Після початку повномасштабної війни Естонія прийняла 119 762 українських військових біженців. Із них 65 060 оформили тут тимчасовий прихисток. Такі дані оприлюднив місцевий Департамент поліції і прикордонної охорони наприкінці 2022 року. Велика кількість біженців прибула в країну безпосередньо, через російський кордон.
Під час робочої поїздки на один з КПП, «Лухамаа», нам вдалось побачити, як Естонія приймає українців. Цей контрольно-пропускний пункт знаходиться на південному сході Естонії. Поруч немає великих населених пунктів, та й транспортний потік, на час візиту, був досить скромним. Навколо ліс, дорожні знаки, та невеликі господарські будівлі. Нас зустрічає провідний експерт митної служби Андрес Пільм.
Чоловік понад тридцять років років свого життя віддав роботі на кордоні і за цей час бачив багато чого. Однак після 24 лютого 2022 року йому довелось зіштовхнутись з новими викликами. Зокрема, додатково потрібно було займатись соціальною роботою через наплив українських військових біженців.
На перший погляд, робота прикордонного пункту з початку російської агресії майже не змінилась. Він передбачений для пішохідного переходу чи проїзду будь-якого транспорту незалежно від того, чи відбуваються десь військові дії, чи ні. Будь-який громадянин України міг та може пересікти кордон за будь-яким документом, що підтверджує його особу. До війни перетнути кордон Євросоюзу без візи можна було тільки із закордонним біометричним паспортом.
З тих людей, які пересікали прикордонний пункт «Лухамаа», 99 % не мали закордонних паспортів. А деякі не мали жодних документів при собі взагалі. Відсутність документів не була перешкодою для надання прихистку тим, хто його потребував. Біженців перевіряли за внутрішніми каналами, якщо особа підтверджувалась, людину пропускали. Для цього прикордонники звертались до посольства України на території Естонії, яке надавало інформацію.
За статистикою КПП «Лухамаа», 75 % біженців, що перетинали кордон, були з окупованих територій Донецької та Луганської областей. В деяких з них був при собі тільки «паспорт» ДНР і ЛНР. Сам факт наявності такого паперу не був перешкодою для пошуку захисту в Європі. Перетиначів кордону перевіряли, але в подальшому все залежало від людини, від наявності інших документів.
«Доросла людина визначає своє громадянство сама. Якщо вона вирішила, що є громадянином так званої Донецької народної республіки, відмовилась від громадянства України, то під категорію громадянин України не потрапляє в жодному вигляді. Але багато хто має по кілька паспортів, і тут все залежить від мети отримання паспорта. Якщо людина цей документ взяла тому, що в інакшому випадку не зможе працювати, отримати соціальний захист, медичну допомогу, влаштувати дітей до дитячого садочка чи школи, це одна ситуація. Якщо ж спеціально прийняла громадянство, то інша. І не має значення, народилась така людина на території України, чи ні», – каже Андрес Пільм.
В найгарячіші часи через прикордонний пункт «Лухамаа»проходило від 200 до 600 українських громадян. Відмовляли у перетині кордону близько 0,5 % всім охочих. Причина була простою: громадянин був не тільки громадянином України, але й мав паспорти невизнаних республік і Російської Федерації.
Так, був випадок чоловік поїхав до Москви на заробітки, попрацював, вирішив що з російським громадянством йому буде краще. А після початку війни згадав про своє українське громадянство і спробував перебратися до Європи. Естонські прикордонники цей факт відслідкували та не дали чоловікові проїхати далі.
Пропускний пункт «Лухамаа» знаходиться в сільській місцевості, тому готелів та нічого подібного тут немає. Однак зусиллями прикордонників та волонтерів. обладнані місця ночівлі для вразливих категорій, які прибувають до Естонії. Якщо є потреба, можна перепочити з дороги, прийняти душ і рушити далі.
Ситуації бувають дуже різні. Наприклад, на автівці їде родина, яка покинула територію РФ, шукає прихистку в Європі чи намагається повернутися до України. Якщо людина єдиний водій, довгий час була за кермом, останні 36 годин наприклад, то їй треба дати відпочити, щоб вона далі продовжила свій шлях. Як мінімум, заради безпеки дорожнього руху.
«Найбільша проблемапри перетині кордону– брехня. Ми дуже багато її чуємо, коли питаємопро “паспорти” ДНР, ЛНР, російські документи. Ми ж чудово знаємо, в якому вигляді, кому та на яких підставах на окупованих територіях видавались документи. Навіщо ж тоді брехати? Це людям так радять нелегальні перевізники, які за гроші вивозять їх до Естонії. Вони інструктують своїх пасажирів, розповідають, що казати на кордоні, мовляв якщо щось не те скажеш, тебе не впустять. Але ж ми все бачимо і все розуміємо. Люди повторюються, слово в слово кажуть одні й ті самі речі», – говорить Андрес Пільм.
В жовтні була велика кількість українських біженців, які через російську територію намагались потрапити на територію Європейського Союзу. Ті, хто не мав свого транспорту, ночували на узбіччі магістральних доріг. Подекуди люди чекали по шість днів, щоб перетнути контрольно-пропускний пункт. Така ситуація продовжувалась протягом двох тижнів, потім все припинилось.
За той час РФ через свій кордон випускала близько тридцяти людей на добу. Естонські прикордонники жодним чином не контактують з росіянами, а останні користуються якимись своїми внутрішніми документами чи розпорядженнями. І спрогнозувати, чому вони чинять тим чи іншим чином, неможливо.
Зараз потік українських військових біженців до Естонії знизився. Однак невідомо, як ситуація буде розвиватися далі. Існує ймовірність, що з активізацією бойових дій в раніше окупованих регіонах люди знову виїжджатимуть через російську територію до Євросоюзу. В деяких випадках, такий шлях єдина альтернатива життю під обстрілами. Тому естонські волонтери продовжують допомагати нашим співвітчизникам, а на прикордонних пунктах завжди є місця для сну та запас найнеобхідніших речей і продуктів.
Марія Шевчук
