Перші місяці повномасштабного вторгнення були фізично та морально складними для українців. Ворог мав перевагу на великій кількості ділянок фронту, українські міста зазнавали щоденних обстрілів, а Одесу лякали висадкою ворожого десанту, який от-от окупує місто.
В ситуації, коли багато людей втратили надію, соціальними мережами почала ширитись новина, яку багато хто спочатку сприймав як фейк: дві українські ракети «Нептун» нанесли удар по флагману Чорноморського флоту РФ – крейсеру «Москва». Це сталося 13 квітня 2022 року, а вже наступного дня, 14 квітня, крейсер поповнив «підводний» Чорноморський флот РФ.
Раніше Україна вже знищувала десантний корабель «Саратов» в Бердянську, виводила з ладу катери, які намагались дістатись українських берегів, але це радше сприймалось як випадковість чи вдалий збіг обставин. Знищення флагману Чорноморського флоту продемонструвало, що Україна всерйоз взялась грати в «морський бій».
Три роки потому, коли багато деталей проведення цієї військової операції розсекречені та опубліковані у відкритих джерелах, можна скласти цілісну картину. Прослідкувати як всю історію ураження «Москви», так і вплив цієї події на подальший хід російсько-української війни. Наприкінці березня в Києві відбулась презентація книги “Полювання на крейсер «Москва»”, де подається детальна хроніка знищення флагману Чорноморського флоту РФ.
«Міноборони Російської Федерації не визнало, не визнає́ і, скоріш за все, вже ніколи не ви́знає, що ракетний крейсер «Москва» був знищений нашими ракетами «Нептун». Тому вони намагаються будь-якими шляхами приховати правду і досить велику кількість версій, починаючи одразу після потоплення «Москви», почали обговорювати в пресі. Ми всі ці основні версії розібрали в книзі. Для прикладу, вони говорили про міни, про диверсантів, про аварії від пожежі в котельному відділенні. Також говорили, що це були ракети ЗРК «Форд», що по крейсеру били війська НАТО з Румунії», – говорить один з авторів книги, дослідник військової історії член ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Андрій Булавін.
Найсмішніша версія, яку автори читали під сам свого дослідження, була про те, що була масована атака на крейсер «Москва». Мовляв, Україна запустила по кораблю двадцять дві ракети, двадцять з яких росіяни відбили, а дві – влучили. А ще поруч знаходились цивільні судна, які крейсер прикривав своїм корпусом, щоб по ним, не дай Бог, не влучила ракета. По суті, росіяни продукували в інформаційний простір десятки версій, які суперечили одна одній, щоб серед них загубилась правда.
Російські військові приховували втрати та загалом робили все можливе, щоб інформація про знищений флагман російського ЧФ не пішла кудись далі. На території військової частини 30-ї бригади надводних кораблів у Севастополі був відкритий пам’ятник морякам, які загинули на крейсері «Москва». На меморіальній плиті вибито сам крейсер, а під ним – 21 прізвище. При тому що росіяни офіційно заявляли: під час атаки загинула тільки одна людина.
Загалом, такий підхід – типовий ворожий інструмент в інформаційній війні. Так РФ діяла і в 2014 році, коли в Криму з’явились «зелені чоловічки», так робила після повномасштабного вторгнення і так продовжує працювати зараз. Російська пропаганда один з найпотужніших інструментів, який ворог постійно вдосконалює. При чому вона може бути направлена як на громадян інших держав, так і на, власне, росіян всередині РФ.
Після другої, третьої, четвертої та п’ятої версії, коли ніхто нічого не розуміє, коли пропагандисти протирічать самі собі, люди перестають слідкувати за подіями з думкою «Всієї правди ми не дізнаємось», що дозволяє російській владі повністю контролювати інформаційний простір, бо добратись до правди вимагає значних ресурсів. Крім того, ФСБ активно слідкує за тим, що поширюється в публічному просторі та всіляко зачищує те, що офіційна пропаганда називає «фейками».
Радар комплексу РК-360МЦ «Нептун» не бачив спочатку цілі, бо його технічні-характеристики не дозволяли побачити об’єкт ураження на такій відстані. І раптом ціль з’явилась на екрані радара. Значно мірою, посприяла погода. Була низька хмарність, хвилі відбились і ціль з’явилась на моніторі. Військовим тільки й залишалось, що скористатись можливістю. Але без узгодженої підготовки усіх підрозділів, такого шансу могло й ніколи не випасти.
Крейсер «Москва» був найбільшим військовим кораблем, знищеним у бою з часів Другої світової війни. На його балансі перебували ракети «земля-повітря» і протикорабельне озброєння, що робило його складною ціллю для ураження. Коли крейсер пішов на дно, це стало серйозним символічним і оперативним ударом по Росії. Українські військові моряки показали вразливі місця в російській ППО та системах управління. Не кажучи про те, що цей удар підвищив моральний дух наших громадян в перші місяці повномасштабного вторгнення.
Українські військові моряки максимально ефективно використовують ті ресурси, які в них є. І вони діють настільки успішно, що з Криму та Севастополю зокрема росіяни були вимушені прибрати свої кораблі в інші порти. Зокрема, вони зараз будують військову базу для свого флоту в Абхазії (частині Грузії, яка була окупована росіянами в серпні 2008 року – прим.ред. ) .
«Цей епізод безумовно увійшов в історію наших Військово-морських сил, Збройних сил та в цілому Сил оборони України в протистоянні з ворогом. Варто сказати, що це була військова операція, в якій брали участь різні засоби. Не тільки безпосередньо Нептун, який наніс вирішальне враження, застосовувались байрактари, інформаційна допомога від союзників. Комплекс всіх цих засобів сприяв досягненню важливої цілі, яка виходить за межі суто воєннної. Адже був знищений та потоплений флагман російського Чорноморського флоту. Після цієї події була знищена третина флоту, причому це було зроблено засобами ВМС, які були значно обмеженими після подій в Криму в 2014 році», – говорить військовий експерт та заступник начальника Генерального штабу ЗСУ в 2006-2010 роках Ігор Романенко.
З втратою ракетного крейсера росіяни втратили можливість контролювати повітряну та надводну обстановку у північно-західному регіоні Чорного моря. ВМС України, завдяки своїм злагодженим діям, змогли зняти морську блокаду та забезпечити роботу зернового коридору. Попри те, що росіяни наносять удари по портам, зерно вивозиться на експорт. Не кажучи вже про те, що разом зі знищенням військових кораблів був знищений міф про велич російського флоту.
Марія Шевчук
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
