважень, а 18% – з розпорядчими повноваженнями.
«Популярно» викласти основні моменти потенційного реформування ми попросили одного з головних українських експертів по цій темі.
Ігор Парасюк, директор Проекту USAID ПУЛЬС в Асоціації міст України
Так звані мегаполіси або метрополії ( в Україні є з цим термінологічні проблеми) – це скупчення адміністративно-територіальних одиниць, де існує спільний ринок праці. Значна кількість жителів прилеглих населених пунктів їздять на роботу «до центру» або навпаки. Конкретні міста, що належать до списку мільйонників або підмільйонників: Київ, Харків, Дніпро , Одеса, Львів, Кривий ріг, Маріуполь (про великі міста на тимчасово окупованій території говорити поки не будемо). В Києві, наприклад, щодня так пересувається приблизно 300-400 тисяч людей, в Одесі – до ста тисяч (ці дані легко перевіряються хоча б за трафіком мобільних телефонів).
Створення міської агломерації на таких територіях дозволить ввести єдині «правила гри». Наприклад, єдині мережі громадського транспорту, єдині стандарти транспортного обслуговування, проїзду та паркування, зрештою – єдиний квиток. Крім транспортної системи це дозволить більш зважено вести просторове планування: розвиток та розміщення ряду об`єктів : від підприємств до магазинів.
Конкретний приклад: поблизу Одеси в напрямку до Южного збудували кілька супермаркетів та купу новобудов. І яка ж була «радість», коли на вузенькій доріжці шалено зріс потік транспорту. Бо питання не вирішувалося системно.
- Але ж в цієї ідеї вистачає і противників. Далеко не всі громади хочуть «вливатися» до міських агломерацій. Дуже часто їм вигідніше лишатися окремими одиницями, бо податки нижчі та й інші переваги існують.
Так, звичайно. Але при цьому, маючи свої переваги, вони хочуть користуватися ще й усіма благами «великого міста»: транспорт, лікарняні заклади, дитячі садки та школи. А вони ж за такої ситуації не разраховані на «додаткове» населення. От і виникають перевантаження, напруга, конфлікти. Йде певна гра між державною владою і місцевим самоврядуванням. До того ж є багато особистих інтересів окремих людей та груп. Хоча б трейдерів агрокультур, які засіяли поля навколо Одеси. Для них будь яке розширення означатиме фінансові трати, тому вони – проти. Але треба дивится з точки зору вигоди у масштабах країни. Хоча при цьому, звичайно, аналізувати економічну доцільність у кожній окремій ситуації. В більшості випадків саме міська агломерація дозволяє системно вирішувати питання, залучати інвестиції, підвищувати ВВП на душу населення. Просто необхідно вести роз`яснювальну роботу, чим власне і займається проект USAID Пульс.
Незважаючи на розбіжність інтересів, для країни в цілому така урбанізація вигідна. Ну от погляньте на карту Одеси двохсотрічної давнини. Якби хтось тоді сказав, що місту далі рости не треба, лишилися б «решітка» вуличок біля Дюка та Молдованка. Економічно та політично Одеса не була б сьогоднішньою Одесою.
Так виглядала Одеса у 1811 році (карта)
Переконаний, що розвиток метрополій – це природній та економічно важливий процес, який сприяє розвитку інфраструктури, людських ресурсів, комунікацій, логістики. Завдяки компактному розташуванню менші витрати на вартість одиниці продукції, альфа і омега економіки. Доцільність диктує бізнесу необхідність працювати у кластері.
- Але ж навіть Асоціація міст України пропагує розвиток не лише міст-мільйонників, а й невеличких населених пунктів. Навіть проект є : «Малі міста – великі враження».
Я прихильник ідеї агломерації, але зрозумійте правильно: людина не може прожити на одній картоплі чи чорній ікрі. Харчування має бути різноманітним. Так само і в економіці. Не можуть бути тільки метрополії. Але самі лише маленькі містечка – це бананова республіка. Міські агломерації мають утворюватися там, де це доцільно. І, вибачте за таке порівняння, але в чому відмінність агломерації від дачного кооперативу? Там не можна побудувати сортир під вікном сусідньої дачі. Тому що діють єдині правила для всіх. Нинішній законопроект про міські агломерації я вважаю «версією лайт», але, як то кажуть: «краще погано їхати, ніж добре стояти». Звичайно, будуть потрібні певні зміни до Закону про місцеве самоврядування та до Конституції. Я, наприклад, дуже вдалим вважаю досвід Парижу, хоча там трохи інше законодавство, нам так не зробити . Але треба вивчати різні приклади: Лондон, Стокгольм, Гамбург, Варшава, Будапешт … До речі, міська агломерація не завжди означає єдиний центр. У сусідній Польщі є багатополісна агломерація, так зване Труймясто, що об`єднує Гданськ, Сопот та Гдиню. Майже однакові три міста без домінанта мають спільну інфраструктуру, спільну поліцію, спільну транспортну структуру.
Польске Труймясто – приклад богатополісної агломерації
P.S. В українських реаліях окреслена перспектива, на жаль, лишається віддаленою. Швидше за все знову доведеться реєструвати законопроект вже при новому складі парламенту. Потрібні соціологічні опитування, виявлення спільних інтересів, інформаційна кампанія. Але багато експертів переконані, що рано чи пізно ми все одно до цього прийдемо, так само як європейці.
Наталя Шевчук.
