Українці, які через війну опинились у вимушеній евакуації, втратили багато речей. Роботу, звичне коло спілкування, налагоджений ритм життя. Найпростіше до змін адаптуються діти. Однак важливо, щоб вони за тисячі кілометрів від дому пам’ятали про своє походження та не забували мову. Саме з цією метою стартував проект «Сусідський культурний міст Одеса – Лейпциг», який ставить на меті знайомство з нашою культурою та передачу українських книжок до Німеччини. До збору літератури долучились одеські волонтери «Школи культури сусідства».
За мирних часів вони запам’ятались яскравими флешмобами. Їх робили для того, щоб познайомити одеситів один з одним, навчити знаходити спільну мову з сусідами. Однак повномасштабне вторгнення поставило перед усіма нові виклики і змусили вийти далеко за межі одеських двориків. Тому що зараз багато українських громадян, переважна кількість з яких жінки та діти, знаходяться за кордоном. Сьогодні культура добросусідства вийшла зовсім на інший рівень. Зокрема, після 24 лютого нашими сусідами стали прості європейські міста.
Безпека — це базова потреба для кожної людини, зокрема для дітей, які через вік не можуть подбати про себе самостійно. Але є такий момент, що діти вже понад рік живуть в іншій культурі, вивчають нові мови та вимушені шукати нових друзів. Вони адаптуються до нових умов життя і в цей момент важливо не втрачати зв’язок із батьківщиною. Організатори аккції вважають, що саме завдяки гарним книжкам з історіями та казками дитина може знову відчути цей свою причетність до України.
« Мова – це унікальний культурний код який дитина не може втратити Мені здається, що ми маємо дійсно об’єднатися, відчувати, що ми єдині. І не важливо, де ми при цьому знаходимось, ми українці і маємо читати українські книжки. Адже книга – це такий унікальний міст, який повертає дитину в її культуру, тому цей цікавий тим що,він має не лише матеріальне значення, але й духовну цінність. По-перше, цесвоєріднийжест єднанняз іншими українцями. По-друге, це жест вдячності європейські містам, які прийняли дуже багато наших співвітчизників.Ми дякуємо за прихисток та готові відкрити свою культуру», – говорить організаторка першого книжкового сусідського мосту «Одеса – Лейпциг» Катерина Ільїчова.
Катерина після повномасштабного вторгнення перебралась до Німеччини, однак за тисячі кілометрів від дому хоче підтримувати Україну. За її словами, донедавна в бібліотеках Лейпцигу українських книжок не було взагалі. Зараз вони з’явились зусиллями небайдужих українців, однак вибір дуже обмежений. Зокрема, відчувається дефіцит українських казок, дитячих творів, які можуть бути цікаві для наймолодших. При тому що в нас є багато чудових авторів і українська література гідна того, щоб її знали у європейському культурному просторі.
Європейські країни зараз дуже допомагають українським біженцям. Важливість їхньої підтримки складно переоцінити, однак і громадяни, що знайшли прихисток за кордоном, теж мають презентувати себе гідно. Зокрема, більше розповідати про Україну, презентувати свою культуру. До повномасштабного вторгнення за кордоном про нашу державу знали дуже мало. Принаймні, набагато менше, ніж знають зараз. І від того як українці, що мешкають за кордоном, покажуть себе, дуже залежить, як нас сприйматиме світ, як він буде підтримувати Україну у війні із загарбником.
Книги, які приїдуть до Лейпцигу, будуть не просто подаровані в бібліотеку, їх планують використовувати для низки подій, на які запросять як українських дітей з мамами так і німецьких. В Лейпцигу є невеликі громадські організації, які готові допомогти з перекладом і познайомлити німецьких дітей з українськими персонажами. Українці таким чином готові продемонструвати, що вони хоч і готові інтегруватися, однак не бажають втрачати свою національну та культурну ідентичність.
Акція «Сусідський культурний міст Одеса – Лейпциг» є пілотним проектом і організатори сподіваються, що інші міста теж приєднаються з аналогічними ініціативами. Адже дефіцит україномовних дитячих книжок відчутний не тільки в Лейпцигу. Після повномасштабного вторгнення чимало українців опинились в різних країнах Європи і не тільки. Як інформує Управління верховного комісара ООН у справах біженців, станом на червень 2023 року в різних державах світу прихисток від війни знайшли понад шість мільйонів вихідців України.
За різними даними, від третини до половини українських біженців це діти до вісімнадцяти років. Важливо, щоб вони зберегли зв’язок з Україною. Цільовою аудиторією книжкового мосту «Одеса – Лейпциг» є діти віком від трьох до дванадцяти років, які живуть за кордоном. Тому книжки повинні бути цікаві, ілюструвати сучасну українську культуру. Це може бути художня література, пізнавальні посібники. Процес збору книжок в Одесі вже стартував. До акції долучились сім дворів, їхні жителі приносять приносять книжки, роблять різні заходи, щоб привернути до проекту увагу. І продемонструвати, що дітей після війни чекають вдома.
«Ми хочемо, щоб діти, які через війну знаходяться далеко від дому, були знайомі з історією та культурою України. Тут для них ми писатимемо листи і надсилатимемо разом із книгами. Найголовніше, що це будуть не просто книги, які просто зібрали, взяли та надіслали. А те, що всі запряжені почуттям любові, посиланням, що ми чекаємо дітей назад, як не склалося б їхня доля. Чи залишаться вони там, чи ні, ми не знаємо напевно. Але найголовніше, щоб у цей момент відбулося таке емоційне посилання. Напевно, це найголовніше завдання», – каже координаторка акції в Одесі Надія Манушкіна.
Книжки для відправки у Лейпциг збиратимуть до 25 липня цього року. Це робиться для того, щоб встигнути їх відправити за кордон до Дня Незалежності України. Таким чином, учасники проекту зможуть прокласти міст з Одеси до Лейпцигу, від людей та дворів до бібліотек та мерій. Таким чином українські діти, які через війну опинились далеко від дому, зможуть залишитись включеними у рідну культуру. Завдяки співвітчизникам, які залишаються вдома тримають тил в Україні.
Марія Шевчук
