У грудні у Полтаві відбувся дводенний тренінг для регіональних медійників від Представництва ЄС в Україні. Програма охоплювала роз’яснення принципів роботи Євросоюзу, а також відвідини місць, де реалізували освітні проєкти. На прикладі двох навчальних закладів ми розглянемо як Одещина та Південь України можуть використати подібний досвід.
Представники ЄС провели зустріч із викладачами та студентами релокованого Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Наступного дня об’єктом уваги стала Абазівська школа, яка працює в межах європейської освітньої програми eTwinning. Ще під час зустрічей медійників ознайомили з “Євроклубами” (напрямок, спрямований на популяризацію інформації про ЄС через позашкільну освіту).
Гендиректор фахової передвищої та вищої освіти МОН України Олег Шаров торік стверджував, що внаслідок повномасштабного вторгнення переміщено 44 заклади вищої освіти. Брак коштів, розграбована або знищена матеріально-технічна база вишів, пошук й адаптація на новому місці — частина проблем.
На Півдні України з проблемами релокації зіштовхнулися, наприклад, Херсонська державна морська академія, Херсонський національний технічний університет, Херсонський державний університет тощо. Низка вишів на Миколаївщині та Одещині зазнавали ударів.
Луганський університет у 2014 році знайшов прихисток в Старобільську, а потім частина факультетів перебазувалась до Рубіжного (обидва населені пункти на Луганщині). Після 24 лютого 2022 року вишу знову довелося евакуюватися. Нині університет продовжує діяльність у Лубнах та Миргороді Полтавщини, а також безпосередньо у самій Полтаві.
Голова Вченої ради університету, перший проректор Віталій Курило наголошував, що такі релокації завжди супроводжуються стресом. Впоратися з проблемами допомагає те, що університет є частиною грантових програм, а також отримує допомогу з місцевих бюджетів.
Наприклад, вищезгаданий виш отримав від ЄС грант розміром понад 1, 5 млн євро. Освітній заклад взяв на себе зобов’язання виконати умови проєкту “Інтенсифікація впливу вчителів Луганської області на процеси примирення і встановлення миру” у межах “Підтримки Європейським Союзом закладів вищої освіти на Сході України”. Завдяки цим коштам покращили матеріально-технічну базу, переміщеного з тимчасово окупованих територій університету. Ще було передбачено запровадження низки освітньо-реабілітаційних програм, а також лекцій для викладачів.
Попри те, що цей проєкт стосується Сходу, заклади освіти на Півдні теж можуть монітори сайти Представництва ЄС або інші, аби знаходити актуальну інформацію про нові можливості. Зокрема задля розширення освітньої бази, відновлення пошкоджень внаслідок атак РФ, поліпшення умов проживання студентів у гуртожитках, допомозі студентам-переселенцям тощо.
Віталій Курило висловлював сподівання, що після завершення війни вишу вдасться повернутися на Луганщину. Відповідаючи на запитання журналістів, він наголосив, що усе відновлене та придбане для студентів і викладачів не планують забирати з собою, а залишать у Полтавській області.
Студенти з луганського вишу активно співпрацюють із місцевим музеєм, бібліотекою, будинками культури та іншими, а також проводять концертні програми. Активна залученість до життя міста може стати як одним з прописаних пунктів для отримання гранту, так і урізноманітнити навчальний процес.
Це актуально для багатьох навчальних закладів. Якщо наводити одеський приклад, то до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору студенти училища морського туристичного сервісу разом з майстрами влаштувати виставку-реконструкцію. Вони відтворили страви, які готували українці під час Голодомору 1932-1933 років: солома, запарена окропом, кропива, реп’яхи, жолуді і навіть шкіряні чоботи.
Такі ініціативи покликані підвищувати обізнаність серед українців, але можуть стати відкриттям про злочини СРСР для жителів ЄС.
Залученість вишів, коледжів або інших освітніх закладів сприятиме розвитку як для освітніх, так і культурних установ. Співпраця допомагає у пошуках можливостей, розвитку навчальної програми та розширенню власного світосприйняття.
Абазівська школа на Полтавщині виконує умови у межах європейської освітньої програми eTwinning. Започаткована Єврокомісією у 2005-му, як майданчик співпраці в освітній сфері, ця програма об’єднує зараз представників 46 країн.
Вчителі з Полтавщини разом з дітьми реалізували 35 проєктів, з яких отримали 20 відзнак eTwinning National Quality Label та 13 – eTwinning European Quality Label. Школа п’ять років є активним учасником програми. Під час зустрічі вчителі зауважили, що тепер не уявляють освітній процес без цієї програми.
На початку грудня до них завітали пресаташе Представництва ЄС в Україні Ніколо Ґаспаріні та голова Регіонального центру Східної Європи Європейського інвестиційного банку Крістіна Мікулова. Під час зустрічі заклад продемонстрував результати своєї роботи.
До eTwinning долучаються представники дошкільної, шкільної, професійної освіти та майбутні вчителі. На Одещині, наприклад, реалізують 11 програм за цими напрямками (принаймні так стверджується на офіційному сайті).
Реалізація ініціативи допомагає інтеграції освітян, політиків і держслужбовців, закладів освіти до освітнього простору ЄС (European Educational Area).
Прикладами роботи є різноманітні опитування, створення історій або казок, озвучення книг, інсталяції, ігри тощо. Наприклад, освітяни можуть обрати країну ЄС, знайти про неї цікаві факти, аби створити гру, яку можна інтегрувати в освітній процес.
Ще одним прикладом співпраці з ЄС та розвитком навчальних закладів є згадана вже програма “Євроклубів”, ска покликана поширювати знання серед молоді, як-от партнерські та мережеві ініціативи. Обмін практиками сприяє створенню нових клубів і популяризації діяльності серед молоді. Окрему увагу приділяють зміцненню співпраці з іншими мережами ЄС.
Задля участі потрібна попередня реалізація проєктів у межах Представництва ЄС в Україні або залученість до мережевих заходів. Для цього навчальним закладам треба поступово інтегруватися до європейського освітнього простору. Представництво оголошувало, що до 1 лютого 2025 року триватиме новий конкурс “Євроклубів”.
Наостанок можна згадати грантову програму ЄС Erasmus+. Окрім фінансування та інтеграції в освітній простір ЄС навчальний заклад підвищує свою репутацію на міжнародному рівні. Проєкт охоплює спільні дослідження, організацію міжнародних конференцій та заходи, залучення сучасних методик до навчання тощо.
Erasmus+ націлений на міжнародні обміни для викладання, стажування або підвищення кваліфікації; впровадження нових методик навчальних програм або досліджень; розробку курсів, організацію конференцій або дослідницьких ініціатив тощо. Взяти участь в цих програмах можна у лютому та березні 2025 року, пише Erasmus+.
Необхідно пам’ятати, що отримання гранту й фінансування — важкий процес, що потребує багато зусиль. Задля цього треба вивчати приклади інших закладів освіти, дізнаватися, як правильно оформлювати заявки, підвищити відсоток довіри до себе в очах надавачів гранту тощо.
Багато установ в Україні подавали заявки на проєкти кілька років поспіль, отримуючи відмови. Але удосконаливши пропозиції, долучаючись до інших менш масштабних програм, докладаючи зусилля — зрештою отримували схвальну відповідь.
Авторка: Маргарита Юзяк
