Чорне між Грузією та Україною – пором для європейського майбутнього?

В червні 2022 року Україна отримала статус країни-кандидата в члени Європейського Союзу. За півтора роки після цього, в грудні 2023 року, аналогічний статус здобула Грузія. Про цю країну Південного Кавказу говорять менше ніж про Молдову, яка є нашою безпосередньою сусідкою, та разом з якою ми почали свій євроінтеграційний шлях. Однак применшувати важливість Грузії для Європейського Союзу не варто. З Україною її поєднує єдине Чорне море, що відкриває нові можливості для співпраці.

Наразі багато уваги приділяється організації безпеки транспортних коридорів Чорним морем. Воно є важливою артерією для міжнародної судохідної торгівлі. Коли мова йде про перевалку великих вантажів, то альтернативи морським перевезенням наразі в світі немає. Тому торгівельні судна везуть товар, а урядові організації намагаються знизити ризики.

У січні 2024 року три країни НАТО – Румунія, Болгарія та Туреччина, об’єднались в ініціативу MCM Black Sea, щоб очистити Чорне море від мін. В той же час представники Євросоюзу зовсім по-іншому подивились на важливість цієї території.Дві держави Чорноморського регіону, Болгарія та Румунія, є членами ЄС і НАТО. Завдяки інтеграції  цих двох країн до вищеназваних організацій безпекова обстановка в Чорноморському регіоні стабілізувалась.

Комісар ЄС з питань транспорту Адіна Велян зазначає, що Європейський Союз досить довгий час приділяв мало уваги Чорноморському регіону. І, на жаль, звернув увагу на нього тільки тоді, коли почалось російське повномасштабне вторгнення. Через блокаду українських портів виникла загроза голоду в країнах, до яких експортувалось українське зерно.

Європейський Союз був вимушений відреагувати на безпекову ситуацію, що сталась. Власне, це стало однією з причин, чому процес європейської інтеграції України та Грузії прискорився. Політика європейської інтеграції не обмежується на безпосередніх країнах-членах ЄС. Вона й зачіпає сусідні держави, зокрема Україну. Інша річ, що ця співпраця не була такою тісною, як мала і могла б бути. Велика кількість проєктів, на кшталт розширення європейських портів Чорного моря, отримали фінансування лише останнім часом.

«Коли Європейська рада надалі Україні статус кандидата ЄС, то вона запевнила, що буде з Україною рівно стільки, скільки це буде необхідно. Ми просили від України кілька заявок, щоб вони відповідали вимогам Євромісії. І після перевірки комісія дійшла висновку, що усі вимоги були виконані.  Ті хто перебуває у політичному європейському проєкті досить давно, бачили, що за останні п’ять років ми дійсно зробили те, що нам ніколи не вдавалося зробити. Навіть ті речі, про які ми думали, що цього ніколи не вдасться зробити, вдалось втілити в життя», – вважає  Адіна Велян.

Чорноморські порти, такі як порти Болгарії, Румунії, України та Грузії, є життєво важливими для торгівлі між Європою та східними та південними регіонами. Також через Чорне море проходить транзитний шлях енергетичних ресурсів, зокрема нафти та природного газу, з Каспійського регіону та Близького Сходу до країн ЄС. Тому незважаючи на те, що Україна та Грузія перебувають тільки в статусі кандидатів, співпрацю важливо налагоджувати вже сьогодні.

Втілення транскордонних проєктів на Чорному морі  сприятиме розвитку міжнародної торгівлі. Грузія не має сухопутного кордону з Україною, проте ми поєднані спільним морем. До повномасштабного вторгнення з порту Чорноморська до Батумі ходив пором, який використовувався для пасажирських та торгівельних перевезень. На початку літа говорилась про відновлення поромного сполучення між Грузією та Україною , однак компанія-перевізник на невизначений час відтермінувала відправку першого рейсу.

Українська та грузинська сторона прагнуть якомога швидше почати співпрацю. Попри війну, супутні їй ризики та нестабільну політичну обстановку. В Грузії та України можна знайти як багато спільного, так і відмінного. Близько 20 % території Грузії з 2008 року окуповано російськими військами. В Україні цей показник схожий, але ми перебуваємо в стані активної війни з регулярними обстрілами з боку ворога.

Нашій державі євроінтеграцію ускладнює воєннний стан, Грузії – чинна влада, останні політичні рішення якої дещо протирічать демократичним європейським цінностям. Вони, з одного боку, декларують свій курс на ЄС, з іншого, приймають закони, які роблять вступ до Євросоюзу неможливим. Результат війни Україні вирішить багато не тільки для України, а й для Грузії і для всього регіону Південного Кавказу загалом. 

Міжнародним політичним гравцям, зокрема Європейському Союзу,  потрібні роки, щоб стабілізувати Чорноморський регіон. ЄС сьогодні немає єдиного бачення, з приводу того як працювати з країнами Чорного моря після війни. Їм незручно працювати з Туреччиною чи Росією, але в той же час ці країни все ще будуть географічно присутні, їх не можна так просто викреслити з карти.

«Грузія намагалася від’єднатися від Південного Кавказу та приєднатися до України та Молдови. Ось чому за часів президентства Саакашвілі чорноморська ідентичність Грузії стала дуже сильною. Тому що ми не тільки держава Південного Кавказу, а й країна Чорноморського регіону. Для нас Чорне море стало своєрідними воротами, щоб разом з Україною та Молдовою приєднатися до Європейського Союзу та НАТО в майбутньому. Так, географічно ви не можете втеткти зі свого регіону, це неможливо, але політично Грузії це вдалося. Тому що ми тепер країна-кандидат в члени Євросоюзу, разом з Україною», – говорить директор Грузинського інституту політики Корнелій Какачія.

Наразі в Грузії євроінтеграційні процеси загальмовані, а в жовтні тут очікуються парламентські вибори. Якщо більшість отримає партія «Грузинська мрія», яка очолює уряд зараз, європейське майбутнє країни виглядає досить сумнівним. Тому наразі важко прогнозувати, яким політичним курсом піде Грузія.

 Україна, попри наявні проблеми, намагається втілювати необхідні реформи. Європейський Союз наразі зацікавлений в інтеграції держав Чорноморського регіону, які не є членами ЄС. Через своє географічне положення та економічне значення Україна та Грузія мають багато перспектив для розвитку. З іншого боку, військові загрози становлять серйозну перепону для подальшого зростання.

Марія Шевчук